Дейч Лев Григорович

Дейч Лев Григорович
Народився	26 вересня 1855(1855-09-26) Тульчин, Брацлавський повіт, Подільська губернія, Російська імперія
Помер	4 серпня 1941(1941-08-04) (85 років) Москва, СРСР
Поховання	Новодівичий цвинтар
Країна	Російська імперія  СРСР
Діяльність	журналіст, політик
Alma mater	Перша київська гімназія
Знання мов	російська
Членство	Південні Бунтарі
Партія	КПРС
Діти	Q60831288?
Медіафайли у Вікісховищі

Дейч Лев Григорович (26 вересня 1855(1855-09-26), Тульчин, Подільська губернія — 4 серпня 1941(1941-08-04), Москва) — відомий діяч міжнародного соціалістичного руху, один із засновників марксистської групи «Визволення праці», затим один із лідерів РСДРП. Історик.

Життєпис

Народився у місті Тульчині (тепер Вінницької області) у єврейській купецькій родині .

Від трьох років жив у Києві . Навчався у Першій, а згодом у Другій київських гімназіях.

1874 року брав участь у «ходінні в народ» .

В Україні, а, згодом, у Санкт-Петербурзі навчався, товаришував і співпрацював у справах революційного руху з відомими революціонерами Гергієм Плехановим, Іваном Фесенком, Федором Щеколдіним, Павлом Аксельродом та Левом Мечниковим, а також українським громадським діячем і меценатом, знайомим і товаришем Михайла Коцюбинського, Євгена Чикаленка і Павлом Бохановським.

1876 року був заарештований, але втік і перейшов на нелегальне становище. В 1877 — один з організаторів так званої Чигиринської змови — виступу селян Чигиринського повіту, спровокованого підробною царською грамотою. Знову заарештований, у травні 1878 втік з київської в'язниці до Швейцарії. В 1879 приїхав до Санкт-Петербурга, де став членом революційної організації «Земля і воля», а після її розколу — організації «Чорний переділ». У 1880 емігрував. Разом із Г. Плехановим, П. Аксельродом брав участь у створенні першої російської марксистської групи «Визволення праці» (Швейцарія 1883). З 1884 по 1901 перебував на каторзі. З 1903 — один із лідерів меншовиків. У 1907–1917 — в еміграції. Після Лютневої революції повернувся до Росії. До Жовтневої революції поставився негативно, від політичної діяльності відійшов, працював над виданням літературної спадщини Плеханова. Опублікував спогади «За півстоліття», монографію «Роль євреїв в російському революційному русі». З 1928 — персональний пенсіонер.

Джерела та література

• П. Г. Усенко. Дейч Лев Григорович [Архівовано 5 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 309. — ISBN 966-00-0405-2.
• А. М. Подолинний. Дейч Лев Григорович [Архівовано 10 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2024. — ISBN 966-02-2074-X.
• Словопедія [Архівовано 19 серпня 2012 у Wayback Machine.]

Посилання

• Дейч Лев Григорович // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.