Дельта Самура
Дельта Самура — унікальний фізико-географічний район [1], в якому помірно-субтропічні ліси підходять безпосередньо до берегової лінії Каспійського моря. Більшість дельти розташована в РФ, менша — в Азербайджані. На північному сході обмежена береговою лінією Каспійського моря з розвиненою смугою пляжних пісків. .[2] Площа дельти становить близько 800 км², [3] з них близько 230 км² займають особливо охоронювані території обох держав. З 1935 року частиною дельти Самура стали пониззя річки Гюльгеричай[ru]. Утворилася під час новокаспійської трансгресії у першу фазу атлантичного періоду голоцену. Класифікується як внутрішня малорукавна дзьобоподібна дельта прибійного типу з відкритим узмор'ям [4].
Основне річище Самура розпадається на два головні рукави: Великий Самур завдовжки 9,3 км і більший Малий Самур (також відомий як Підсамурок) завдовжки понад 11,5 км до впадання в нього річки Гюльгеричай; за 6,3 км їх води впадають у Каспійське море. Через постійне висування дельти в море та меандрування, загальна довжина Малого Самура постійно росте і на 2016 р. перевищує 24 км. Крім того, у лісах заказника всередині території самої дельти на поверхню виходить величезна кількість джерел, що перетворюються на невеликі струмки та річечки загальною довжиною до 50 км і більше. Часто їх об'єднують під загальною назвою Карасу По одній з цих річок проходить кордон між РФ і Азербайджаном. Після прориву в 2002 році річища Малого Самура в північному напрямку в акваторію Каспійського моря почала висуватися нова дельта, що активно росте. [5]
Більшу частину дельти займає Самурський ліс, який ділиться на прибережні ділянки, що заливаються (тугаї) і низинні незаливні ліси. [6] На заболочених ділянках зустрічається лотос. [7] У дельті Самура можна вирощувати такі субтропічні культури, як маслини, лавровишня, мигдаль, дуб каштанолистий. Успішно акліматизувалися тут евкаліпт, коркове дерево амурське, гледичія, волоський горіх. [3] Є найважливішим місцем зимівлі та зупинки перелітних птахів. [4] До 1930-х років у дельті зустрічалася смугаста гієна. У другій половині XX століття дельту освоїв акліматизований тут ракун звичайний. Також дельта Самура є єдиним місцем у Росії де фіксується часничниця сирійська. [8][4].
Середньорічна температура повітря +13,6 °, сніговий покрив практично відсутній. Панує сухий середземноморський клімат. Середня температура всіх місяців року позитивна, у тому числі й у січні вона становить близько +3,5 °С, середній мінімум січня +1,0 °С. [4] При відносно невеликій кількості опадів (350 мм), вологість повітря тут досить висока (на 5-10% вище в порівнянні з Дербентом , але на 5-10% нижче ніж в районі Сочі ). У дельті Самура переважають луково-лісові, світло-каштанові, лукові та лучно-болотні ґрунти. [6] Солончаків та солонців майже немає. Алювій досягає товщини 15 м і більше.
У 1982 році ділянка дельти Самура площею 11,2 тисячі га федерального значення отримала назву Самурський державний природний заказник[ru], у 2019 році перетворений на національний парк. На суміжній транскордонній стороні республіки Азербайджан у 2012 році створено Самур-Яламінський національний парк, на правому березі рукава Ялама. Через антропогенний вплив загострюється проблема усихання дельти: до кінця літа практично всі рукави, крім основних, залишаються без стоку, оскільки вище за течією на технічні потреби та зрошення території Азербайджану та Дагестану з річки відводиться до 80 % стоку, хоча передбачений екологічний мінімум становить 31-33%. Щорічний приплив вод у дельту річки на початку XX століття становив близько 2,5 км³ на рік. На початок XXI століття через відведення води він не перевищує 1,5 км³. Під висохлими річищами зберігається, проте, значний підземний стік.
- ↑ Цветная карта Дагестана. «Молодой учёный» (рос.). Архів оригіналу за 18 березня 2022. Процитовано 10 лютого 2020.
- ↑ Электронный атлас Каспийского моря. Геофак МГУ (рос.). Архів оригіналу за 15 червня 2016. Процитовано 3 лютого 2020.
- ↑ а б Дельта Самура / Достопримечательности. СКФО.ru (рос.). Архів оригіналу за 2 січня 2018. Процитовано 3 лютого 2020.
- ↑ а б в г Дельта реки Самур / Том 6 / Водно-болотные угодия России. «Водно-болотные угодия России» (рос.). Архів оригіналу за 20 лютого 2020. Процитовано 3 лютого 2020.
- ↑ Заказник «Самурский». Государственный природный заповедник Дагестанский (рос.). Архів оригіналу за 14 грудня 2016. Процитовано 7 жовтня 2016.
- ↑ а б Самурский федеральный заказник. ООПТ России (рос.). Архів оригіналу за 27 січня 2020. Процитовано 3 лютого 2020.
- ↑ Заказник «Самурский», с. Самур, Магарамкентский район. «Живая карта» (рос.). Архів оригіналу за 20 лютого 2020. Процитовано 10 лютого 2020.
- ↑ Туниев, 2000
