Перейти до вмісту

Делімханов Адам Султанович

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Делімханов Адам Султанович
рос. Адам Делимханов Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився25 вересня 1969(1969-09-25) (55 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Беной, Ножай-Юртовський район, Чечено-Інгуська Автономна Радянська Соціалістична Республіка, РРФСР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна СРСР
 Чеченська Республіка Ічкерія
 Росія[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьдержавний діяч, політик, депутат Державної Думи РФ Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materЧеченський державний університет (1994) Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовросійська Редагувати інформацію у Вікіданих
УчасникДруга чеченська війна, російське вторгнення в Україну (з 2022) і бої за Маріуполь Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоДержавна дума Федеральних зборів Російської Федерації VII скликання, Державна дума Федеральних зборів Російської Федерації VI скликанняd, Державна дума Федеральних зборів Російської Федерації V скликанняd і Державна дума Федеральних зборів Російської Федерації VIII скликання Редагувати інформацію у Вікіданих
Посададепутат Державної Думи РФ[d], депутат Державної Думи РФ[d], депутат Державної Думи РФ[d] і депутат Державної Думи РФ[d] Редагувати інформацію у Вікіданих
Військове званнягенерал Редагувати інформацію у Вікіданих
ПартіяЄдина Росія Редагувати інформацію у Вікіданих
Конфесіяіслам Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
IMDbID 13530287 Редагувати інформацію у Вікіданих

Адам Султанович Делімханов (25 вересня 1969(1969-09-25) Редагувати інформацію у Вікіданих, Беной, Чечено-Інгуська Автономна Радянська Соціалістична Республіка Редагувати інформацію у Вікіданих) — російський державний діяч. Заступник голови Уряду Чеченської республіки (2006—2007). Депутат Державної думи Російської Федерації V, VI та VII скликань, член партії "Єдина Росія ". У Держдумі VII скликання — член комітету Держдуми з безпеки та протидії корупції[2].

За часів Ічкерії був особистим водієм польового командира Салмана Радуєва[3][4][5][6][7][8][9][10][11][12]. З початком Другої Чеченської війни 1999 року перейшов на бік федеральних сил. У 2009 році глава Чеченської республіки Рамзан Кадиров назвав Делімханова «людиною, яка може його змінити».

Правозахисники та журналісти в Росії звинувачували Делімханова у порушеннях прав людини[13].

З 2014 року під санкціями США через причастя до злочинної групи «Братське коло».[14]

1 лютого 2022 року Делімханов опублікував в Instagram відео, в якому погрожував вбивством адвокату-правозахиснику Абубакару Янгулбаєву та його родині. «Ми будемо переслідувати вас, доки не відріжемо вам голови та не вб'ємо», — сказав він у відео, яке засудила Amnesty International.[15] У січні кадировські війська викрали матір Янгулбаєва[16].

За словами Кадирова, Делімханов брав участь в облозі Маріуполя під час Російське вторгнення в Україну (2022) як командувач чеченськими силами в бою.[17] 26 квітня 2022 року Кадиров оголосив, що Делімханов отримав звання Герой Російської Федерації указом президента Володимира Путина.[18]

Біографія

[ред. | ред. код]
Адам Делімханов та Ахмед Догаєв на зустрічі з президентом Росії, 2021 рік

Адам Делімханов народився 25 вересня 1969 року в селі Беной Ножай-Юртовського району Чечено-Інгушської АРСР. Родич (за даними ряду ЗМІ, двоюрідний брат) Рамзана Кадирова[19].

У 1987—1989 роках Делімханов проходив строкову службу в Радянській армії. З березня до липня 1990 року працював слюсарем 3-го розряду в ремонтно-технічному підприємстві «Аргунське», потім по 1991 рік — постачальником підприємства «Тешам». В 1994 закінчив Чеченський державний університет[19].

У другій половині 1990-х років Делімханов був водієм чеченського польового командира Салмана Радуєва[19]. З початком Другої Чеченської війни 1999 року він опинився серед чеченців, що перейшли на бік федеральних сил. З березня 2000-го до серпня 2003 року працював в органах внутрішніх справ як стажер, потім співробітник, а надалі — інспектор з аналізу та планування штабу окремої роти міліції при МВС Чеченської Республіки з охорони об'єктів — будівель органів державної влади (служба безпеки голови адміністрації Чечні (Ахмата Кадирова). З 2000 року працював у правоохоронних органах РФ. У грудні 2001 року на Делімханова було скоєно замах. У серпні-вересні 2003 року — командир батальйону міліції відділу позавідомчої охорони при Гудерміському ГВВС. У 2003—2006 роках — командир полку Управління позавідомчої охорони при МВС Чеченської республіки з охорони об'єктів нафтогазового комплексу.

З 18 липня 2006 року — заступник голови уряду Чеченської республіки. «Новая газета» зазначає, що коли у травні 2007 року в МВС Чечні викликали близько ста батьків бойовиків, віцепрем'єр Чечні Адам Делімханов заявив, що нікому з тих, хто пішов у ліс, прощення не буде: «Їм голови різатимуть»[20].

У вересні 2007 року Делімханов повідомив, що Доку Умаров, який називав себе "президентом Ічкерії ", буде затриманий і відданий під суд або знищений.

На виборах 2 грудня 2007 Делімханов обраний до Державної думи. У Думі обіймає посаду заступника голови Комітету у справах Федерації та регіональної політики.

У 2008 році, після вбивства Руслана Ямадаєва, колишнього депутата Держдуми, застреленого в центрі Москви, його брат Іса Ямадаєв в інтерв'ю «Московському комсомольцю» прямо звинуватив Делімханова в безпосередній організації вбивства і повідомив, що в Чечні Делімханов відомий під назвою «Кат», тому що він керує стратами та викраденнями[21].

5 квітня 2009 року поліція міста Дубай (Об'єднані Арабські Емірати) заявила, що заарештовано двох безпосередніх учасників замаху на Суліма Ямадаєва: громадянин Ірану Махді Лорнія та громадянин Таджикистану Махсуд Джан; було також заявлено, що троє громадян Росії та громадянин Казахстану будуть оголошені у міжнародний розшук, зокрема, Адам Делімханов; останній назвав звинувачення на його адресу провокацією та заявив про готовність співпрацювати зі слідством[22]. Делімханова оголошено у міжнародний розшук. Його анкета та фотографія з'явилися на офіційному сайті генерального секретаріату Інтерполу. Як зазначає «Інтерфакс», документ поширений з так званим «червоним кутом» — свідченням причетності розшукуваного[21].

У липні 2014 року Міністерство фінансів США запровадило санкції щодо Делімханова. Вони передбачають заморожування активів на території США та заборону на комерційні операції з громадянами цієї країни. У Мінфіні вважають, що Адам Делімханов «діяв від імені або на користь ключового члена» транснаціонального кримінального угруповання «Братське коло» Гафура Рахімова[23].

У березні 2019 року Комітет із закордонних справ Конгресу США схвалив проєкт резолюції щодо санкцій за вбивство Бориса Нємцова. Ініціатором розслідування фінансової діяльності лідера Чечні виступив конгресмен Том Малиновський. Делімханов є фігурантом цього пакету санкцій разом із главою республіки Кадировим, у рамках якого планується запровадження обмежувальних заходів та перевірка активів в арабських країнах[24].

1 лютого 2022 року у прямому ефірі в Instagram пообіцяв відрізати голови членам сім'ї судді Сайді Янгулбаєва та тим, хто переведе відео російською мовою. Раніше із погрозами на адресу сім'ї Янгулбаєвих виступив і глава Чечні Рамзан Кадиров.[25]

14 червня 2023 був поранений у результаті ракетного обстрілу підрозділом «Бандерлоги» в окупованому місті Приморськ[26].

Критика

[ред. | ред. код]

Законотворча діяльність

[ред. | ред. код]

З 2007 по 2019 рік, протягом виконання повноважень депутата Державної Думи V, VI та VII скликань, виступив співавтором 20 законодавчих ініціатив та поправок до проектів федеральних законів[27].

Статки

[ред. | ред. код]

У рейтингу 500 російських мільярдерів, складеному журналом «Фінанс» на початку 2011 року, Адам Делімханов зайняв 314 місце. Його капітал був оцінений у 300 мільйонів доларів або 9,1 млрд рублів[28]. За офіційними даними за 2011 рік Делімханов отримав дохід у сумі 1,9 млн рублів, а його дружина — 187 тисяч рублів[29].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ https://sanctions.nazk.gov.ua/en/sanction-person/12839/
  2. ↑ Делимханов Адам Султанович (рос.). Государственная Дума. Архів оригіналу за 27 травня 2022. Процитовано 3 серпня 2019.
  3. ↑ Кавказский Узел. Делимханов Адам Султанович. Кавказский Узел. Архів оригіналу за 14 травня 2022. Процитовано 12 січня 2021.
  4. ↑ Чем известен Адам Делимханов // Коммерсантъ. Архівовано з джерела 28 квітня 2022. Процитовано 27 квітня 2022.
  5. ↑ Делимханов, Адам Султанович. ТАСС. Архів оригіналу за 13 травня 2022. Процитовано 12 січня 2021.
  6. ↑ Стыд кадыровца. RFE/RL (рос.). Архів оригіналу за 2 листопада 2021. Процитовано 12 січня 2021.
  7. ↑ Как зарабатывают Рамзан Кадыров и Адам Делимханов. Проект. (ru-RU) . 14 липня 2020. Архів оригіналу за 18 травня 2022. Процитовано 12 січня 2021.
  8. ↑ Кадыров в девяти главах: что нового о лидере Чечни узнали авторы доклада. РБК (рос.). Архів оригіналу за 13 травня 2022. Процитовано 12 січня 2021.
  9. ↑ Шпионить, доносить, наказывать. Новая газета - Novayagazeta.ru (рос.). Архів оригіналу за 21 травня 2022. Процитовано 12 січня 2021.
  10. ↑ Кто такой Адам Делимханов, фигурирующий в показаниях Атаханова по делу Батукаева?. Reporter.kg (ru-RU) . 22 листопада 2019. Архів оригіналу за 27 жовтня 2021. Процитовано 12 січня 2021.
  11. ↑ Делимханов Адам Султанович, Биография. ladno.ru. Архів оригіналу за 18 квітня 2022. Процитовано 12 січня 2021.
  12. ↑ Особенности чеченского бизнеса. Что нужно знать про расследование «Проекта» о связанных с руководством Чечни активах – МБХ медиа. МБХ медиа — новости, тексты, видео (ru-RU) . 14 липня 2020. Архів оригіналу за 13 січня 2021. Процитовано 12 січня 2021.
  13. ↑ США могут заняться поисками активов Рамзана Кадырова в арабских странах. Архів оригіналу за 23 вересня 2019. Процитовано 27 квітня 2022.
  14. ↑ США ввели санкции против депутата Госдумы за связь с «Братским кругом». Архів оригіналу за 19 жовтня 2021. Процитовано 27 квітня 2022.
  15. ↑ -of-chechen-activist/ Росія: Політик погрожує обезголовити членів родини чеченського активіста. Amnesty International (англ.). 2 лютого 2022. Процитовано 13 лютого 2022.
  16. ↑ Погрози Кадирова, «концтабори»: правозахисник Янгулбаєв розповів про викрадення своєї матері і родичів. 24 лютого 2022. Архів оригіналу за 30 листопада 2022. Процитовано 15 червня 2023.
  17. ↑ Rasheed, Джилліан Кестлер-Д'Амурс, Захіна. США застерігають Китай не допомагати Росії; Переговори Москва-Київ відновляться. www.aljazeera.com. Архів оригіналу за 15 березня 2022. Процитовано 15 березень 2022.
  18. ↑ Ramzan Kadyrov Telegram channel.
  19. ↑ а б в Чем известен Адам Делимханов [Архівовано 8 квітня 2009 у Wayback Machine.] Коммерсантъ 6 апреля 2009.
  20. ↑ Чечня: война поколений, «Новая Газета». Архів оригіналу за 28 квітня 2022. Процитовано 27 квітня 2022.
  21. ↑ а б Новости NEWSru.com :: Фото депутата Делимханова украсило собой сайт Интерпола: как опасного преступника его ищут по всему миру, но не в РФ. Архів оригіналу за 22 травня 2022. Процитовано 27 квітня 2022.
  22. ↑ Дубайская полиция пришла к диаспорным выводам [Архівовано 18 квітня 2009 у Wayback Machine.] // Коммерсантъ, 6 апреля 2009.
  23. ↑ Минфин США вписал депутата Госдумы в организованную преступность. Архів оригіналу за 18 квітня 2022. Процитовано 27 квітня 2022.
  24. ↑ Соединенные штаты заинтересовались активами Рамзана Кадырова в арабских странах. Архів оригіналу за 25 жовтня 2021. Процитовано 27 квітня 2022.
  25. ↑ Депутат Госдумы Адам Делимханов поклялся отрезать головы родственникам судьи Янгулбаева и тем, кто переведет его угрозы на русский язык. The Insider. 1 лютого 2022. Архів оригіналу за 5 лютого 2022. Процитовано 27 квітня 2022.
  26. ↑ “Правую руку” Кадырова ранили в Украине, глава Чечни не может с ним связаться. Украинская правда. Процитовано 14 червня 2023.
  27. ↑ Объекты законотворчества :: Система обеспечения законодательной деятельности. sozd.duma.gov.ru. Архів оригіналу за 16 лютого 2022. Процитовано 3 серпня 2019.
  28. ↑ Рейтинг российских миллиардеров 2011. Журнал «Финанс». № 5 (384) 14-20.02.2011. Архів оригіналу за 5 червня 2012. Процитовано 23 жовтня 2011.
  29. ↑ Делимханов Адам Султанович. Государственная дума Российской Федерации. Архів оригіналу за 16 грудня 2012. Процитовано 13 грудня 2012.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Делімханов_Адам_Султанович&oldid=44438535