Демків
 | Ця стаття має кілька недоліків. Будь ласка, допоможіть удосконалити її або обговоріть ці проблеми на сторінці обговорення.
|
| село Демків | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Вінницька область |
| Район | Жмеринський район |
| Тер. громада | Станіславчицька сільська громада |
| Код КАТОТТГ | UA05060130060055124 
|
| Основні дані | |
| Населення | 43 |
| Площа | 0,126 км² |
| Густота населення | 341,27 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 23151 |
| Телефонний код | +380 4332 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°58′3″ пн. ш. 28°1′21″ сх. д. / 48.96750° пн. ш. 28.02250° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
274 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 23151, Вінницька обл., Жмеринський р-н, с. Носківці, вул. Центральна, 15 |
| Карта | |
  Демків | |
 Демків | |
| Мапа | |
| |
Де́мків — село в Україні, у Станіславчицькій сільській громаді Жмеринського району Вінницької області.
Друга половина XVIII ст. відзначилася боротьбою проти феодального гніту і увійшла в історію як Коліївщина. Її очолили прославлені ватажки Максим Залізняк та Іван Гонта. Вони воювали з польськими конфедератами. Краєзнавець Михайло Петрович Солоненко описав випадок тих часів у нашім краї. С урочище біля с. Станіславчик, у ярах і печерах якого ховалися гайдамаки від переслідувань. Лірник Демко був свідком страти великомученика Іван Гонти у місті Могилеві-Подільському. Сліпий лірник добрався до рідного Станіславчика, взявши кобзу, почав співати про прославленого лицаря Гонту. На майдані збирався натовп і слухав кобзаря. Хтось запитав, чи не боїться він дозорчих, що зібралися в корчмі. «Ми в себе вдома, нам нічого боятись, хай у лиходіїв ноги тремтять». І ще гучніше задзвеніли струни. На конях надскочили дозорці. П'яні жовніри розганяли натовп. Один ударив шаблею мужнього співця. У цю хвилину пролунали постріли гайдамаків. Жоден з нападників не вцілів. Гайдамаки допровадили пораненого до хутора, де він через два дні помер. Поховали його біля ставу, який назвали — «Демків», як і хутір. Устим Кармалюк, виявивши непокору головченецькому пану Пігловському, переховувався біля Головченецького ставу по річці Думка. Це місце носить назву «Страхівка».
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[1]:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 42 | 97.67% |
| російська | 1 | 2.33% |
| Усього | 43 | 100% |
- Михайло Антонюк «Через віхи історій» видавництво Вінниця «О.Власюк» — 2004 р. — ст. 219
- Но́сківці // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974 — том Вінницька область / А.Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.237
|
Це незавершена стаття з географії Вінницької області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |