Денніс Брейн
| Денніс Брейн | |
|---|---|
| Основна інформація | |
| Дата народження | 17 травня 1921[1][2][…] |
| Місце народження | Лондон, Сполучене Королівство[2] |
| Дата смерті | 1 вересня 1957[1][4][…] (36 років) |
| Місце смерті | Hatfield[d], Велвін Гатфілдd, Гартфордшир, Англія, Велика Британія |
| Причина смерті | автомобільна аварія[4] |
| Поховання | Кладовище Гемпстедd |
| Громадянство | Велика Британія і Сполучене Королівство |
| Професії | валторніст, композитор |
| Освіта | Королівська музична академія[2] |
| Інструменти | валторна[2] |
| Жанри | класична музика |
| Нагороди | |
| Батько | Aubrey Braind[2] |
| Мати | Marion Braind[2] |
| Брати, сестри | Leonard Braind[2] |
 Файли у Вікісховищі | |
Денніс Брейн (англ. Dennis Brain; 17 травня 1921, Лондон — 1 вересня 1957, Барнет) — британський валторніст, один із найяскравіших виконавців на цьому інструменті в XX столітті[5].
Денніс Брейн народився в сім'ї Обрі Брейна, представника династії британських валторністів, яка налічувала кілька поколінь. Його дід Альфред Едвін Брейн старший (4 лютого 1860 — 25 жовтень 1925) вважався одним з кращих солістів-валторністів свого часу. Його дядько Альфред Едвін Брейн молодший (24 жовтня 1885 — 29 березеня 1966) побудував успішну кар'єру валторніста в Сполучених Штатах, спочатку в Нью-Йорку, потім в Лос-Анджелесі.
Батько Брейна Обрі Гарольд Брейн (12 липня 1893 — 21 вересня 1955) був солістом Симфонічного оркестру BBC. Він також займався викладацькою роботою. Обрі Брейн був першим валторністом, який записав 1-й концерт Моцарта 1927 року. Мати Денніса Брейна Маріон Брейн була співачкою в Королівському оперному театрі Ковент-Гарден і композиторкою. Написала каденції до 1-го і 3-го концертів Моцарта.
Його брат Леонард Брейн (1915—1975) грав на гобої. Разом з ним Денніс Брейн створив квінтет духових інструментів, з яким вони успішно концертували. Тіна Брейн, племінниця Денніса, одна з дочок Леонарда, також стала професійною валторністкою.
Денніс Брейн був одружений і мав двох дітей: сина Антоні Пола і дочка Саллі.
Навчався в Королівській академії музики в Лондоні по класу валторни у свого батька і по класу органу в Каннінгема. Вперше виступивши на публіці 1938 року, Брейн почав грати камерну музику, співпрацюючи з різними струнними квартетами. Під час Другої світової війни грав в оркестрі британських Військово-повітряних сил і в Новому лондонському оркестрі Алека Шермана (в тому числі на концертах в Національній галереї, 1943—1945), а після її закінчення почав сольну кар'єру, часто виступаючи як у Великій Британії, так та інших країнах Європи. Брейн також був солістом Королівського філармонічного оркестру.
Кар'єра музиканта обірвалася дуже рано — 1 вересня 1957, він загинув в автокатастрофі, повертаючись на своєму спортивному автомобілі в Лондон після концерту на Единбурзькому фестивалі, де він виступав у складі духового квінтету. Денніс Брейн був похований на кладовищі Гемстед в Лондоні.
Брейн вважається одним з найвидатніших виконавців на валторні в XX столітті. Віталій Буяновський вважав його найбільшим валторністом XX століття. Брейн відродив інтерес до валторни як до концертного інструменту і надихнув композиторів на написання нових творів для неї. Виконавська техніка Брейна відрізнялася блискучою віртуозністю, співучістю звуку і чистотою інтонації. Музикант записав ряд класичних творів для валторни, в тому числі всі концерти Моцарта під керуванням Герберта фон Караяна, а також твори Ріхарда Штрауса, Пауля Гіндеміта, Бенджаміна Бріттена та інших авторів.
Введений в Зал слави журналу Gramophone[6].
Ряд композиторів присвятили Деннису Брейну свої твори для валторни, написані спеціально для нього, в тому числі Бенджамін Бріттен (Серенада для тенора і валторни, Гімн III), Пауль Гіндеміт (Концерт для валторни з оркестром), Малкольм Арнольд (Концерт для валторни з оркестром № 2), Йорк Боуен (Концерт для валторни, струнних і литавр), Пітер Фрікер (Соната для валторни), Гордон Джейкоб (Концерт для валторни і струнного оркестру), Матьяш Шейбер (Ноктюрн для валторни і струнних), Гамфрі Сірл (Ранкова серенада для валторни і струнних), Ернест Томлінсон (Рапсодія і рондо для валторни з оркестром, Романс і рондо для валторни з оркестром), Леннокс Берклі (Тріо для валторни, скрипки і фортеп'яно).
Щоб вшанувати пам'ять Денніса Брейна, Франсіс Пуленк створив свою Елегію для валторни і фортеп'яно. Вона була вперше виконана 1 вересня 1958 рівно через рік після загибелі музиканта. Партію валторни виконав Ніл Сандерс, на фортеп'яно грав автор.
До 50-ї річниці від дня смерті Брейна, англійський композитор Пітер Максвелл Девіс на замовлення 50 британських валторністів написав Фанфари пам'яті Денніса Брейна. Прем'єра цього твору відбулася 15 березня 2007 у виконанні валторніст Майкла Томпсона.
- Сторінка, присвячена Брейну(англ.)
- Денніс Брейн на сайті Міжнародного товариства валторністів
- Брейн на findagrave.com [Архівовано 12 вересня 2017 у Wayback Machine.](англ.)
- Стаття про Брейна(англ.)
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #118888110 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б в г д е ж Lynch W. C., Gamble S. Dennis Brain: A Life in Music — 1 — Denton: University of North Texas Press, 2011. — P. 1. — ISBN 978-1-57441-307-6
- ↑ а б Find a Grave — 1996.
- ↑ а б Lynch W. C., Gamble S. Dennis Brain: A Life in Music — 1 — Denton: University of North Texas Press, 2011. — P. 220. — ISBN 978-1-57441-307-6
- ↑ Pettitt, Stephen. [1] — Faber & Faber, Limited, 2009. — С. 216. — ISBN 0571254225. Архівовано з джерела 9 липня 2021(англ.)
- ↑ Gramophone Hall of Fame (англ.). Gramophone. Архів оригіналу за 25 вересня 2013. Процитовано 2 січня 2016.