Перейти до вмісту

Деревлянська вулиця (Київ)

Координати: 50°28′7.7″ пн. ш. 30°28′23.2″ сх. д. / 50.468806° пн. ш. 30.473111° сх. д. / 50.468806; 30.473111
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Деревлянська вулиця
Київ
МісцевістьЛук'янівка
РайонШевченківський
Назва на честьДеревляни
Колишні назви
Овруцька (част.), Новоовруцька, Якіра
Загальні відомості
Протяжність820 м
Координати початку50°28′7.7″ пн. ш. 30°28′23.2″ сх. д. / 50.468806° пн. ш. 30.473111° сх. д. / 50.468806; 30.473111
Координати кінця50°27′46.5″ пн. ш. 30°27′58.7″ сх. д. / 50.462917° пн. ш. 30.466306° сх. д. / 50.462917; 30.466306
поштові індекси04050, 04119
Транспорт
Найближчі станції метро «Лук'янівська»
АвтобусиА 31
ТрамваїТ 14, 15 (по Дегтярівській вулиці)
ТролейбусиТр 23, 28, 31;
16, 19, 19Д (по вулиці Мельникова);
6, 18, 33 (по вулиці Герцена)
Маршрутні таксіМт 166, 179, 217, 464, 586, 598-Д
Покриттяасфальт
Зовнішні посилання
Код у реєстрі11943
У проєкті OpenStreetMapr415959
Мапа
Мапа
CMNS: Деревлянська вулиця у Вікісховищі

Деревлянська ву́лиця — вулиця в Шевченківському районі міста Києва, місцевість Лук'янівка. Пролягає від вулиці Герцена до вулиці Ґарета Джонса.

Прилучаються вулиці Юрія Іллєнка і Білоруська.

Історія

[ред. | ред. код]

Вулиця виникла в 2-й половині XIX століття як частина Овруцької вулиці. У 1-й половині — середині XX століття мала назву Новоовруцька. З 1963 року — вулиця Якіра[1], на честь радянського військового діяча Йони Якіра.

У грудні 2010 року комісія з найменувань та пам'ятних знаків Київської міської державної адміністрації запропонувала Київраді перейменувати вулицю Якіра на честь Івана Огієнка[2]. У 2015—2016 роках комісія з питань найменувань при Київському міському голові запропонувала надати вулиці назву Древлянська (Деревлянська).

Сучасна назва — з 2016 року на честь плем'я Деревлян[3]. Відомо, що у другій половині XIX століття на перетині Дегтярівської та Деревлянської вулиць існувала Деревлянська площа.[4]

Забудова

[ред. | ред. код]

У житловому фонді вулиці переважає забудова 1950-х60-х років («сталінки», п'ятиповерхові цегляні «хрущовки»). Єдиною старовинною будівлею є будинок № 13 — колишня будівля притулку для дітей-сиріт солдат царської армії. Будівництво притулку, який отримав назву «Олександрівський», на честь імператора Олександра III, почалося 25 липня 1899 року. Автором проекту був архітектор Володимир Ніколаєв, фінансував будівництво меценат С. Порохненків. Освячення будівлі відбулося 5 листопада 1900 року. 1926 року притулок було перетворено на Дитячий будинок № 47, пізніше будинок передали Київському вищому інженерно-радіотехнічному училищу. 2003 року будинок перейшов у власність Ордену домініканців, які відкрили тут Інститут релігійних наук святого Томи Аквінського.

Зображення

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 26 серпня 1963 року № 1247 «Про найменування та перейменування вулиць і площ м. Києва» // Державний архів м. Києва. Ф. Р-1. Оп. 8. Спр. 226. Арк. 35, 37–39. [Архівовано з першоджерела 16 серпня 2013.]
  2. У Києві перейменують майже 200 вулиць [Архівовано 27 вересня 2014 у Wayback Machine.] // Українська правда. Київ. — 2010. — 18 грудня.
  3. Розпорядження Київського міського голови від 19 лютого 2016 року № 125/1 «Про перейменування бульвару, вулиць, площі та провулків у місті Києві» // Хрещатик. — № 65 (4835). — 2016. — 17 червня. — С. 2–3. [Архівовано з першоджерела 31 травня 2023.]
  4. Машина часу і простору. museum.kpi.ua. Процитовано 7 листопада 2024.

Посилання

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]