Дерек Джон де Солла Прайс

Дерек Джон де Солла Прайс
англ. Derek John de Solla Price
Народився	22 січня 1922(1922-01-22) Лейтон, Волтем-Форест, Великий Лондон, Лондон, Англія, Сполучене Королівство
Помер	3 вересня 1983(1983-09-03) (61 рік) Лондон, Велика Британія
Країна	Велика Британія  Сполучене Королівство
Діяльність	історик, математик, фізик
Alma mater	Лондонський університет Кембриджський університет
Галузь	історія
Заклад	Єльський університет
Членство	Міжнародна академія історії науки
Нагороди	John Desmond Bernal Prized (1981) Грант Ґуґґенгайма Leonardo da Vinci Medald (1975)

Дерек Джон де Соллі Прайс (англ. Derek John de Solla Price; 22 січня 1922(19220122) — 3 вересня 1983) — британсько-американський історик науки.

Життєпис

Народився в Англії, вивчав фізику і математику в Лондонському університеті (закінчив у 1942 р.), там же у 1946 р. захистив дисертацію з експериментальної фізики. Упродовж трьох років викладав в Сінгапурі, а потім повернувся в Англію і захистив у Кембриджському університеті другу дисертацію, з історії науки. Надалі Прайс працював в США як консультант Смітсонівського інституту і співробітник Інституту перспективних досліджень, а потім багато років, аж до своєї смерті, був професором історії науки в Єльському університеті.

Серед найбільш значних робіт Прайса — книга 1963 року «Мала наука, велика наука» (англ. Little Science, Big Science, що заклала основи сучасної наукометрії. Йому також належить перша детальна робота про антикітерський механізм — стаття «Давньогрецький комп'ютер» (англ. An ancient Greek computer в журналі Scientific American (No. 200 (6), 1959).

Принцип Прайса

Принцип відомий як закон Прайса, названий так на честь Дерека Джона де Сола Прайса, дослідника, що в 1963 році відкрив його застосування в науці. Його можна було змоделювати, використовуючи L-подібний графік, з кількістю людей на вертикальній осі й продуктивністю або ресурсами на горизонталі. 50% роботи виконується числом людей, рівним квадратному кореню із загального числа зайнятих в роботі.

Загальний принцип було виявлено набагато раніше. Вільфредо Парето (1848-1923), італійський полімат, зауважив його застосування щодо розподілу багатства на початку двадцятого століття. Цей принцип виявлявся слушним для всіх суспільств, будь-коли досліджених, і то незалежно від форми правління. Також це стосується населення міст (у дуже малій кількості міст проживають майже всі люди), маси небесних тіл (у невеликій кількості зосереджена вся речовина), частоти слів у мові (90 відсотків спілкування припадає всього на 500 слів) й багатьох інших речей. Іноді це називають принципом Матвія (Від Матвія 25:29), виходячи з чи не найсуворішого твердження, будь-коли приписуваного Христу: «кожному, хто має, дасться йому та й додасться, хто ж не має, забереться від нього й те, що він має».