Державний реєстр національного культурного надбання
Державний реєстр національного культурного надбання — список пам'яток археології, архітектури й містобудування, історичних, документальних й інших об'єктів, що становлять виняткову цінність з огляду історії, культури, етнології чи науки України.
Створений Положенням про Державний реєстр національного культурного надбання, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 466 від 12 серпня 1992 р. «Про затвердження Положення про Державний реєстр національного культурного надбання»[1] за підписами тодішнього прем'єр-міністра В. Фокіна та міністра В. Несміха. Згідно з цією постановою, Реєстр був запроваджений відповідно до Основ законодавства України про культуру з метою обліку об'єктів матеріальної та духовної культури виняткової історичної, художньої, наукової чи іншої культурної цінності, що мають важливе значення для формування національної самосвідомості українського народу і визначають його внесок у всесвітню культурну спадщину. Постанова визначає порядок занесення та виключення об'єктів з (до) реєстру, координацію дій суспільних інституцій щодо управління та охорони національного надбання. На 2000 рік статус постанови «Про затвердження Положення про Державний реєстр національного культурного надбання» невизначений[2].
Єдиного закону про Державний реєстр національного культурного надбання не існує. Проте, цей реєстр згадано у кількох інших документах. Зокрема, порядок формування Реєстру регулюється чотирма Законами України: «Про культуру», «Про музейну справу», «Про бібліотеки і бібліотечну справу», «Про Національний архівний фонд та архівні установи» та деякими іншими законодавчими актами.
Оригінал даного Державного реєстру постійно зберігається у архіві Кабінету Міністрів України, згідно з чинним законодавством України.
Законодавче визначення терміна «Національне культурне надбання» дається у пункті 14 Загальних положень Закону України «Про культуру» [Архівовано 3 квітня 2016 у Wayback Machine.] (прийнято 2011 року):
|
14) національне культурне надбання — сукупність унікальних культурних цінностей, об'єктів культурної спадщини, що мають виняткове історичне значення для формування культурного простору України. | 
|
Щодо самого реєстру в цьому законі сказано лише побіжно, в одному з пунктів Статті 16. «Збереження культурної спадщини, культурних цінностей та культурних благ»:
|
|
3. Унікальні культурні цінності, що мають виняткове історичне, художнє, наукове та інше культурне значення для формування вітчизняного культурного простору і визначають внесок Українського народу у всесвітню культурну спадщину, визнаються об'єктами національного культурного надбання і включаються до Державного реєстру національного культурного надбання. Порядок включення до зазначеного реєстру та порядок ведення обліку об'єктів національного культурного надбання визначаються Кабінетом Міністрів України. |
|
Державний реєстр національного культурного надбання охоплює:
- пам'ятка історії — будинки, споруди, пам'ятні місця і предмети, пов'язані з найважливішими історичними подіями в житті народу, розвитком науки, техніки, культури, життям і діяльністю видатних діячів;
- пам'ятка археології — городища, кургани, залишки стародавніх поселень, укріплень, виробництв, каналів, шляхів, стародавні місця поховань, кам'яні скульптури, наскельні зображення, старовинні предмети, ділянки історичного культурного шару стародавніх населених пунктів та археологічні знахідки, що є визначними пам'ятками національної культури і характеризують певні етапи історичного розвитку;
- пам'ятки містобудування і архітектури — унікальні ансамблі і комплекси, окремі об'єкти архітектури, а також пов'язані з ними твори монументальної скульптури і живопису, декоративно-ужиткового і садово-паркового мистецтва, природні ландшафти; пам'ятки мистецтва — визначні твори монументального, образотворчого і декоративно-ужиткового мистецтва;
- документальні пам'ятки — унікальні акти державності, інші важливі архівні матеріали, кіно-, фото- і фотодокументи, старовинні рукописи, рідкісні друковані видання.
До Державного реєстру можуть бути занесені й інші об'єкти, що становлять виняткову цінність з огляду історії, культури, етнології чи науки.
Окрім Державного реєстру національного культурного надбання, паралельно, окремо одне від одного існують інші Державні реєстри тощо, що може розглядатися як національне надбання України:
- Державний реєстр нерухомих пам'яток України (створений у 2008 році) — регулюється Законом України «Про охорону культурної спадщини». Оригінал даного Державного реєстру постійно зберігається у архіві Кабінету Міністрів України, згідно з чинним законодавством України. У вигляді офіційної копії, зберігається у архіві Міністерства культури і мистецтв України.
- Державний реєстр наукових об'єктів, що становлять національне надбання (створений у 2016 році) — регулюється Законом України «Про наукову та науково-технічну діяльність». Оригінал даного Державного реєстру постійно зберігається у архіві Кабінету Міністрів України, згідно з чинним законодавством України.
- Державний реєстр нерухомих пам'яток України — регулюється Законом України «Про охорону культурної спадщини»[3], що прийнятий 8 червня 2000 року.
- ↑ Постанова КМУ від 12 серпня 1992 р. N 466. Архів оригіналу за 14 листопада 2013. Процитовано 20 червня 2012.
- ↑ див. картку документу [Архівовано 16 листопада 2013 у Wayback Machine.]
- ↑ Закон України «Про охорону культурної спадщини». Архів оригіналу за 11 грудня 2021. Процитовано 20 червня 2012.
- Закон України "Про культуру" [Архівовано 3 квітня 2016 у Wayback Machine.] /Примітка: визначення терміна "національне культурне надбання" дається у пунктах 6 та 14 Загальних положень Закону. Порядок формування Державного реєстру національних культурних надбань регламентується у статті 16. Закону/
- Закон України «Про музейну справу» [Архівовано 23 жовтня 2018 у Wayback Machine.] /Примітка: порядок внесення музейних цінностей у Державний реєстр національних культурних надбань України визначено у статті 16 Закону/
- Наказ Міністерства культури і мистецтв України №- 563 від 25.10.2001. «Про затвердження Порядку занесення унікальних пам'яток Музейного фонду України до Державного реєстру національного культурного надбання [Архівовано 3 квітня 2016 у Wayback Machine.]
- Закон України «Про бібліотеки і бібліотечну справу» /Примітка: віднесення Національних бібліотек до Національного культурного надбання України визначено у статті 7. Закону. Порядок внесення унікальних документів до Державного реєстру національного культурного надбання визначено у статті 16./
- Закон України «Про Національний архівний фонд та архівні установи» [Архівовано 3 квітня 2016 у Wayback Machine.] /Примітка: порядок внесення унікальних архівних цінностей до Державного реєстру національного культурного надбання України визначено у статті 14. Закону/
- Закон України «Про наукову і науково-технічну діяльність» [Архівовано 3 квітня 2016 у Wayback Machine.] /Примітка: Порядок формування і ведення Державного реєстру наукових об'єктів, що становлять національне надбання, визначається у 14. статті Закону/
- Закон України «Про природно-заповідний фонд України» [Архівовано 12 березня 2016 у Wayback Machine.] /Примітка: Про охорону природного заповідного фонду держави, як національного надбання, мова йде в Преамбулі Закону/
- «Про курорти України» [Архівовано 3 квітня 2016 у Wayback Machine.] /Примітка: Про віднесення курортів України до надбання народу України мова йде в Преамбулі Закону /
- Державний реєстр національного культурного надбання [Архівовано 29 липня 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. — Т. 2 : Д — Й. — 744 с. — ISBN 966-7492-00-8.
- Державний реєстр національного культурного надбання // Митна енциклопедія : у 2 т. / І. Г. Бережнюк (відп. ред.) та ін.. — Хм. : ПП Мельник А. А., 2013. — Т. 1 : А — Л. — 472 с. — ISBN 978-617-7094-09-7.