Деркач Федір Андрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Деркач Федір Андрійович
Народився8 лютого 1908(1908-02-08)
Софіївка, Мигіївська сільська громада, Україна
Помер3 вересня 1987(1987-09-03) (79 років)
Львів, Українська РСР, СРСР
КраїнаУкраїна Україна
Діяльністьхімік, викладач університету
Alma materХНУ ім. В. Н. Каразіна
ГалузьНеорганічна хімія
ЗакладЛНУ ім. І. Франка
Посададекан хімічного факультету
Вчене званняДоцент
Науковий ступінькандидат хімічних наук
Нагороди
орден Трудового Червоного Прапора

Деркач Федір Андрійович (8 лютого 1908 - 3 вересня 1987) — український вчений в галузі неорганічної хімії, кандидат хімічних наук, доцент кафедри неорганічної хімії Львівського державного університету імені Івана Франка.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Деркач Федір Андрійович народився 8 лютого 1908 року у селі Софіївка тепер Первомайського району Миколаївської області.

У 1935 році закінчив хімічний факультет, а у 1938 році — аспірантуру Харківського університету. У 1938—1939 роках працював інженером-дослідником Харківського турбогенераторного заводу, у 1939—1941 роках — викладачем, продеканом природничого факультету Львівського університету.

Учасник ІІ Світової війни. Був ініціатором створення хімічного факультету та його перший декан (1945—1964 роки). У 1951 році у Львові захистив кандидатську дисертацію «Про взаємодію сплавів Zn-Sn, Cd-Bi і Zn-Cd з розчинами соляної кислоти». У 1964—1972 роках працював проректором з наукової роботи, у 1971—1987 роках — доцентом кафедри неорганічної хімії Львівського університету. Помер 9 вересня 1987 року у Львові.

Похований на 29 полі Янівського цвинтаря.

Наукові інтереси

[ред. | ред. код]
  • Вивчення залежності хімічної активності інтерметалічних сполук від їхнього складу.
  • Історія хімії.

Громадська діяльність

[ред. | ред. код]

Багато уваги приділяв підготовці спеціалістів з числа талановитої молоді, уродженців західних областей України.

  • Удосконалював навчальний процес.
  • Ініціатор реконструкцій будинку хімічного факультету, унаслідок чого лабораторно-аудиторний фонд факультету збільшився з 1 005 (1945) до 3 540 м2 (1987).
  • Розширив участь науковців університету у виконанні госпдоговірних робіт, удосконалив діяльність аспірантури.

Вибрані публікації

[ред. | ред. код]

Автор близько 40 наукових праць, зокрема:

  • Корозія сплавів цинк-олово в хлорид ній кислоті з водневою деполяризацією (Наукові записки Львівського університету, Серія хімічна, 1949, Випуск 13).
  • Про розвиток хімії у Львівському університеті в дорадянський період (Вісник Львівського університету, Серія хімічна, 1967, Випуск 9).
  • Неорганічна хімія. Лабораторний практикум (Київ, 1978).

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • Медаль «За победу над Германией» (1945).
  • Медаль «За доблесный труд в Великой Отечественной войне» (1945).
  • Орден Трудового Червоного прапора (1961).

Літературні джерела

[ред. | ред. код]
  • Присяжний М. Комуністи в запас не йдуть // За рад. науку. 1974.
  • Мельник Л. Щедрий ужинок. Федору Андрійовичу Деркачу ̶ 70 // За рад науку. 1978.
  • Бодак О., Гладишевський Є. До 100-річчя кафедри неорганічної хімії // Вісник Львівського університету, Серія хімічна, 1995, Випуск 34.