Детонуючий шнур

Детонуючий шнур — шнур із серцевиною з високобризантної вибухової речовини (ВР), призначений для передачі детонації від детонатора до заряду ВР. Іноді використовується як самостійний заряд.

Детонуючий шнур складається з вибухової серцевини і захисної оболонки.

Розрізняють такі види детонуючих шнурів:

• нормальної потужності (серцевина містить ВР 12-14 г/м),
• малопотужні (3-6 г/м),
• посилені (20-40 г/м),
• високопотужні (100—140 г/м).

Детонуючий шнур, який поступає у війська, підрозділяється на марки ДШ-Б і ДШ-В:

• ДШ-Б: оболонка покрита шаром вологоізолюючої мастики, зверху якої навиті червоні нитки.
• ДШ-В: оболонка є більш водонепроникною і виготовлена з пластикату червоного кольору.

Основні характеристики

	ДШБ	ДШВ	ДША
Матеріал зовнішньої оболонки	бавовняні нитки	пластикат	бавовняні нитки
Колір оболонки	червоний	червоний	білий з двома червоними нитками
Діаметр, мм	4,8 — 5,8	5,5 — 6,1	5 — 6
Швидкість детонації, м/с	6500	6500	6500
Вага ВР в 1 пог. м шнура, г	12,5	13	12
Збереження здатності до детонації після утримання в воді, год	10	24	10
Температурний діапазон застосування, °C	від -28 до +50	від -35 до +55	від -28 до +50

Детонуючі шнури нормальної потужності використовують на багатьох видах вибухових робіт, малопотужні — для зв'язку вибухових мереж і внутрішньосвердловинного сповільнення детонації зарядів, посилені — для ініціювання протяжних зарядів у шпурах та свердловинах, високопотужні — як самостійні, оконтурюючі заряди. Також розрізняють водостійкі, термостійкі детонуючі шнури (застосовують на вибухових роботах у глибоких нафтових і газових свердловинах) та запобіжні детонуючі шнури (для вибухових робіт у шахтах, небезпечних за газом і пилом).

Див. також

• Вогнепровідний шнур
• Детонатор
• Запалювальний ґніт
• Контрольна трубка

Література

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.