Деінституціалізація
Деінституціалізація або деінституціоналізація — поняття в інституційній теорії, яке описує поступову делегітимізацію загальноприйнятих організаційних структур і практик та їхню втрату статусу безальтернативних. Теорію висунула Крістін Олівер 1992 року і її опубліковано у журналі Organization Studies[1]. У ретроспективі статтю розглядають як одну з найвдаліших спроб розширити інституційну теорію, що пропонує пояснення природи й механізмів інституційних змін та трансформацій в інституціоналізованому середовищі[2][3][4][5].
- ↑ Oliver, Christine (1992-10). The Antecedents of Deinstitutionalization. Organization Studies. Т. 13, № 4. с. 563—588. doi:10.1177/017084069201300403. ISSN 0170-8406. Процитовано 24 лютого 2020.
- ↑ Greenwood, Royston; Hinings, C. R. (1996-10). Understanding Radical Organizational Change: Bringing Together the Old and the New Institutionalism. Academy of Management Review. Т. 21, № 4. с. 1022—1054. doi:10.5465/amr.1996.9704071862. ISSN 0363-7425. Процитовано 24 лютого 2020.
- ↑ Lawrence, Thomas B.; Suddaby, Roy. Institutions and Institutional Work. The SAGE Handbook of Organization Studies. 1 Oliver's Yard, 55 City Road, London EC1Y 1SP United Kingdom: SAGE Publications Ltd. с. 215—254. ISBN 978-0-7619-4996-1.
- ↑ Greenwood, Royston; Oliver, Christine; Lawrence, Thomas; Meyer, Renate (2017). The SAGE Handbook of Organizational Institutionalism. doi:10.4135/9781526415066. Процитовано 24 лютого 2020.
- ↑ Aksom, Herman (1 січня 2021). Deinstitutionalization revisited. International Journal of Organizational Analysis. Т. ahead-of-print, № ahead-of-print. doi:10.1108/IJOA-06-2021-2845. ISSN 1934-8835. Процитовано 9 листопада 2021.
