Джанлука Пальюка
 | ||
| ||
| Особисті дані | ||
|---|---|---|
| Повне ім'я | Джанлука Пальюка (Gianluca Pagliuca) | |
| Народження | 18 грудня 1966 (58 років) | |
| Болонья, Італія | ||
| Зріст | 190 см | |
| Вага | 87 кг | |
| Прізвисько | Il Muro[2] | |
| Громадянство |  Італія
| |
| Позиція | Воротар | |
| Професіональні клуби* | ||
| Роки | Клуб | І (г) |
| 1987—1994 1994—1999 1999—2005 2005—2006 2006—2007 |
«Сампдорія» «Інтер» «Болонья» «Болонья» (Серія «B») «Асколі» |
198 (0) 165 (0) 206 (0) 42 (0) 23 (0) |
| Національна збірна | ||
| Роки | Збірна | І (г) |
| 1991—1998 |  Італія
|
39 (0) |
| Звання, нагороди | ||
| Нагороди |
 | |
|
* Ігри та голи за професіональні клуби | ||
Джанлу́ка Палью́ка (італ. Gianluca Pagliuca, нар. 18 грудня 1966, Болонья) — італійський футболіст. Воротар, більшість кар'єри грав за «Сампдорію», «Інтер» та «Болонью». Другий після Паоло Мальдіні в історії футболіст за кількістю проведених ігор у Серії «A».[3] Віце-чемпіон світу-1994.
Починав кар'єру у «Сампдорії» — перші ігри за основу провів у сезоні 1987/88. Тоді у клубі зібрався сильний колектив, який зумів виграти Кубок володарів кубків-1990. 23-річний воротар до того часу вже став головним стражем воріт у «Сампдорії». У 1991 році генуезька команда здобуває «скудетто».
У 1994 році перейщов до міланського «Інтера», де єдиним трофеєм для Пальюки став Кубок УЄФА-1998. Від сезону 1999/2000 до 2005/06 захищав кольори «Болоньї». Коли цей клуб вилетів до Серії «B», воротар провів один сезон у нижчій лізі. На сезон 2006/07 перейшов до вищолігового «Асколі», за який провів свої останні 23 матчі у Серії «A». Ветеран всього провів там 592 гри, побивши, таким чином, рекорд легендарного Діно Дзоффа за кількістю ігор у італійській найвищій лізі. За станом на січень 2017 року серед усіх гравців найвищого італійського дивізіону Джанлука Пальюка знаходиться на п'ятому місці.
Виступав за збірну Італії у 1991-1998 роках. Під час домашнього для Італії мундіалю-1990 був у заявці команди, але жодного разу на поле не вийшов. Дебютував у грі проти Радянського Союзу 16 червня 1991 року (перемога італійців 3:2). Був основним голкіпером збірної на двох чемпіонатах світу: 1994 у США та 1998 у Франції. У 1994 році італійці стали віце-чемпіонами світу, поступившись у фіналі бразильцям по пенальті. Основний час закінчився 0:0.
У 2 матчах був капітаном збірної Італії. Останнью грою Пальюки за «скуадру адзурру» стала поразка у серії пенальті від Франції у 1/4 фіналу на чемпіонаті світу 1998. Після трансляцій того турніру прізвисько «Падлюка» стало досить відоме на теренах України. А першим помітив таке цікаве звучання ще Олексій Михайличенко, який свого часу грав із воротарем за «Сампдорію».[4]
Після закінчення футбольної кар'єри працює спортивним коментатором італійських каналів Sky та Mediaset.
- На батьківщині воротаря нарекли прізвиськом «Кіт з Казалеккіо» (Казалеккіо — містечко біля Болоньї)
- Чемпіон Італії (1):
- Володар Кубка Італії (3):
- Володар Суперкубка Італії (1):
- Володар Кубка УЄФА (1):
- Володар Кубка володарів кубків УЄФА (1):
- учасник чемпіонатів світу: 1990 (третє місце), 1994 (фіналіст) і 1998
- Дані на footballdatabase.com [Архівовано 24 серпня 2007 у Wayback Machine.](англ.)
- ↑ а б https://www.gazzetta.it/speciali/calciomercato/2002/rosa/pagliuca_gia.html
- ↑ Olympedia — 2006.
- ↑ Italy - All-Time Most Matches Played in Serie A [Архівовано 2020-01-21 у Wayback Machine.](англ.)
- ↑ Джанлука Виали (Forza Italia) [Архівовано 10 серпня 2007 у Wayback Machine.](рос.)
 | |
|---|---|
| Спорт | |
| Нормативний контроль |
- Народились 18 грудня
- Народились 1966
- Кавалери ордена «За заслуги перед Італійською Республікою»
- Футболісти на літніх Олімпійських іграх 1988
- Гравці збірної Італії з футболу
- Гравці чемпіонату світу з футболу 1990
- Гравці чемпіонату світу з футболу 1994
- Футболісти на літніх Олімпійських іграх 1996
- Гравці чемпіонату світу з футболу 1998
- Італійські футболісти
- Футболісти «Інтернаціонале»
- Футболісти «Болоньї»
- Футболісти «Сампдорії»
- Футболісти «Асколі»
- Футбольні воротарі
- Уродженці Болоньї