Джанполадян-Піотровська Ріпсіме Мікаелівна
| Джанполадян-Піотровська Ріпсіме Мікаелівна | |
|---|---|
| Народилася | 26 серпня 1918 Демократична Республіка Вірменія |
| Померла | 25 серпня 2004 (85 років) Санкт-Петербург, Росія |
| Поховання | Смоленське православне кладовище |
| Країна |  СРСР Росія |
| Діяльність | вірменознавець, epigrapher, medieval archaeologist |
| Галузь | археологія, сходознавство і medieval archaeologyd |
| Alma mater | Єреванський державний університет і Єреванський державний університет (1940) |
| Знання мов | російська |
| Заклад | Інститут історії матеріальної культури РАН, Інститут археології РАН, Академія мистецтв СРСР, Ермітаж і Національний історичний музей Вірменії |
| У шлюбі з | Борис Піотровськийd |
| Діти | Mikhail Piotrovskyd |
Ріпсіме Мікаелівна Джанполадян-Піотровська (1918 — 1 вересня 2004) — радянський науковець, вірменознавець і археолог-сходознавець. Дружина академіка Бориса Піотровського.
Народилась у 1918 році, по дорозі в Тифліс, під час втечі родини від вірменських погромів в Нахічевані[1][2]. Походила зі знатного і заможного вірменського роду[3], якому належала ліцензія на видобуток у всіх нахічеванських соляних копальнях[1].
Після встановлення радянської влади у Вірменії родина Джанполадянів переїхала до Єревану, де оселилася неподалік від теперішньої школи імені Є. Чаренця. Закінчивши школу з відзнакою, Ріпсіме Джанполадян обрала фах археолога-сходознавця і вступила до Єреванського державного університету. У 1941 році під час розкопок на пагорбі Кармір-Блур міста-фортеці Тейшебаїні познайомилась з Борисом Піотровським. Вони одружились у 1944 році в Єревані, куди Піотровський, майбутній багаторічний директор Державного Ермітажу, був евакуйований з блокадного Ленінграда. В Єревані народився їх первісток Михайло, який пізніше став продовжувачем справи батьків[4].
Впродовж наукової кар'єри Ріпсіме Джанполадян-Піотровська працювала в Інституті археології, в Академії мистецтв СРСР і у відділі Сходу Ермітажу. Також вона була редактором праць академіка Бориса Піотровського, які вийшли друком після його смерті, — енциклопедії «Історія Ермітажу», щоденникових «Подорожніх нотаток», автобіографії «Сторінки мого життя» та інших.
Померла 1 вересня 2004 року в Санкт-Петербурзі. Похована на Смоленському православному кладовищі поруч зі своїм чоловіком[5].
- ↑ а б Р. Ангаладян // Рипсимэ Джанполадян — Пиотровская, или история одного армянского рода // Знамя. — 2003. — № 3. — С. 175–179
- ↑ «The Guardian» Interview with the Itogi magazine No. 31/790. Архів оригіналу за 27 червня 2012. Процитовано 16 березня 2013.
- ↑ А. А. Фурсенко // Хранитель сокровищ Эрмитажа. К 100-летию со дня рождения академика Б. Б. Пиотровского // Вестник Российской академии наук т.78; № 2 2008 г.
- ↑ Юлия Кантор // Скончалась Рипсимэ Джанполадян-Пиотровская [Архівовано 18 листопада 2004 у Wayback Machine.]
- ↑ Смоленское православное кладбище // Б.Б Пиотровский [Архівовано 2 червня 2008 у Wayback Machine.]