Джантуган (село)
|
Джантуган
|
Джантуган (раніше Біюк-Джан-Туган, після 1948 року Лебедине; крим.: Can Tuvğan, Джан Тувг'ан) — ліквідоване село в Джанкойському районі Криму, що розташовувалося на півночі району, в степовій частині Криму, на березі Сиваша, приблизно за 2 км на північ від сучасного села Рюмшиного[1].
Перша документальна згадка села зустрічається у фірмані хана Крим-Гірея 1760 (про розбір господарських справ)[5]. За Камеральним Описом Криму… 1784 в останній період Кримського ханства Джантугай і Кочула Джантогай входили в Діп Чонгарський кадилик Карасубазарського каймаканства. Після анексії Кримського ханства Росією (8) 19 квітня 1783 року[6], (8) 19 лютого 1784 року, іменним указом Катерини II сенату, на території колишнього Кримського Ханства була утворена Таврійська область і село було приписано до Перекопського повіту[7]. Після Павловських реформ, з 1796 по 1802 рік, входила до Перекопського повіту Новоросійської губернії[8]. За новим адміністративним поділом, після створення 8 (20) жовтня 1802 Таврійської губернії[9], Джантуган і Біюк-Джантуган були включені до складу Біюк-Тузакчинської волості Перекопського повіту.
За Відомостями про всі селища в Перекопському повіті, що складаються з показанням в якій волості скільки числом дворів і душ… від 21 жовтня 1805 в селі Джантуган вважалося 5 дворів, 38 кримських татар і 1 ясир, а Біюк-Джантугані — 18 дворів і 120 киримли. На військово-топографічній карті генерал-майора Мухіна 1817 позначено 2 Чантогана: один без вказівки числа дворів і інший з 7 дворами[10]. Після реформи волосного поділу 1829 року Джантуган, за «Відомістю про казенні волості Таврійської губернії 1829 року», залишився у складі Тузакчинської волості[11]. На карті 1836 в селі Біюк Джантуган 17 дворів, а в Кучук Джантугані — 3 двори[12]. Потім, мабуть, внаслідок еміграції кримських татар до Туреччини, села помітно спорожніли і на карті 1842 — Біюк і Кучук Джантуган позначені умовним знаком «мале село», тобто менше 5 дворів[13].
У 1860-х роках, земської реформи Олександра II, вже одне село приписали до Ішуньської волості того ж повіту. За «Пам'ятною книжкою Таврійської губернії за 1867 рік», село стояло покинуте, зважаючи на еміграцію кримських татар, особливо масової після Кримської війни 1853—1856 років, до Туреччини та в інших доступних джерелах середини XIX століття не зустрічається. У «Пам'ятній книзі Таврійської губернії 1889», за результатами Х ревізії 1887, числився один Біюк-Джантуган, в якому був 1 двір і 9 жителів.
Після земської реформи 1890 року село віднесли до Богемської волості. За «Пам'ятною книжкою Таврійської губернії на 1900 рік» на хуторі Джантуган проживало 44 особи в 5 дворах[2]. За Статистичним довідником Таврійської губернії. ч. Друга. Статистичний нарис, випуск п'ятий Перекопський повіт, 1915 рік , у селі Джантуган (братів Важничих) Богемської волості Перекопського повіту було 7 дворів з татарським населенням у кількості 52 особи «сторонніх» мешканців, без вказівки національностей .
Після встановлення в Криму Радянської влади за постановою Кримрівкому від 8 січня 1921 року № 206 «Про зміну адміністративних кордонів» було скасовано волосну систему і у складі Джанкойського повіту було створено Джанкойський район[14]. У 1922 повіти перетворили на округи. 11 жовтня 1923 року, згідно з постановою ВЦВК, до адміністративного поділу Кримської АРСР було внесено зміни, внаслідок яких округи було ліквідовано, основною адміністративною одиницею став Джанкойський район[15] і село включили до його складу. Відповідно до «Списку населених пунктів Кримської АРСР по Всесоюзному перепису 17 грудня 1926 року», у селі Джантуган у складі скасованого до 1940 року Тереклинської сільради Джанкойського району, було 30 дворів, все селянські, населення становило 135 осіб, із них 70 росіян, 63 українці, 2 записані у графі «інші»[4]. На докладній карті РСЧА північного Криму 1941 року в Джантугані відзначено 22 двори[16].
У 1944 році, після очищення Криму від нацистів, 12 серпня 1944 року було прийнято постанову № ГОКО-6372с «Про переселення колгоспників у райони Криму»[17] та у вересні 1944 року до району приїхали перші новосели (27 сімей) із Кам'янець-Подільської і Київської областей, а на початку 1950-х років була друга хвиля переселенців з різних областей України[18]. З 25 червня 1946 року Джантуган у складі Кримської області РРФСР[19]. Указом Президії Верховної Ради РРФСР від 18 травня 1948 року Джейтуган (варіант, Джантуган) перейменували на Лебедине[20]. 26 квітня 1954 року Кримська область була передана зі складу РРФСР до складу УРСР[21]. Час включення до Цілинної сільради поки не встановлено: на 15 червня 1960 року селище Лебедине вже значилося в його складі. Ліквідоване до 1968 року (зга довідником «Кримська область. Адміністративно-територіальний поділ на 1 січня 1968 року» — у період з 1954 по 1968 роки).
- ↑ Карта генштаба РККА Крыма, 1 км. ЭтоМесто.ru. 1941. Процитовано 21 травня 2019.
- ↑ а б Таврический Губернский Статистический комитет. Список волостей Таврической губернии // Календарь и Памятная книжка Таврической губернии на 1900 год. — Симферополь: Таврическая губернская типография, 1900. — 568 с.
- ↑ Перша цифра — приписне населення, друга — тимчасове.
- ↑ а б Коллектив авторов (Крымское ЦСУ). Список населенных пунктов Крымской АССР по всесоюзной переписи 17 декабря 1926 года. — Симферополь : Крымское центральное статистическое управление, 1927. — С. 28, 29.
- ↑ Документы, поступившие в Таврическую Ученую Архивную Комиссию от Батыр мурзы Ширинскаго // Известия Таврической Ученой Архивной Комиссии : ежегодник. — Симферополь : Известия Таврической ученой архивной комиссии, 1905. — Т. 38 (25 лютого). — С. 76.
- ↑ Сперанский М.М. (составитель). Высочайшій Манифестъ о принятіи полуострова Крымскаго, острова Тамана и всей Кубанской стороны, подъ Россійскую Державу (1783 г. Апрѣля 08) // Полное собрание законов Российской Империи. Собрание Первое. 1649—1825 гг. — СПб. : Типография II Отделения Собственной Его Императорского Величества Канцелярии, 1830. — Т. XXI. — 1070 с.
- ↑ Гржибовская, 1999, Указ Екатерины II об образовании Таврической области. 8 февраля 1784 года, стр. 117.
- ↑ О новом разделении Государства на Губернии. (Именный, данный Сенату.)
- ↑ Гржибовская, 1999, Из Указа Александра I Сенату о создании Таврической губернии, с. 124.
- ↑ Карта Мухина 1817 года. Археологическая карта Крыма. Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 19 березня 2015.
- ↑ Гржибовская, 1999, Ведомость о казённых волостях Таврической губернии 1829 г. с. 136.
- ↑ Топографическая карта полуострова Крыма : со съёмки полк. Бетева 1835-1840 г. Российская Национальная Библиотека. Архів оригіналу за 9 квітня 2021. Процитовано 9 квітня 2021.
- ↑ Карта Бетева и Оберга. Военно-топографическое депо, 1842 г. Археологическая карта Крыма. Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 21 березня 2015.
- ↑ История Джанкойского района. Архів оригіналу за 29 серпня 2013. Процитовано 16 серпня 2013.
- ↑ Административно-территориальное деление Крыма. Архів оригіналу за 4 травня 2013. Процитовано 27 квітня 2013.
- ↑ Подробная карта генштаба РККА северного Крыма. ЭтоМесто.ru. 1941. Процитовано 17 жовтня 2017.
- ↑ Постановление ГКО от 12 августа 1944 года № ГКО-6372с «О переселении колхозников в районы Крыма»
- ↑ Сеитова Эльвина Изетовна. Трудовая миграция в Крым (1944–1976) // Ученые записки Казанского университета. Серия Гуманитарные науки : журнал. — 2013. — Т. 155, № 3—1 (25 лютого). — С. 173—183. — ISSN 2541-7738.
- ↑ Закон РСФСР от 25.06.1946 Об упразднении Чечено-Ингушской АССР и о преобразовании Крымской АССР в Крымскую область
- ↑ Указ Президиума Верховного Совета РСФСР от 18.05.1948 о переименовании населённых пунктов Крымской области
- ↑ Закон СССР от 26.04.1954 О передаче Крымской области из состава РСФСР в состав Украинской ССР
- Административно-территориальные преобразования в Крыму. 1783—1998 гг. Справочник / Под ред. Г. Н. Гржибовской. — Симферополь : Таврия-Плюс, 1999. — 464 с. — ISBN 966-7503-22-4.