Перейти до вмісту

Джеймс Норткот

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Джеймс Норткот
James Northcote
Автопортрет, 1784
Народження22 жовтня 1746(1746-10-22)
Плімут
Смерть13 липня 1831(1831-07-13) (84 роки)
 Лондон
Національністьанглієць
КраїнаВелика Британія Велика Британія
Жанрісторичний живопис і портретний живописd
НавчанняМайстерня Рейнольдса
Діяльністьхудожник, письменник
Роки творчості1790[1]
ЧленКоролівська академія мистецтв
ТвориQ17522638?
Брати, сестриSamuel Northcoted
Роботи в колекціїНаціональний музей Швеції, Художній інститут Чикаго, Оклендська галерея мистецтвd, Тейт, Національна галерея Вікторії, Національна галерея мистецтв, Royal Museums Greenwichd, Меморіал Вікторії, Музей Фіцвільяма, Хантеріанський музей та картинна галереяd, Музей Франса Галса, Художня галерея Нового Південного Уельсу, Музей мистецтв округу Лос-Анжелес, National Museum Paleis het Lood[2][1], Національна портретна галерея (Лондон), Музей образотворчих мистецтв, Єльський центр британського мистецтваd, Картинна галерея Далвічd, Національні галереї Шотландіїd, Вустерський музей мистецтв, Музей мистецтв Карнегіd, Національна галерея, Єврейський історичний музей, Музей образотворчих мистецтв (Бордо), Dr Johnson's Housed, Національний музей Кардіффа, Музей Вікторії та Альберта, Манчестерська художня галереяd, Галерея мистецтв Вокера, Королівський корнуольський музейd, Brighton Museum & Art Galleryd, Зібрання Баррелаd, Музей Боуз, Ferens Art Galleryd, Королівська академія мистецтв, Bolton Museumd, Guildhall Art Galleryd, The Boxd, Maidstone Museum and Bentlif Art Galleryd, Potteries Museum & Art Galleryd, Національний морський музей, Victoria Art Galleryd, Newport Museum and Art Galleryd, Wellcome Collectiond і Royal Albert Memorial Museum & Art Galleryd

CMNS: Джеймс Норткот у Вікісховищі

Джеймс Норткот (22 жовтня 1746 — 13 липня 1831) — англійський художник, член Королівської академії мистецтв.

Біографія

[ред. | ред. код]

Джеймс Норткот народився у Плімуті у родині годинникаря. Був підмайстром свого батька, а у вільний час малював. 1769 року він залишив батька і став художником-портретистом, а за чотири роки вирушив до Лондона, де був прийнятий учнем до студії і дому сера Джошуа Рейнольдса. У цей час він також відвідував класи у Королівській академії мистецтв.

У 1775 році Норткот залишив Рейнольдса, а за два роки, заробивши портретами у Девоні певну суму, вирушив на навчання до Італії. Через три роки він повернувся до Англії, відвідав рідні місця, і потім оселився в Лондоні, де його конкурентами стали Джон Оупі[en] і Генрі Фюзелі. 1786 року Джеймс Норткот був обраний асоційованим, а наступного року — повноправним членом Королівської академії мистецтв. Картина «Молода принцеса вбита у Тауері» (1786) стала його першою важливою роботою на історичну тему, далі він створив «Поховання принцеси у Тауері». Обидві картини, разом з сімома іншими, призначалися для Шекспірівської галереї Джона Бойдела. Полотно «Смерть Вет Тайлер», котре нині перебуває у Гілдголі, Лондон, було представлене публіці у 1787 році. Невдовзі Норткот розпочав роботу над серією з десяти творів під назвою «The Modest Girl and the Wanton», яка була завершена і гравірована у 1796 році. Серед робіт Норткота наступних років — «Поховання», «Агонія в саду», а також численні портрети і декілька анімалістичних полотен, таких як «Леопарди», «Собака і чапля», «Лев»; вони стали більш вдалими, ніж спроби художника у вищих царинах. Загалом Норткот створив близько двох тисяч робіт і заробив статок у £40,000.

Літературна діяльність

[ред. | ред. код]

Норткот також прагнув слави як літератор. Його перше есе призначалося для видання the Artist. 1813 року він написав «Життя Рейнольдса», де втілив спогади про свого колишнього учителя. Він також є автором «Байок», перший цикл яких побачив світ у 1828 році, а другий, ілюстрований гравюрами Вільяма Гарві за ескізами самого Норткота, був виданий у 1833 році. У написанні «Життя титана», його останнього твору, виданого у 1830 році, Норткоту допомагав Вільям Гацліт, який раніше, у 1826 році, представив публіці у New Monthly Magazine свої спогади про пікантні і цинічні розмови художника, створивши для нього і його друзів певні проблеми.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. а б Het aanbieden van de kroon aan Willem van Oranje en Mary Stuart. — 1790.
  2. 'The Landing of William Prince of Orange, in Torbay, on November the 5th 1688' — 1801.