Джеймс Френсіс Едвард Кейт

Яків (Джеймс) Кейт англ. James Francis Edward Keith
Яків (Джеймс) Кейт Портрет художника Антуана Пена (1755 р.)
Прапор Головний командир Малоросійського тимчасового Правління гетьманського уряду
1740 — 1741
Попередник:	Шипов Іван Опанасович
Спадкоємець:	Неплюєв Іван Іванович
Прапор Губернатор Берліна
з 1749
Народження:	11 червня 1696(1696-06-11) м. Пітергед, Шотландія
Смерть:	14 жовтня 1758(1758-10-14) (62 роки) Гохкірх, Саксонія
Поховання:	Südwestkirchhof Stahnsdorfd
Країна:	Велика Британія Російська імперія
Освіта:	Единбурзький університет, Паризький університет, Абердинський університет і University of Aberdeen School of Lawd
Батько:	Вільям Кейт
Мати:	Mary Drummondd
Військова служба
Звання:	генерал-аншеф,
Нагороди:	Орден Святого Андрія Первозванного Орден Святого Олександра Невського (1742 рік) Орден Чорного орла (1749 рік)
Медіафайли у Вікісховищі

Джеймс Френсіс Едвард Кейт (англ. James Francis Edward Keith), також відомий як Якоб фон Кейт (нім. Jakob von Keith) (нар. 11 червня 1696, Пітергед, Шотландія — пом.14 жовтня 1758, Гохкірх, Саксонія) — шотландський дворянин, головний командир Малоросійського тимчасового Правління гетьманського уряду (з 6 липня 1740 по 1741 рр.) у Глухові, генерал-аншеф на російській військовій службі, прусський генерал-фельдмаршал (1747 р.) та засновник масонства в Російській імперії в 1732 році.

Походження

Походив із знатного шотландського роду, що є рідним Стюартам, мав титул графа Кінтора. Разом з родичами Джеймс Кейт намагався посадити на шотландський трон Джеймса Стюарта — сина поваленого короля Джеймса VII.

Однак після придушення повстання якобітів в 1719 році втратив усі титули і маєтки та втік до Франції. З 1722 по 1725 рр. жив у Парижі і займався науковою діяльністю.

Потім переїздить до Іспанії. У 1727 році бере участь в під час війні з Англією.

Служба в Російській імперії

В 1728 році Джеймс Кейт переїздить до Російської імперії та отримує звання генерал-майора. В 1730—1734 роках він керує Ізмайловським полком. В 1734 році відзначився керівництвом полком українських козаків у війні за польську спадщину з прихильниками Станіслава Лещинського.

Організація масонства

Шотландець у 1734 році значиться майстром петербурзької ложі. Загалом, він вважається засновником масонства в Російській імперії.

Також він бере активну участь у Російсько-турецькій (1735—1739 рр.) війні, за що отримує звання генерал-аншефа (у 1737 році). Він проявив себе в 1737 році під час захисту Очакова від облоги турецької армії. Але був поранений. Джеймс Кейт мав репутацію одного з найбільш здібних офіцерів в російській армії та ліберального суспільного адміністратора.

Керівництво Лівобережною Україною

У 1739—1741 рр. Джеймс Кейт стає Великим Провінційним Майстром масонерії Російської імперії.

6 липня 1740 року Джеймс Кейт призначають у Глухові Головним командиром Правління гетьманського уряду. Цю посаду перший іноземець обіймає до 1741 року. В цей час він посвячує до масонства представників української аристократії. В історію він увійшов, як мудрий, чесний i шляхетний керівник. Він прагне відстоювати права українців в Російській імперії, показуючи приклад гуманного правителя.

Військова доблесть на службі

Виїхавши з Глухова він знову повертається на війну. Тепер — зі шведами у 1741—1743 рр.

У 1742 році Д. Кейт нагороджується орденами Андрія Первозванного та Олександра Невського.

У 1744 році призначається комендантом Ревеля (теперішній Таллінн). А через три роки у 51-річному віці (у 1747 році) виходить у відставку. Нібито через образу на російський уряд за відмову у в'їзді до Російської імперії його брата Джорджа.

Прусський період

Однак, у 1747 році починає військову службу в Пруссії. Прусський король Фрідріх Великий, що також був масоном, дає йому звання прусського фельдмаршала. В 1749 році призначається губернатором Берліна. В жовтні цього року отримує Орден Чорного Орла.

Одночасно, Джеймс Кейт повертається до наукової діяльності і входить до Прусської академії наук.

Загибель

Не дивлячись на вік, Джеймс Кейт і надалі бере активну участь у військових діях в ході Семирічної війни. У 1757 році він командував частинами прусської армії під час битви під Прагою. Потім успішно організував оборону міста Лейпциг в умовах переважаючих сил противника.

Однак, 14 жовтня 1758 року в битві при Хохкірхе отримує смертельне поранення двома кулями і помирає на полі бою.

Джерела

• Кейт, Джемс (Яків) // Русский биографический словарь : в 25 т. — СПб.—М., 1896—1918. (рос.)
• Allgemeine Deutsche Biographie, Band 15 на сайті Баварської Державної бібліотеки^{[недоступне посилання з серпня 2019]}
• Карл Август Фарнхаген фон Ензе. Життя фельдмаршала Якоба Кейта. (Varnhagen von Ense, Karl August: Leben des Feldmarschalls Jakob Keith, Verlag von Duncker und Humblot, Berlin 1844), , M1 електронна версія

Посилання

• Кейт Джемс [Архівовано 15 вересня 2020 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1959. — Т. 3, кн. V : Літери К — Ком. — С. 623-624. — 1000 екз.