Перейти до вмісту

Джемма Беллінчоні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Джемма Беллінчоні
Matilda Cesira Bellincioni
Джемма Беллінчоні. 1880
Джемма Беллінчоні. 1880
Джемма Беллінчоні. 1880
Ім'я при народженніМатильда Чезіра Беллінчоні
Інші іменаДжемма Станньо Беллінчоні
Народилася18 серпня 1864(1864-08-18)
Монца, Ломбардія, Італія
Померла23 квітня 1950(1950-04-23) (85 років)
Неаполь, Кампанія, Італія
ПохованняSanta Maria delle Grazie cemeteryd Редагувати інформацію у Вікіданих
Національністьіталійка
ГромадянствоІталія Італія
Діяльністьоперна співачка, сопрано
Відомі учніAcke Sjöstrandd Редагувати інформацію у Вікіданих
Роки діяльності1916—1923
ЧоловікРоберто Станньо[it] (1836—1897)
Дітидонька Б'янка Станньо Беллінчоні[it] (1888—1980)
IMDbID 1281320
CMNS: Джемма Беллінчоні у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Джемма Беллінчоні (італ. Gemma Bellincioni, Матильда Чезіра Беллінчоні італ. Matilda Cesira Bellincioni, 18 серпня 1864, Монца, Ломбардія, Італія — 23 квітня 1950, Неаполь, Кампанія, Італія) — італійське сопрано, одна з найвідоміших співачок кінця XIX століття, педагог. Вона з'явилася завдяки своїм інтерпретаціям італійського веристичного репертуару і була особливо відома своєю харизматичною грою, ніж якістю свого голосу.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народилася в сім'ї співаків Чезаре Беллінчоні та Карлотти Соролдоні, які були її першими вчителями співу. Потім навчалася в Мілані, де в 1879 році відбувся її дебют в опері Джузеппе Дель'Орефісе[it] «Таємниця герцогині» (Il Segreto della Duchessa). Виступала в Іспанії та Португалії (1882) та в Римі (1885). У 1886 році дебютувала в міланській «Ля Скала» в ролі Віолетти в опері «Травіата» Джузеппе Верді. Пізніше Джемма Беллінчоні брала участь у прем'єрах багатьох веристичних опер. 17 травня 1890 року виконувала роль Сантуцци в опері «Сільська честь» П'єтро Масканьї на прем'єрі в римському театрі Костанці. Завдяки її художній інтуїції та драматургічній ефектності її часто обирали першим інтерпретатором нових творів.[3] Її партнером у ролі Турідду був тенор Роберто Станньо[it] (1836—1897), супутник її життя. Вони познайомилися під час її гастролей в Аргентині.

Соломія Крушельницька як Сантуцца в опері «Сільська честь»
Листівка, опублікована приблизно в 1900 році, із зображенням Джемми Беллінчоні в ролі Сантуцци та її чоловіка Роберто Станньо в ролі Туріду на прем'єрі опери «Сільська честь» 1890 року

У сезоні 1892—1893 років Джемма Беллінчоні від січня до травня гастролювала у Львові, де мала нагоду слухати Соломію Крушельницьку (1872—1952), в тому числі також і в опері «Сільська честь». Соломія в 1893 році якраз закінчувала Львівську консерваторію Галицького музичного товариства. Джемма Беллінчоні, як досвідчена співачка і згодом відомий педагог, оцінила талант молодої української співачки та переконала Соломію їхати до Італії продовжувати навчання у визнаних майстрів бельканто. Згодом, у Мілані, навчаючись у Фаусти Креспі (Fausta Crespi), Соломія мешкала у Джемми Беллінчоні.[4][5][6]

17 листопада 1898 року Джемма Беллінчоні співала партію Федори в опері «Федора» Умберто Джордано.

У 1906 році в Турині вона виконала заголовну партію під час італійської прем'єри опери «Саломея» Ріхарда Штрауса під керівництвом композитора. Протягом наступних років співала в усіх великих оперних театрах Європи та Південної Америки.

У 1911 році Джемма Беллінчоні завершила сценічну кар'єру і присвятила себе викладацькій діяльності, викладала спів у Берліні (1911—1915), Відні (1931—1932) та Неаполі (з 1932). Джемма Беллінчоні написала посібник для навчання співу, опублікований у Берліні в 1912 році, і автобіографію «Я і сцена» (Io e il palcoscenico), опубліковану в Мілані в 1920 році. Її сестра Саффо Фріджотті (Saffo Frigiotti) стала відомою як меццо-сопрано, її дочка Б'янка Станьо Беллінчоні як сопрано.[7]

У 1916 році разом зі своєю донькою Б'янкою Станньо Беллінчоні[it] (1888—1980) грала в кількох фільмах кіностудії «Tespi Film», де серед іншого грала Сантуццу в опері «Сільська честь» режисера Уго Фалена[it].[8] Згодом заснувала власну продюсерську компанію «Б'янкаджемма» (Biancagemma), яка випустила кілька фільмів у 1919—1920 роках, до кризи, в яку потрапив італійський кінематограф.

Б'янка Станньо Беллінчоні. 1932

Лише в 1924 році вона періодично кілька разів виступала в Нідерландах, але її голос уже не був таким, як раніше.

Останні роки свого життя вона прожила в Неаполі, де й померла 23 квітня 1950 у віці 85 років. Її партнер Роберто Станньо помер у віці 53 років (1897). Вона похована разом зі своїм супутником у Ліворно на кладовищі Монтенеро[it].

Фільмографія

[ред. | ред. код]

Режисер і акторка[9]

[ред. | ред. код]
  • 1916 — Сільська честь[it] / (Cavalleria rusticana), режисер Уго Фалена[it]
  • 1916 — Сестра Тереза / (Suor Teresa), режисер Уго Фалена
  • 1917 — Донна Ліза / (Donna Lisa)
  • 1918 — Заблудле життя / (Vita traviata)
  • 1918 — Огортаюче полум'я / (Fiamme avvolgenti), режисер Едоардо Бенчівенга[it]
  • 1918 — Баронеса Дарія / (La baronessa Daria)
  • 1918 — Ціна щастя / (Il prezzo della felicità)
  • 1919 — Таємниця чи божевілля? / (Mistero o follia?)
  • 1920 — Іоанна I Анжуйська, королева Неаполя[it] / (Giovanna I d'Angiò, regina di Napoli)
  • 1921 — Тетяна, польська танцівниця / (Tatiana, la danzatrice polacca)
  • 1921 — Міртіль / (Mirtil)
  • 1921 — Метелик / (Papillon)
  • 1922 — Зламана ліана / (Liana spezzata)
  • 1922 — Блакитна принцеса / (La principessa d'azzurro)
  • 1923 — Сатанинський / (Satanica)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #116114851 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  3. ↑ Беллінчоні, Джемма treccani.it 1930 (італ.)
  4. ↑ 6. МАЛОВІДОМІ ФАКТИ ПРО ВСЕСВІТНЬОВІДОМИХ УКРАЇНЦІВ. Соломія Крушельницька. Голос, який підкорив світ! [Архівовано 2022-12-24 у Wayback Machine.] teacherjournal.in.ua 09.11.2020
  5. ↑ Гра долі, або львівські гастролі Джемми Беллінчоні (відео) photo-lviv.in.ua 15.05.2018
  6. ↑ ІТАЛІЙСЬКІ ОПЕРНІ ВИКОНАВЦІ НА ТЕАТРАЛЬНИХ ТА КОНЦЕРТНИХ СЦЕНАХ ЛЬВОВА (остання третина ХІХ – початок ХХ ст.) Вісник Львівського університету. Серія мист-во. Вип. 16. С. 146–158. 2015
  7. ↑ Беллінчоні Джемма web.operissimo.com (нім.)
  8. ↑ Сільська честь imdb.com (англ.)
  9. ↑ Джемма Станньо Беллінчоні imdb.com (англ.)

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Джемма_Беллінчоні&oldid=44418955