Очікує на перевірку

Джеремі Інгленд

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Джеремі Інгленд
Народився1982(1982)
Бостон, США
Країна США
Діяльністьфізик, викладач університету, рабин
Alma mater
Галузьфізика[2], ШІ[2], машинне навчання[2], evolutionary theoryd[2], self-organizing systemd[2] і термодинаміка[2]
ЗакладМассачусетський технологічний інститут
Принстонський університет
Технологічний інститут Джорджії
Науковий керівникVijay Panded
Нагороди
Особ. сторінкаenglandlab.com

Джеремі Інгленд (англ. Jeremy England) — американський фізик, який використовує аргументи статистичної фізики для пояснення спонтанного виникнення життя, а отже, й сучасного синтезу еволюції.[3][4][5][6] Інгленд називає цей процес «адаптацією, орієнтованою на дисипацію».[7]

Раннє життя

[ред. | ред. код]

Мати Інгленда була донькою польських євреїв, що пережили голокост, тоді як його батько був непрактикуючим лютеранцем.[8] Інгленд народився у Бостоні,[9] а виріс у коледжному місті в Нью-Гемпширі. Його виховували як єврея, але він не вивчав іудаїзму, поки не почав відвідувати аспірантуру Оксфордського університету. Зараз він вважає себе ортодоксальним євреєм.

Інгленд здобув ступінь бакалавра з біохімії в Гарварді у 2003 році. Отримавши стипендію Родса, він навчався в коледжі Сент-Джонс в Оксфорді з 2003 по 2005 рік. 2009 року він здобув ступінь доктора філософії з фізики у Стенфорді.[10] 2011 року Інгленд зайняв посаду доцента кафедри фізики Массачусетського технологічного інституту.[9] У 2019 році він приєднався до GlaxoSmithKline як старший директор зі штучного інтелекту та машинного навчання.[11]

Теоретична робота

[ред. | ред. код]

Інгленд розробив гіпотезу щодо фізики походження життя, яку він сам окреслює словами «адаптація, орієнтована на дисипацію» (англ. dissipation-driven adaptation), тобто адаптація матерії, спричинена необхідністю дисипації енергії (зростання ентропії).[3][4][6] Згідно з цією гіпотезою, випадкові групи молекул можуть самоорганізовуватися для більш ефективного поглинання та розсіювання тепла з навколишнього середовища. Його гіпотеза стверджує, що такі самоорганізовані системи є невід'ємною частиною фізичного світу.[8] За словами самого Джеремі Інгленда в інтерв'ю журналу Quanta Magazine, походження та подальша еволюція життя випливають із фундаментальних законів природи, і «не повинні викликати здивування так само, як його не викликає каміння, що котиться вниз».[12]

Гіпотеза вже має перші підтвердження у формі комп'ютерних симуляцій (результати досліджень було опубліковано у наукових журналах PNAS та PRL 2017 року), однак наразі вони підтримують радше загальну ідею адаптації матерії, тоді як питання виникнення життя все ще залишається спекулятивним.[12]

Едвард Дж. Ларсон, історик науки та лауреат Пулітцерівської премії, сказав, що якщо Інгленд зможе довести правдивість своєї гіпотези, «він може бути наступним Дарвіном».[8]

У популярній культурі

[ред. | ред. код]

Інгленд та його теорія «адаптації, орієнтованої на дисипацію», є важливим елементом роману Дена Брауна «Джерело». Щоправда, Джеремі Інгленд заперечує будь-який безпосередній зв'язок із однойменним персонажем книги, та стверджує, що йому не було відомо про згадку його імені чи його наукової гіпотези в цій книзі до її виходу.[13]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Curriculum Vitae- Jeremy L. England (PDF), EnglandLab.com, архів оригіналу (PDF) за 26 січня 2021, процитовано 17 грудня 2014
  2. ↑ а б в г д е Чеська національна авторитетна база даних
  3. ↑ а б Wolchover, Natalie (28 січня 2014). A New Physics Theory of Life. Scientific American. Архів оригіналу за 9 грудня 2014. Процитовано 11 грудня 2014.
  4. ↑ а б Massachusetts physicist claims he solved mystery of how life emerged from matter. RT. 23 січня 2014. Архів оригіналу за 13 грудня 2014. Процитовано 11 грудня 2014.
  5. ↑ Tafarella, Santi (28 січня 2014). Dissipation-Driven Adaptive Organization: Is Jeremy England The Next Charles Darwin?. Prometheus Unbound. Архів оригіналу за 23 грудня 2014. Процитовано 11 грудня 2014.
  6. ↑ а б Jones, Orion (9 грудня 2014). MIT Physicist Proposes New "Meaning of Life". Big Think. Архів оригіналу за 10 грудня 2014. Процитовано 11 грудня 2014.
  7. ↑ Perunov, Nikolai; Marsland, Robert; England, Jeremy (2016). Statistical Physics of Adaptation. Physical Review X. 6 (2): 021036. arXiv:1412.1875. Bibcode:2016PhRvX...6b1036P. doi:10.1103/PhysRevX.6.021036.
  8. ↑ а б в Meet the Orthodox Jewish physicist rethinking the origins of life [Архівовано 13 листопада 2019 у Wayback Machine.]" by Simona Weinglass, The Times of Israel, October 29, 2015.
  9. ↑ а б Faculty biography of Jeremy England [Архівовано 29 квітня 2019 у Wayback Machine.], MIT Dept. of Physics, accessed Jan. 9, 2015.
  10. ↑ England, Jeremy. Curriculum Vitae. englandlab. Архів оригіналу за 15 квітня 2017. Процитовано 14 квітня 2017.
  11. ↑ GlaxoSmithKline recruits a new coach and top player for their AI/ML team out of Genentech and MIT. San Francisco Biotechnology Network News. 11 липня 2019. Архів оригіналу за 28 липня 2019. Процитовано 13 листопада 2019.
  12. ↑ а б Wolchover, Natalie. First Support for a Physics Theory of Life. Quanta Magazine. Архів оригіналу за 1 листопада 2020. Процитовано 13 листопада 2019.
  13. ↑ Statement on Origin. englandlab.com. Архів оригіналу за 13 листопада 2019. Процитовано 13 листопада 2019.

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Джеремі_Інгленд&oldid=42900567