Джеронімо
Джеронімо | |
---|---|
англ. Geronimo | |
Народився | 16 червня 1829 Аризона |
Помер | 17 лютого 1909 (79 років) Форт Сілл, Оклахома ·пневмонія |
Поховання | Beef Creek Apache Cemeteryd |
Країна | США[1] Мексика |
Діяльність | воєначальник |
Знання мов | іспанська, Mescalero-Chiricahuad і англійська[2] |
Учасник | Apache Warsd і Apache–Mexico Warsd |
Роки активності | з 1858 |
Посада | військовий вождьd |
Конфесія | католицька церква |
У шлюбі з | Aloped, Ta-ayz-slathd, Chee-hash-kishd, Nana-tha-thtithd, Zi-yehd, She-ghad, Shtsha-shed, Ih-teddad і Azuld |
Автограф | |
IMDb | ID 1521149 |
Джеронімо (англ. Geronimo; ім'я чірікауа Гуяхле (Guyaałé), означає «Той, хто позіхає»; 16 червня 1829 — 17 лютого 1909) — відомий військовий ватажок чірікауа-апачів, який протягом 25 років очолював боротьбу проти вторгнення США на землю свого племені. 1886 року був змушений здатися американській армії. На сьогодні він є одним з національних народних героїв країни[3].
Гоятлай (Джеронімо) народився у племені бедонкое, яке належить до чірікауа, поблизу від річки Гіла, на території сучасної Аризони, на той час — у володінні Мексики, однак родина Джеронімо завжди вважала цю землю своєю.
Походження прізвиська Джеронімо невідоме. Деякі вважають, що воно походить від Святого Ієроніма (у західній вимові Джером), якого мексиканські вороги Гоятлая закликали на допомогу під час боїв. За іншою версією прізвисько Джеронімо — транскрипція того, як дружні йому мексиканські торговці вимовляли справжнє ім'я Гоятлая.
Батьки Джеронімо навчили його відповідно до традицій апачів. Одружився з жінкою з племені чірікауа і мав трьох дітей. 5 березня 1851 року загін з 400 мексиканських солдатів зі штату Сонора під керівництвом полковника Хосе Марія Карраско напав на табір Джеронімо біля Ханосу у той час, як більшість чоловіків племені вирушили до міста торгувати. Серед убитих виявилися дружина, діти і мати Джеронімо. Вождь племені, Мангас Колорадас, вирішив помститися мексиканцям і відправив Гоятлая до Кочісу за допомогою. Хоча, за словами самого Джеронімо, він ніколи не був вождем племені, з цього моменту він став його військовим лідером. Для племені чірікауа це також означало, що він був і духовним лідером. Відповідно до занятої посади саме Джеронімо очолював багато рейдів проти мексиканців, а згодом і проти армії США.
Завжди поступаючись противникові числом у битві з мексиканськими і американськими військами, Джеронімо прославився своїми відвагою і невловимістю, які він демонстрував з 1858 по 1886 роки. Наприкінці його військової кар'єри очолював крихітний загін з 38 чоловіків, жінок і дітей. Цілий рік за ним полювали 5 тисяч солдатів армії США (чверть всієї американської армії на той момент) і кілька загонів мексиканської армії. Люди Джеронімо були одними з останніх незалежних індіанських воїнів, які відмовилися визнати владу уряду Сполучених Штатів на Американському Заході. Кінець опору настав 4 вересня 1886 року, коли Джеронімо був змушений здатися американському генералові Нельсону Майлзу в Аризоні.
Джеронімо та інших воїнів відправили до Форт-Пікенса, штат Флорида, а його сім'ю до Форт-Меріона. Вони возз'єдналися у травні 1887 року, коли всі разом були перевезені у Казарми Маунт-Вернон в Алабамі на п'ять років. 1894 року Джеронімо перевезли до Форт Сілл в штаті Оклахома.
У літньому віці він став знаменитістю. З'являвся на виставках, включаючи всесвітню виставку 1904 року у Сент-Луїсі, штат Міссурі, де продавав сувеніри і власні фотографії. Однак повернутися на землю предків йому не дозволялося. Джеронімо брав участь у параді з нагоди інавгурації президента США Теодора Рузвельта у 1905 році. 17 лютого 1909 року він помер від пневмонії у Форт Сілл та був похований на місцевому кладовищі полонених індіанців-апачів.
У 1905 році Джеронімо погодився розповісти свою історію С. М. Барретту, главі департаменту освіти у Лоутоні, територія Оклахоми. Барретт звернувся за дозволом до президента, щоб опублікувати книгу. Джеронімо розповідав тільки те, що хотів розповісти, не відповідав на запитання і нічого не міняв у своєму оповіданні. Ймовірно Барретт не робив власних великих змін в оповіданні Джеронімо. Фредерік Тернер пізніше перевидав цю автобіографію, прибравши примітки Барретта і написавши введення для не-апачів[4].
- У 1962 році у США вийшов у прокат кінофільм кінокомпанії Metro-Goldwyn-Mayer «Джеронімо».
- 1993 року кінокомпанією Columbia Pictures було знято кінофільм «Джеронімо: американська легенда».
- У тому ж 1993 році компанією «Turner pictures» випущений фільм Роджера Янга «Джеронімо».
- Клич «Джеронімо!» Використовується у повітряно-десантних військах США десантниками-парашутистами під час стрибка з літака. 1940 року рядовий 501-го експериментального повітряно-десантного полку на ім'я Ебергард запропонував товаришеві використовувати за бойовий клич ім'я індіанця з переглянутого напередодні фільму. Через деякий час весь загін люто кричав «Джеронімо!», при десантуванні з літака, а сьогодні цей клич є вже традиційним для повітряно-десантних військ США. Як бойовий вигук, що символізує лють, відвагу і віру у перемогу (схоже за значенням зі «Слава!» і японським «Банзай!»), клич «Джеронімо!» згадується в різних творах літератури, кіномистецтва, комп'ютерних іграх.
- Клич «Джеронімо!» використовують Одинадцятий Доктор, герой британського фантастичного серіалу Доктор Хто, Агент Джонні Інгліш, герой однойменного фільму, стрибаючи з парашутом з гелікоптера, герої фільму «Гарячі голови — 2», причому третім стрибає нібито сам Джеронімо і кричить «Я!», а також полярні ведмеді, стрибаючи в замерзле озеро, з мультиплікаційного фільму «Балто».
- ↑ LIBRIS — Королівська бібліотека Швеції, 2014.
- ↑ CONOR.Sl
- ↑ Seal, Graham. Encyclopedia of Folk Heroes. ABC-CLIO, 2001. 347 pages eBook ISBN 978-1576072165 (англ.)
- ↑ Turner, Frederick W. (1970) in his introduction to Geronimo: His Own Story: The Autobiography of a Great Patriot Warrior Dutton, New York, ISBN 0-525-11308-8;
- "На просторах прерій. Трубка світу і сокиру війни "., Юрій Стукалін, ЕНАС, 2009.
- Geronimo's Story of His Life; as told to Stephen Melvil Barrett. Published: New York, Duffield & Company, 1906. Online at Webroots; Edition Oct 15 2002
- Geronimo (edited by Barrett) « Geronimo, His Own Story» New York: Ballantine Books 1971. ISBN 0-345-28036-9. Also ISBN 0-85052-104-1
- Carter, Forrest. «Watch for Me on the Mountain». Delta. 1990. (Originally entitled «Cry Geronimo».)
- Opler, Morris E.; & French, David H. (1941). Myths and tales of the Chiricahua Apache Indians. Memoirs of the American folk-lore society, (Vol. 37). New York: American Folk-lore Society. (Reprinted in 1969 by New York: Kraus Reprint Co.; In 1970 by New York; in 1976 by Millwood, NY: Kraus Reprint Co.; & In 1994 under ME Opler, Morris by Lincoln: University of Nebraska Press. ISBN 0 — 8032-8602-3).
- Pinnow, Jurgen. (1988). Die Sprache der Chiricahua-Apachen: Mit Seitenblicken auf das Mescalero [The language of the Chiricahua Apache: With side glances at the Mescalero]. Hamburg: Helmut Buske Verlag.
- Davis, Britton «The Truth about Geronimo» New Haven: Yale Press 1929
- Bigelow, John Lt « On the Bloody Trail of Geronimo» New York: Tower Books 1958
- Debo, Angie. Geronimo: The Man, His Time, His Place. University of Oklahoma Press: Norman, 1976
- Pember, Mary Annette. (July 12, 2007). «'Tomb Raiders':Yale's ultra-secret Skull and Bones Society is believed to possess the skull of legendary Apache chief Geronimo.» Diverse Issues in Higher Education 24 (11), 10-11. Retrieved April 23, 2008. [1]
- Faulk, Odie B. The Geronimo Campaign. Oxford University Press: New York, 1969. ISBN 0-19-508351-2
- Dee Brown, Bury my Heart at Wounded Knee. New York: Holt, Rinehart & Winston, 1970. ISBN 0-03-085322-2
- Джеронімо // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- Девід Робертс: Історія Джеронімо («National Geographic», vol 182, № 4, pp. 46-71) [Архівовано 24 листопада 2012 у Wayback Machine.]
- Biography of Geronimo [Архівовано 13 квітня 2009 у Wayback Machine.] hosted by the People Portal[недоступне посилання з липня 2019]
- Photograph of Geronimo hosted by the to Texas History[недоступне посилання з травня 2019]
- hill/4x4/skeleton/skeleton.html Geronimo Surrender Monument at Apache, Arizona.[недоступне посилання з липня 2019]
- usa /B /geronimo /geronixx.htm Geronimo: His own story
- Geronimo at Indians.org [Архівовано 9 лютого 2005 у Wayback Machine.]
- New York Times obituary [Архівовано 28 лютого 2002 у Wayback Machine.]
- Who Was Geronimo, and Why is There Controversy Over His Remains?] By Guy Adams, The Independent, June 23, 2009
- Encyclopedia of Oklahoma History and Culture — Geronimo (Apache leader)