Джетиасарська культура
 | Ця стаття в процесі редагування певний час. Будь ласка, не редагуйте її, бо Ваші зміни можуть бути втрачені. Якщо ця сторінка не редагувалася кілька днів, будь ласка, приберіть цей шаблон. Це повідомлення призначене для уникнення конфліктів редагування. Останнє редагування зробив користувач Uawikibot1 (внесок, журнали) о 21:37 UTC (6506 хвилин тому). |
Джетиасарська культура (Джети-Асар, Жетиасар, від каз. Сім (багато) фортець) — археологічна культура раннього залізного віку і раннього середньовіччя початку I тис. до н.е - IX н.е. Поселення розташовані в північній частині стародавніх дельт Сирдар'ї і Куандар'ї, на північ від так званого Протокувандарі (система русел сухих річок Ескідарьялик, Стара Сирдар'я). Більшість населених пунктів розташовані в 45-90 км на південь від сучасного міста Байконир і села Джусали Кизилординської області Казахстану. Через район поселення Джетиасар проходив важливий караванний шлях з гір Тянь-Шаню на Ітіль у гирлі Волги.
Найзначніші поселення – Алтинасар (17 га), Курайлясар, Караасар, Базарасар, Томпакасар і Жалпакасар. Телли (кургани уламків поселень) підносяться на два-десять метрів над навколишньою рівниною.
Усі поселення джетиасарської культури розташовані у стародавньому руслі річки, вони добре укріплені, з однією або кількома дво- та триповерховими вежами кожне. Основу економіки становили тваринництво, іригаційне землеробство, рибальство.
Археологи пов'язують культуру Джетиасар з культурою стародавніх тохарів і ефталітів або з культурою племен авар[1].
Джетиасарські стоянки вперше були розкопані в 1946—51 Хорезмською археологічно-етнографічної експедицією АН СРСР під керівництвом С. П. Толстова. У 1973-1993 рр. розкопки відновлені під керівництвом Л.М.Левіна. Найбільш значні розкопки поселення Алтинасар і прилеглих могильників[2] були проведені в другій половині 1980-х - початку 1990-х років у зв'язку з будівництвом водопроводу для доставки артезіанської води з пустелі Кизилкум до Байкониру.
- Толстов С.П., Стародавні дельти Оксуса і Яксарта, Москва, 1962 ( рос. )
- Толстов С. П. Слідом за стародавньою хорезмською цивілізацією, ч. 2. гл. 6 http://www.opentextnn.ru/history/archaeology/expedetion/Tolstov/?id=1635 ( рос. )
- С. П. Толстов - Il Paese degli antichi canali . Мілан, 1961 рік.
- С. П. Толстов - Коси Аралу та Хорезму . Leiden, Brill, 1961.
- Левіна Л.М., Джетиасарська культура, Ч. 3-4. Алтинасарські некрополі 4 / Нижня Сирдар'я вдавнину, Вип. 4, Москва, МЕА РАН, 1994 р.ISBN 978-5-201-00815-4 http://www.iea.ras.ru/books/nizovyasirdari1994.zip[недоступне посилання з 01.07.2019] ( рос. )
- Левіна Л.М., Етнокультурна історія Східного Приаралья. 1 тисячоліття до нашої ери - 1 тисячоліття нашої ери // М., 1996,ISBN 978-5-02-017901-1 https://web.archive.org/web/20090131121316/http://kronk.narod.ru/library/levina-lm-1996.htm (Зміст, Вступ, В російська )
- Акішев К.А., Байпаков К.М., Проблеми археології Казахстану, Алма-Ата, 1979 ( рос. )
- Велика радянська енциклопедія, 3-є видання, 1970-1979 http://bse.sci-lib.com/article026022.html Джеті-Асар (рос.)
- L-1941-XXVIII - 1: 200 000 топографічна карта району Джетиасар http://mapl41.narod.ru/map2/index28.html
- ↑ Борисовна, Медникова Мария; Анатольевна, Тарасова Анна; Юрьевна, Чечеткина Ольга (2020). МОРФОЛОГИЧЕСКИЕ ОСОБЕННОСТИ РАННЕСРЕДНЕВЕКОВОГО НАСЕЛЕНИЯ ВОСТОЧНОГО ПРИАРАЛЬЯ (ПО МАТЕРИАЛАМ МОГИЛЬНИКОВ АЛТЫН-АСАР). Вестник Волгоградского государственного университета. Серия 4: История. Регионоведение. Международные отношения. Т. 25, № 4. с. 84—102. ISSN 1998-9938. Процитовано 26 січня 2025.
- ↑ Типы памятников джетыасарской культуры, Погребальный обряд - Джетыасарская культура. Studwood. Процитовано 26 січня 2025.