Джиззацька область

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Джиззацька область

Jizzax viloyati

Адміністративний центр Джиззак
Країна Узбекистан Узбекистан
область Узбекистан
Узбецька Радянська Соціалістична Республіка
Узбецька Радянська Соціалістична Республіка
Межує з: сусідні адмінодиниці
Навоїйська область, Самаркандська область, Сирдар'їнська область ?
Офіційна мова узбецька
Населення
 - повне 910,5 тис. осіб (10-е місце)
 - густота 44 осіб/км²
Площа
 - повна 21,2 тис. км² (5-е місце) км²
Висота
 - максимальна 274 м
 - мінімальна 274 м
Часовий пояс GMT+5
Дата заснування 29 грудня 1973
Вебсайт jizzax.gov.uz
Код ISO 3166-2 UZ-JI

Мапа
Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Джиззацька область

Джиззацька область (узб. Жиззах вилояти, Jizzax viloyati) — адміністративно-територіальна одиниця Узбекистану. Адміністративний центр — місто Джиззак.

Історія

[ред. | ред. код]

До 1936 року територія Джиззацької області входила до Киргизької АРСР у складі РСФРР, потім до Казахської РСР(до 1956 року). 1956 року Голодностепська область (нині Навоїйська та Джиззацька області) були передані до складу Узбекистану з метою розвитку бавовняної монокультури в одній республіці.

Джиззацька область утворена 29 грудня 1973 року у складі Узбецької РСР. 6 вересня 1988 року область була об'єднана з Сирдар'їнською областю в одну з назвою Сирдар'їнська область (з центром в Джиззаку)[1], а 16 лютого 1990 року — відновлена.

Географія

[ред. | ред. код]

Джиззацька область знаходиться в центральній частині Узбекистану між річками Сирдар'я та Зеравшан. Площа території області — 21,2 тис. км². Клімат континентальний, посушливий, з жарким літом і помірно холодною зимою.

Межує:

Населення

[ред. | ред. код]

В області проживає понад 1 139,0 тис. чол. (2008 р.) або 4,7% населення республіки, понад 70 національностей і народностей, 83,2% складає корінне населення — узбеки. Поряд з ними тут проживають казахи — 6,2%, киргизи — 2,9%, таджики — 2,4%, росіяни — 2%, татари — 1,8% і представники інших національностей — 0,5%. Щільність населення області порівняно низька і становить 50 осіб на 1 км². В області переважає сільське населення, його частка становить 69,5%.

Адміністративний поділ

[ред. | ред. код]
Райони Джиззацької області

Область поділена на 12 адміністративних районів (туманів):

№ на
карті
Район Центр
1 Арнасайський міське селище Голіблар
2 Бахмальський міське селище Усмат
3 Галляаральський місто Галляарал
4 Шараф-Рашидовський міське селище Учтепа
5 Дустліцький місто Дустлік
6 Заамінський міське селище Заамін
7 Зарбдарський міське селище Зарбдар
8 Зафарабадський міське селище Зафарабад
9 Мірзачульський місто Гагарін
10 Пахтакорський місто Пахтакор
11 Фаріський міське селище Багдан
12 Янгіабадський н.п. Баландчакир

і 1 місто обласного підпорядкування:

Населені пункти

[ред. | ред. код]

В області 6 міст, 42 міських селища і 100 сільських сходів громадян.

Міста

[ред. | ред. код]

Економіка

[ред. | ред. код]

Сільське господарство

[ред. | ред. код]

Економіка області заснована на сільському господарстві. Основними сільськогосподарськими культурами в області є бавовна та пшениця, також культивуються кормові культури, овочі, баштанні культури (дині та гарбузи).

Тваринництво представлене розведенням овець, кіз і свиней.

Промисловість

[ред. | ред. код]

Виробництво будівельних матеріалів є домінуючою галуззю промислового виробництва області. Також існує виробництво з виготовлення пластмасових виробів і очищенню бавовни, діє рибопереробний завод.

В області діє велика кількість шахт, в яких видобувається поліметалічні руди, які містять свинець, цинк, залізо, також сировину для виготовлення вапна і вапняк.

Транспорт

[ред. | ред. код]

Є автомобільне сполучення з Ташкентом, Самаркандом, Бухарою та іншими містами Узбекистану.

Природно-заповідний фонд

[ред. | ред. код]

У межах області створено два природних заповідника: Заамінський заповідник і Нуратинський заповідник, розташовані на західних відрогах Туркестанського хребта Паміро-Алая[2].

В області є національна зона відпочинку — санаторій «Заамін», розташований на теренах Заамінського національного парку.

Керівництво Джиззацької області

[ред. | ред. код]

Голови облвиконкому

[ред. | ред. код]
  1. Джалілов Ісам (1973 — 1974)
  2. Ісламов Еркабай (1974 — 1983)
  3. Ельбаєв Бекмурат (1983 — 198.4)
  4. Хабібуллаев Асхат Шаріпович (198.6 — 198.7)

Голови обласної ради народних депутатів

[ред. | ред. код]
  1. Турсунов Еркін Турсунович (травень 1990 — січень 1992)

1-і секретарі обкому КП Узбекистану

[ред. | ред. код]
  1. Таїров Сеїт Меметович (грудень 1973 — 1978)
  2. Байміров Тухтамиш (1978 — 18 лютого 1983)
  3. Шагазатов Хабібулла Абдумажітович (18 лютого 1983 — 3 квітня 1985)
  4. Умаров Іслам Султанович (3 квітня 1985 — вересень 1988)
  5. Турсунов Еркін Турсунович (7 березня 1990 — 14 вересня 1991)

Хокіми (губернатори)

[ред. | ред. код]
  1. Турсунов Еркін Турсунович (11 лютого 1992 — 3 квітня 1993)
  2. Тошкентбоєв Алішер Холмурадович (3 квітня 1993 — вересень 1996)
  3. Мірзійоєв Шавкат Міромонович (11 вересня 1996 — 11 вересня 2001)
  4. Яманкулов Убайдулла Яхшибойович (14 вересня 2001 — 14 лютого 2007)
  5. Анарбаєв Муса (14 лютого 2007 — лютий 2009)
  6. Халбутаєв Махмуд Парсаматович (24 лютого 2009 — 2009)
  7. Ісмаїлов Сайфіддін Умарович (14 січня 2010 — 23 грудня 2016)
  8. Узаков Улугбек Юлдашевич (23 грудня 2016 — 2017)
  9. Салієв Ергаш Алібекович (в.о. 2017 - 30 березня 2018, 30 березня 2018 — )

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Географический энциклопедический словарь. Москва. «Советская энциклопедия». 1989. стор. 583(рос.)
  2. Заповедники СССР : Заповедники Средней Азии и Казахстана / Отв. ред. В. Е. Соколов, Е. Е. Сыроечковский. — М. : Мысль, 1990. — 400 с.

Посилання

[ред. | ред. код]