Джиммі Картер (боксер)
Джиммі Картер | |
---|---|
Загальна інформація | |
Повне ім'я | Джеймс Волтер Картер |
Громадянство | США |
Народження | 15 грудня 1923 Ейкен, Південна Кароліна, США[1] |
Смерть | 21 вересня 1994 (70 років) |
Вагова категорія | легка |
Зріст | 168 см |
Розмах рук | 173 см |
Промоутер | Джиммі Роч Віллі Кетчум |
Професіональна кар'єра | |
Перший бій | 14 березня 1946 |
Останній бій | 1 квітня 1960 |
Пояс | World Lightweight Title |
Боїв | 125 |
Перемог | 85 |
Перемог нокаутом | 34 |
Поразок | 31 |
Поразок нокаутом | 3 |
Нічиїх | 9 |
Джеймс Волтер «Джиммі» Картер (англ. James Walter «Jimmy» Carter; 15 грудня 1923 — 21 вересня 1994) — афроамериканський професійний боксер, чемпіон світу з боксу у легкій вазі (1951—1952, 1952—1954, 1954—1955).
У 2000 році введений до Міжнародної зали боксерської слави[2].
У професійному боксі дебютував 14 березня 1946 року.
25 травня 1951 року на арені Медісон-сквер-гарден у Нью-Йорку зустрівся в поєдинку за звання чемпіона світу у легкій вазі з чинним на той час чемпіоном світу Айком Вільямсом. Протягом бою Вільямс чотири рази: у 5-му (двічі), 10-му та 14-му раундах побував у нокдауні. Зрештою, у 14-му раунді рефері Піті Скалцо зупинив бій. Перемогу технічним нокаутом і звання чемпіона світу здобув Джиммі Картер. У листопаді того ж року вдало захистив свій титул, перемігши одноголосним рішенням суддів Арта Арагона.
1 квітня 1952 року в Лос-Анжелесі провів захист чемпіонського титулу в поєдинку проти мексиканця Лауро Саласа. Попри те, що у 15-му раунді Картер побував у нокдауні, одноголосним рішенням суддів він отримав перемогу. 14 травня того ж року у другому поєдинку проти Лауро Саласа втратив чемпіонське звання, програвши розділеним рішенням суддів. 15 жовтня у Чикаго одноголосним рішенням суддів виграв бій-реванш, повернувши собі чемпіонське звання.
Протягом 1953 року провів два вдалих захисти чемпіонського титулу, перемігши технічним нокаутом у 4-му раунді Томмі Коллінза, та нокаутувавши у 5-му раунді Арманда Савоя.
5 березня 1954 року на Медісон-сквер-гарден у Нью-Йорку програв одноголосним рішенням суддів Педді Демарко. 17 листопада того ж року переміг технічним нокаутом у 15-му раунді (протягом бою Демарко двічі, у 9-му та 14-му раундах, побував у нокдауні), тим самим повернув собі чемпіонське звання.
29 червня 1955 року в Бостоні розділеним рішенням суддів програв Воллесу Бад Сміту. 19 жовтня того ж року у Цинцинаті програв і бій-реванш одноголосним рішенням суддів.
У 1960 році завершив боксерську кар'єру. Всього на професійному ринзі провів 125 боїв, у 85 з яких отримав перемогу.
- ↑ ibhof.com
- ↑ The International Boxing Hall of Fame. (англ.)
- Профіль боксера на BoxRec. (англ.)
Це незавершена стаття про боксера чи боксерку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |