Джиммі Макілрой

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Макілрой.
Ф
Джиммі Макілрой
Особисті дані
Повне ім'я Джеймс Макілрой
Народження 23 жовтня 1931(1931-10-23)
  Ламбег, Північна Ірландія
Смерть 20 серпня 2018(2018-08-20)[1] (86 років)
Зріст 175 см
Громадянство  Північна Ірландія
Позиція півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1949–1950 Північна Ірландія «Гленторан» 18 (8)
1950–1962 Англія «Бернлі» 439 (116)
1962–1965 Англія «Сток Сіті» 98 (16)
1965–1967 Англія «Олдем Атлетик» 39 (1)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1951–1965 Північна Ірландія Північна Ірландія 55 (10)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1966–1968 Англія «Олдем Атлетик»
1970 Англія «Болтон Вондерерз»
Звання, нагороди
Нагороди
член ордена Британської імперії

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Джиммі Макілрой (англ. Jimmy McIlroy, нар. 23 жовтня 1931, Ламбег — 20 серпня 2018) — колишній північноірландський футболіст, що грав на позиції півзахисника. По завершенні ігрової кар'єри — футбольний тренер.

Виступав на батьківщині за «Гленторан» та в англійських клубах «Бернлі», «Сток Сіті» і «Олдем Атлетик», а також національну збірну Північної Ірландії. Вважається одним з найвидатніших гравців в історії «Бернлі», зігравши за «бордових» 497 матчів, в яких забив 131 гол[2][3].

Клубна кар'єра

[ред. | ред. код]

У дорослому футболі дебютував 1949 року виступами за «Гленторан», в якому провів один сезон, взявши участь у 18 матчах чемпіонату, в яких забив 8 голів.

Своєю грою за цю команду привернув увагу представників тренерського штабу клубу «Бернлі», до складу якого приєднався в березні 1950 року за 7 тис. фунтів. Дуже швидко Макілрой став одним з лідерів команди і допоміг «бордовим» стати чемпіонами Англії сезону 1959/60 та дійти до фіналу Кубка Англії в 1962 році, де команда Джиммі поступилася 3:1 «Тоттенгему». Всього Макілрой відіграв за клуб з Бернлі дванадцять сезонів своєї ігрової кар'єри.

На початку 1963 року футболіст за 25 тис. фунтів перейшов у «Сток Сіті», якому того ж сезону допоміг виграти Другий дивізіон та повернутись в еліту, а наступного — вийти у фінал Кубка Англії. Проте і другий свій фінал Макілрой програв, цього разу поступившись 3:4 за сумою двох матчів «Лестер Сіті».

Завершив професійну ігрову кар'єру у клубі «Олдем Атлетик» з Третього дивізіону, де працював граючим тренером протягом 1965—1967 років.

Виступи за збірну

[ред. | ред. код]

1951 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Північної Ірландії.

У складі збірної був учасником чемпіонату світу 1958 року у Швеції, де ірландці несподівано змогли пройти груповий етап, а Кейт зіграв в усіх п'яти матчах збірної на турнірі.

Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 15 років, провів у формі головної команди країни 55 матчів, забивши 10 голів.

Кар'єра тренера

[ред. | ред. код]

1 січня 1966 року Макілрой став граючим тренером клубу «Олдем Атлетик», який боровся за збереження прописки в Третьому дивізіоні. Майже відразу Джиммі підписав кількох колишніх одноклубників зі «Стоку», в тому числі Білла Еспрі, Алана Філпотта, Джорджа Кіннела і Кейта Беббінгтона. Однак Макілрой так і не зміг покращити результати команди і подав у відставку після поразки з рахунком 4-0 проти «Лутон Тауна» 1 серпня 1968 року, в день відкриття сезону 1968-69 років.

Після відставки Макілрой повернувся в «Сток Сіті», де протягом короткого часу працював помічником менеджера Тоні Воддінгтона, після чого перебрався до «Болтон Вондерерз», де став тренером і помічником менеджера Нета Лофтгауса. Після звільнення Лофтгауса Макілрой в литопаді 1970 року став новим менеджером клубу, але подав у відставку вже через 18 днів через незгоду з продажем основних гравців.

Вшанування

[ред. | ред. код]
Трибуна імені Джиммі Макілроя на стадіоні Терф Мур

З 1996 року східна трибуна домашнього стадіону «Бернлі» Терф Мур названа на честь Макілроя.

2011 року Макілрой був нагороджений Орденом Британської імперії (MBE) за заслуги у футболі і благодійності[4][5].

Титули та досягнення

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б https://www.national-football-teams.com/player/20127.html
  2. ↑ Matthews, Tony (1994). The Encyclopaedia of Stoke City. Lion Press. ISBN 0-9524151-0-0.
  3. ↑ Stoke City 101 Golden Greats. Desert Islands Books. 2002. ISBN 1-874287554.
  4. ↑ The London Gazette: (Supplement) no. 59647. p. 19. 31 грудня 2010.
  5. ↑ BBC News. Архів оригіналу за 29 травня 2016. Процитовано 18 серпня 2014.

Посилання

[ред. | ред. код]
Футболіст Це незавершена стаття про футболіста.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Джиммі_Макілрой&oldid=39764221