Джин Ґото
 |
Джин Ґото (яп. 後藤 仁, Gotō Jin, народився в 1968 році в префектурі Хіого) — японський художник, що працює в стилі ніхонґа та є автором книжок-ілюстрацій.
Джин Ґото народився в префектурі Хіого. Його дядько є майстром каракурі нінґьо (традиційні японські механічні ляльки). [1]У 1986 році Ґото брав участь у виставці студентів у Національній галереї Вікторії в Австралії.[1] У 1988 році закінчив старшу школу Когей у місті Осака (курси образотворчого мистецтва) та опановував живопис під керівництвом Такаші Муракамі протягом двох років.[2] З 1995 року він займався відновленням японського золотого шкіряного паперу (金唐革紙, Кінкаракаваші, є різновидом високоякісних шпалер що виготовлялися вручну), в Іріфунемая Меморіальному залі в Куре, Ідзьокаку в Кобе та Кю-Івасаки-теї в Токіо (національно важливі культурні пам'ятки Японії).[2][3] У 1996 році Ґото закінчив Токійський національний університет образотворчих мистецтв та музики, ставши студентом Суміо Ґото.[3] З 1996 по 2010 щороку виставляв свої роботи на виставці Нігонґа в магазині «Гіндза Матсудзакія». У 2007 році його роботи також були виставлені в Британському музеї та музеї Вікторії та Альберта в Лондоні.[3][2]
Ґото має студію в префектурі Чіба та подорожує Азією за різноманітними ескізами, створюючи та малюючи картини, зокрема зображення жінок («біджінґа»), переважно з Азії. Він проводив виставки в Британському музеї, Токійському столичному художньому музеї, музеї мистецтв міста Осака, Музеї мистецтв міста Ако Сіті Табучі,[4] Музеї паперу в Токіо, а також у відомих магазинах та галереях Японії. Крім цього, Ґото викладає живопис Нігонґа, біджінґа та книжки-ілюстрації в Токійському університеті мистецтв,[5] Токійському університеті Цокей,[6] культурних центрах NHK і Телевізійному культурному центрі Йоміурі Ніппон.[7][8]
- «Небесні ворота»
- «Боробудур (Індонезія)»
- «Ангкор-Ват на світанку (Камбоджа)»
- «Красуня на Балі (Індонезія)»
- «Кумарі - Жива богиня (Непал)»
- «Сіта танцюючої дівчини (Індія)»
- «Гейша в Асакуса (Японія)»
- «Прекрасне село (В'єтнам)»
- «Танцююча дівчина з племені Мяо (Китай)»
- «Сукотай (Таїланд)»
- «Чанфамей - дівчина з довгим волоссям (Китай)»
- Дочка з довгим волоссям - Чангфаме (Стара китайська казка - народність Дун)
- Принц, який став собакою (Стара тибетська казка) (ISBN 978-4-00-111242-9) — оригінальна історія «Подорож Шуни» (Хаяо Міядзакі)
- Зелена розмовляюча жаба (Стара тибетська казка) (ISBN 978-7-5597-2468-7)
- Дівчина, яка створила райдугу (Стара китайська казка народності Мяо) (ISBN 978-4-7764-1138-3)
- Monthly Beaux-Arts № 320, с. 14-20, серпень 2004
- Monthly Beaux-Arts № 336, с. 14-20, грудень 2005
- Graphic Japanese Style Painting ′05-′14, 2004-2013. Maria Shobo Co., Ltd.
- Офіційний вебсайт Музею мистецтв міста Асо (японською)
- Офіційний вебсайт Токійського університету мистецтв (архів)
- Офіційний вебсайт Токійського університету Цокей - GOTO JIN (японською)
- «Японське арт-новини» (Shin-Bijutsu-Shimbun), 1 березня 2004
- «ART BOX IN JAPAN - Сучасне мистецтво світової спадщини в Японії», с. 82-83, 20 жовтня 2008 ART BOX international INC,Works (японською)
- «Маркетинг мистецтва», 2002-2014. Bijutsu-Shinsei-sha Co., Ltd.
- ↑ а б Monthly Beaux-Arts No. 320, p.14-20. August 2004. A corporate juridical person, Salon des Beaux-Arts
- ↑ а б в Monthly Beaux-Arts No. 336, p.14-20. December 2005. A corporate juridical person, Salon des Beaux-Arts
- ↑ а б в Graphic Japanese Style Painting ′05-′14, 2004-2013. Maria Shobo Co., Ltd.
- ↑ the Ako City Tabuchi Museum of Art Official website.
- ↑ 教員一覧 | 東京藝術大学デザイン科. web.archive.org. 10 червня 2022. Процитовано 30 грудня 2024.
- ↑ 教員プロフィール・教育研究業績 – 東京造形大学. www.zokei.ac.jp. Процитовано 30 грудня 2024.
- ↑ “ The Japan Art News (The Shin-Bijutsu-Shimbun) ” march 1,2004. Bijutsu-Nenkan-sha Co., Ltd.
- ↑ ART BOX international - アーティストが表現する世界遺産. www.artbox-int.co.jp. Процитовано 30 грудня 2024.