Перейти до вмісту

Джоані Соммерс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Джоані Соммерс
англ. Joanie Sommers Редагувати інформацію у Вікіданих
Зображення
Зображення
Основна інформація
Дата народження24 лютого 1941(1941-02-24) (83 роки)
Місце народженняБаффало, Нью-Йорк, США Редагувати інформацію у Вікіданих
Роки активності1959–1970-ті, 1980-ті
Громадянство США Редагувати інформацію у Вікіданих
Професіїспівачка, акторка Редагувати інформацію у Вікіданих
ОсвітаVenice High Schoold Редагувати інформацію у Вікіданих
Інструментивокал[d] Редагувати інформацію у Вікіданих
Моваанглійська Редагувати інформацію у Вікіданих
Жанрпопулярна музика

Джоані Соммерс (уроджена Джоан Дрост, нар. 24 лютого 1941(1941лютого24))[1] — американська співачка й акторка. У кар'єрі співачки вона зосередилася на джазі, стандартній та популярній музиці. Соммерс відома як «Голос шістдесятих» і пов'язують з першокласними аранжувальниками, авторами пісень і продюсерами, її популярність тісно пов'язана з її найбільшим, але найбільш нехарактерним хітом «Johnny Get Angry»[2].

Кар'єра

[ред. | ред. код]

Народилась у Баффало, штат Нью-Йорк, США[1], Соммерс почав співати в церкві, щоб впоратися з «важким дитинством». У 1951 році, у віці 10 років, вона з'явилася у телевізійній програмі Баффало, з піснею «Your Cheating Heart» Генка Вільямса, вигравши конкурс талантів аматорів. Усю свою юність вона жила з батьком і двома братами в Північній Тонаванді, Нью-Йорк, відвідувала там школу до 14 років.

У 1955 році її родина переїхала до Венеса, штат Каліфорнія[1], де вона здобула відзнаку як вокалістка зі своїм шкільним оркестром у «Venice High», а також у коледжі міста Санта-Моніка.

До неї прийшов успіх, коли друг відвів її до Deauville Country Club (нині Braemar Country Club) у Санта-Моніці, де вона співала з групою Томмі Олівера. Він організував демозапис та представив його Warner Brothers, після чого Соммерс підписала контракт з лейблом[3][4].

Warner спочатку використала її вокальні дані у пісні «Am I Blue» на спеціальній платівці 1959 року «Behind Closed Doors at a Recording Session»[5] і на одній стороні синглу «Kookie's Love Song» з Еддом Бірнсом[6]. Співпраця з Бірнсом принесла їй невелику роль у детективному телесеріалі «Сансет-Стріп, 77», у якому Бірнс зіграв роль Джеральда Ллойда Кукі Куксона III[1]. Крім того, вона співала у піснях Бірнса «I Don't Dig You» і «Hot Rod Rock», які з'явилися в одному з його альбомів[7].

Одночасно Олівер підтримав Соммерс, залучивши її до виступів з оркестром у каліфорнійських залах Hollywood Palladium і The Chalet at Lake Arrowhead[8].

Її дебютний сингл 1960 року «One Boy» (з мюзиклу «Прощавай, Берді») три місяці знаходився у чартах, досягнувши 54 позиції в «Billboard» Top 100. Композиції «One Boy» та «I'll Never Be Free» стали переможцями «Billboard» Spotlight. Вона виступила у Left Bank Club у Нью-Йорку, Crescendo в Голлівуді, Freddie's у Міннеаполісі та The Cloister у Чикаго, а також виступи на «Шоу Джека Пара» та спеціальному випуску Боббі Даріна[9][10].

На початку 1960 року Warner випустив перший альбом Соммерс «Positively the Most»[11] без популярного синглу «One Boy». Пізніше того ж року Warner випустив сингл «Ruby-Duby-Du» з вокальною версією інструментальної партії Tobin Mathews & Co. із фільму «Ключовий свідок»[12]. Запис не потрапив у чарти.

У 1962 році сингл Соммерс «Johnny Get Angry», випущений Warner Bros. досяг 7 місця у Billboard Hot 100. Від вершини чарту його віддаляли такі хіти: «Roses Are Red (My Love)» Боббі Вінтона, «I Can't Stop Loving You» Рея Чарльза та «Sealed With A Kiss» Браяна Гайленда. Того ж року пісня Соммерса «When the Boys Get Together» посіла 94 місце в чартах[13].

В інтерв'ю 2001 року Соммерс прокоментувала спадок свого найвеличнішого хіта: «Двадцять альбомів з одними з найвидатніших імен джазу, але я назавжди пов'язана з „Johnny Get Angry“»[14].

Її композиція 1965 року у жанрі північний соул «Don't Pity Me» стала хітом у Великій Британії, часто потрапляючи в топсписки[15]. Платівка зі швидкістю 45 обертів на хвилину регулярно переходить до колекціонерів за ціною понад 500 доларів США за копію[16].

Протягом 1960-х Соммерс з'являвся на телебаченні як співачка та учасниця ігрових шоу, серед них «Everybody's Talking», «Hollywood Squares», «You Don't Say» і «Match Game», а також як акторка у телепроєктах «Where the Action Is» Діка Кларка, «Hullabaloo» та інших[17].

22 січня 1963 році вона з'явилася у «Програмі Джека Бенні», де заспівала «I'll Never Stop Loving You»; іншим гостем був актор Пітер Лорре[18].

Серед її акторських робіт — «Everything's Ducky» (1961) з Міккі Руні та «Швидкомобіль» Джека Арнольда (1964), у якому вона співала «If You Love Him»[19][20]. В останньому епізоді «Дикого Дикого Заходу» під назвою «Ніч магнатів» (11 квітня 1969 року) вона заспівала «Dreams, Dreams of a Lady's Love»[21].

Соммерс виконала джингли «Now It's Pepsi, For Those Who Think Young» (на мелодію «Makin' Whoopee») і «Come Alive! You're in the Pepsi Generation» для радіо та телебачення. Її стали називати «Дівчиною Пепсі»[22][23]. Багато років потому вона заспівала джингл «Now You See It, Now You Don't» для реклами Diet Pepsi[14].

Соммерс озвучила кілька анімаційних персонажів, зокрема у «У м'ятному Чу-Чу», який відклали, хоча й випустили музику; у «Мишці на „Мейфлавері“», виробництва Rankin/Bass, озвучила Прісциллу Маллінс (1968); у «До нашої ери: Перший день подяки» (1973) озвучила Товстуна та Милу Курочку[24].

На початку 1970-х Соммерс пішла з шоу-бізнесу, щоб зосередитися на сімейному житті[1]. У 1980-х вона знову почала з'являтися на публіці, зокрема двічі в сатиричній програмі на радіостанції Санта-Моніки KCRW.

У 2001 році Соммерс заспівала дві пісні в альбомі Ейба Моста, «I Love You Much Too Much». Вона виконала заголовний трек і «Bei Mir Bist du Schoen».

У 2004 році альбом «Johnny Got Angry», випущений тільки для Японії, складався з усіх оригінальних мелодій, написаних другом Соммерс й актором озвучення Віллом Раяном[25].

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Соммерс була одружена з театральним агентом Джеррі Штайнером з 1961 року до його раптової смерті у 1972 році. У пари народилося троє дітей — Керолін, Ненсі та Джейсон[26].

Дискографія

[ред. | ред. код]

Сингли

[ред. | ред. код]
Дата випуску Назва

Обидві сторони альбом, за виключенням, коли вказано інше 		Лейбл Позиція в чартах Альбом
USBillboard Hot 100 US Billboard AC
1959 «Kookie's Love Song» With Edd Byrnes & The Mary Kaye Trio
b/w Sing-along version by Edd Byrnes 		Warner Bros. 5114 — — -
1960 «One Boy»
b/w «I'll Never Be Free» (Non-album track) 		Warner Bros. 5157 54 — Johnny Get Angry
«Be My Love»
b/w «Why Don't You Do Right (Get Me Some Money Too)» 		Warner Bros. 5177 — — -
«Ruby-Duby-Du»
b/w «Bob White (Whatcha Gonna Swing Tonight?)» 		Warner Bros. 5183 — —
1961 «I Don't Want To Walk Without You»
b/w «Seems Like Long, Long Ago» 		Warner Bros. 5201 — — Johnny Get Angry
«The Piano Boy»
b/w «Serenade Of The Bells» (Non-album track) 		Warner Bros. 5226 — —
«Makin' Whoopee»
b/w «What's Wrong With Me» 		Warner Bros. 5241 — — -
1962 «Johnny Get Angry»
b/w «Theme from A Summer Place» 		Warner Bros. 5275 7 — Johnny Get Angry
«When The Boys Get Together»
b/w «Passing Strangers» 		Warner Bros. 5308 94 — -
«Goodbye Joey»
b/w «Bobby's Hobbies» 		Warner Bros. 5324 — —
1963 «Since Randy Moved Away»
b/w «Memories, Memories» (Non-album track) 		Warner Bros. 5339 — — Johnny Get Angry
«A Little Bit Of Everything»
b/w «Henny Penny» 		Warner Bros. 5350 — — -
«One Boy»
b/w «June Is Bustin' Out All Over» 		Warner Bros. 5361 — — Johnny Get Angry
«Little Girl Bad»
b/w «Wishing Well» 		Warner Bros. 5374 132 — -
«Big Man»
b/w «Goodbye Summer» 		Warner Bros. 5390 — —
1964 «I'd Be So Good For You»
b/w «I'm Gonna Know He's Mine» 		Warner Bros. 5437 — —
«If You Love Him»
b/w «I Think I'm Gonna Cry Now» 		Warner Bros. 5454 — —
1965 «Don't Pity Me»
b/w «My Block» 		Warner Bros. 5629 — —
1966 «Never Throw Your Dreams Away»
b/w «You've Got Possibilities» 		Columbia 43567 — —
«Alfie»
b/w «You Take What Comes Along» (from Come Alive!) 		Columbia 43731 — 9
«It Doesn't Matter Anymore»
b/w «Take A Broken Heart» 		Columbia 43950 — —
1967 «Trains and Boats and Planes»
b/w «Yesterday's Morning» 		Capitol 5936 — —
1968 «Talk Until Daylight»
b/w «The Great Divide» 		Warner Bros. 7251 — 29
1969 «Little Girl From Greenwood, Georgia»
b/w «Step Inside Love» 		Happy Tiger 522 — —
1970 «The Sunshine After The Rain»
b/w «Tell Him» 		Happy Tiger 537 — —
1978 «The Peppermint Choo Choo»
b/w «The Peppermint Engineer»[27] 		Peppermint Choo Choo 302>
ABC 12323 		— —

Альбоми

[ред. | ред. код]
  • 1960: Positively the Most! Warner Bros. W1346
  • 1961: The «Voice» of the 60's Warner Bros. W1412
  • 1962: Look Out! It's Joanie Sommers (with Bobby Troup and Shelly Manne)
  • 1962: For Those Who Think Young Warner Bros. W1436
  • 1962: Johnny Get Angry Warner Bros. W1470
  • 1962: Let's Talk About Love Warner Bros W1474
  • 1963: Sommers' Seasons Warner Bros. WS1504
  • 1964: Softly, the Brazilian Sound Warner Bros. WS1575
  • 1965: Come Alive! Columbia CS 9295
  • 1966: On the Flip Side — Original Cast Album (w/ Rick Nelson, cuts 2, 4 and 8) Decca 4824
  • 1982: Dream Discovery Records DS-887
  • 1988: Tangerine HiBrite PCB-203
  • 1992: A Fine Romance HiBrite HTCP-10
  • 1995: Hits and Rareties Marginal MAR-001
  • 2000: Here, There and Everywhere! Absord ABCJ 313
  • 2000: Johnny Got Angry Absord ABCJ 314
  • 2001: I Love You Much Too Much Camard (not numbered)
  • 2005: Sings Bossa Nova Absord ABCJ 339
  • 2011: Complete Warner Bros. Singles Real Gone Music
  • 2013: Come Alive The Complete Columbia Recordings Real Gone Music

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д Joanie Sommers Biography, Songs, & Albums. AllMusic. Процитовано 11 жовтня 2021.
  2. ↑ Jazz Columns: Joanie Sommers: Her Generation – By Christopher Loudon — Jazz Articles. Jazztimes.com. Процитовано 27 березня 2012.
  3. ↑ New Faces: Sommers Is Icumen On. Content.time.com. 15 грудня 1961. Процитовано 27 березня 2012.
  4. ↑ Billboard, July 11, 1960, p. 34
  5. ↑ Billboard, December 7, 1959, p. 40
  6. ↑ Billboard, October 19, 1959, p. 45
  7. ↑ Seida, Linda (24 лютого 1941). Joanie Sommers. AllMusic. Процитовано 27 березня 2012.
  8. ↑ Warner Bros. W1474 album Let's Talk About Love liner notes.
  9. ↑ Billboard, May 30, 1960, p. 28
  10. ↑ Warner Bros. W1412 album The «Voice» of the 60's, liner notes
  11. ↑ Billboard February 22, 1960, p. 34
  12. ↑ Billboard, November 14, 1960, p. 17
  13. ↑ Joanie Sommers Songs (Top Songs / Chart Singles Discography). Musicvf.com. Процитовано 27 березня 2012.
  14. ↑ а б AWN.com...Will Ryan...Nine And A Half Questions with Joanie Sommers. Awn.com. Процитовано 13 вересня 2017.
  15. ↑ Rocklist.net...Steve Parker...Northern Soul 500. Rocklistmusic.co.uk. Архів оригіналу за 24 липня 2018. Процитовано 27 березня 2012.
  16. ↑ Vinyl records LP price guide – record collector. Popsike.com. Процитовано 27 березня 2012.
  17. ↑ Most Popular Movies and TV Shows With Joanie Sommers. IMDb.
  18. ↑ Jack Benny Show. № Season 13 (1962-1963). 22 січня 1963.
  19. ↑ Joanie Sommers. IMDb.
  20. ↑ American Film Institute Catalog: Feature Films 1961—1970, page 621 (University of California Press, 1997). ISBN 0-520-20970-2
  21. ↑ "The Wild Wild West" The Night of the Tycoons (TV Episode 1969). IMDb.com.
  22. ↑ Joanie Sommers. Jpop.com. 24 лютого 1941. Архів оригіналу за 18 березня 2012. Процитовано 27 березня 2012.
  23. ↑ Sponsor, Volume 18, Part 3, page 19, article «Pepsi Sponsors All-Out Campaign» (Sponsor Publications, 1964).
  24. ↑ Nine And A Half Questions with Joanie Sommers | AWN | Animation World Network. Awn.com. Процитовано 27 березня 2012.
  25. ↑ Johnny Got Angry. Sabob.com. Процитовано 27 березня 2012.
  26. ↑ Columbia CS 9295 album Come Alive! liner notes
  27. ↑ Joanie Sommers. Soulfulkindamusic.net. 24 лютого 1941. Процитовано 27 березня 2012.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Джоані_Соммерс&oldid=43533145