Перейти до вмісту

Джоан Кроуфорд

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кроуфорд.
Джоан Кроуфорд
англ. Joan Crawford
Джоан Кроуфорд 1936 р.
Ім'я при народженніЛюсілль Фей Ле-Сюр
Інші іменаБіллі Кассін
Народилася23 березня 1904(1904-03-23), 23 березня 1906(1906-03-23)[3], 23 березня 1907(1907-03-23) або 23 березня 1908(1908-03-23)
Сан-Антоніо[2]
Померла10 травня 1977(1977-05-10)[1][4][…]
Нью-Йорк, Нью-Йорк, США[2]
  • інфаркт міокарда[6] і рак підшлункової залози
    • ПохованняФернкліффd[3]
    Громадянство США
    РелігіяChristian Scienced
    Діяльністьакторка, кіноакторка, телеакторка, підприємниця, танцюристка, модель
    ЗакладMetro-Goldwyn-Mayer і Warner Brothers
    Роки діяльності1925—1972
    ЧоловікДуглас Фейрбенкс мол. (1929—1933)
    Френчот Тоун (1935—1939)
    Філіп Террі (1942—1946)
    Альфред Стіл (1956—1959)
    БатькиThomas Le Sueurd[5]
    Anna Johnsond[5]
    Брати / сестриHal LeSueurd
    IMDbnm0001076
    Автограф
    Нагороди та премії
    Оскар (1945)
    Золотий глобус (1970)
    CMNS: Джоан Кроуфорд у Вікісховищі
    Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

    Джоан Кроуфорд (англ. Joan Crawford МФА: [ˈd͡ʒoʊ̯n ˈkrɔfɚd] Джо́вн Кро́ферд, справжнє ім'я — Люсілль Фей Ле-Сюр, англ. Lucille Fay LeSueur; 23 березня 1904 — 10 травня 1977) — американська акторка німого й звукового кіно, танцюристка та підприємиця. Лауреатка премій «Оскар» і «Золотий глобус». 10-та в рейтингу найкращих кіноакторок Американськогр інституту кіномистецтва.

    Кроуфорд почала кар'єру в шоу-бізнесі як танцюристка на Бродвеї; у 1925 році підписала контракт з кінокомпанією Metro-Goldwyn-Mayer та спочатку виконувала епізодичні ролі в кіно. Здобула популярність у 1930-x, конкуруючи з Нормою Ширер і Гретою Гарбо. Часто втілювала працелюбних молодих жінок, що досягають успіху в любові та фінансах (ці історії були популярні серед аудиторії епохи Великої депресії), а також владних та жорстких персонажок. У 1940-x Кроуфорд залишалася однією з визначних голлівудських акторок і найвисокооплачуваніших жінок у США.

    За головну роль у картині «Мілдред Пірс» Кроуфорд отримала премію «Оскар», а також одні з найбільш хвалебних рецензій кінокритики за свою кар'єру.

    З 1955 року брала участь у керівництві компанією PepsiCo, якою володів її чоловік Альфред Стіл. Після його смерті 1959 року продовжувала справу до 1973 року. У 1960-x знімалася в кіно рідше і після кінострічки «Трог» 1970 року завершила кінокар'єру.

    Померла від раку 10 травня 1977 року в Нью-Йорку.

    Була одружена чотири рази, усиновила п'ятьох дітей.

    Життєпис

    [ред. | ред. код]

    Ранні роки

    [ред. | ред. код]

    Люсіль Фей ЛеСюр (англ. Lucille Fay LeSueur) народилася 23 березня в місті Сан-Антоніо, штат Техас. Точний рік народження Кроуфорд невідомий, дані різняться. Достеменно відомий лише відрізок між 1904 та 1908 роками. Батьки (Анна Белл Джонсон і Томас ЛеСюр) розлучилися або до її народження, або незабаром після; дівчинку виростила мати. Першим вітчимом був Генрі Дж. Кассін (цей шлюб вказаний у переписі населення як перший для Анни Белл Джонсон Кроуфорд, ставлячи під сумнів шлюб батьків ЛеСюр). Сім'я жила в Лоутоні, штат Оклахома, де вітчим керував оперним театром. Люсіль, як повідомляється, не підозрювала, що батько їй не рідний, поки її брат Гел не сказав їй. Нестабільність родинного життя вплинула на її освіту, обмеженою початковою школою.

    Метою Люсіль було стати танцюристкою. Через травму ноги й три операції була не в змозі навчатися в початковій школі протягом 18 місяців. Повністю одужавши, повернулася до танців. Вітчима звинуватили в розтраті і, хоча виправдали в суді, занесли в чорний список у Лоутоні; у 1916 році сім'я переїхала в Канзас-Сіті, штат Міссурі. Тут ЛеСюр навчалася в католицькій академії Святої Агнеси. Після розлучення батьків залишилася в академії як працююча студентка. Потім перейшла до Рокінгемської академії в тому ж статусі. У 1922 році вступила до Стівенс-колледжа в місті Колумбія, штат Міссурі, який залишила через чотири місяці. У 1923 році ЛеСюр виграла аматорський конкурс естрадних виконавців у Канзас-Сіті і поїхала виступати в клубах Чикаго, Детройта і Нью-Йорка.

    Кар'єра

    [ред. | ред. код]

    Початок

    [ред. | ред. код]

    Під ім'ям Люсіль ЛеСюр Кроуфорд почала танцювати в подорожніх ревю та була помічена у Детройті продюсером Джейкобом Дж. Шубертом. У 1924 році Шуберт поставив кордебалет Невинні очі в театрі Зимовий сад на Бродвеї в Нью-Йорку. Разом з ЛеСюр виступав саксофоніст Джеймс Велтон. Вони можливо одружилися в 1924 році і жили разом кілька місяців, хоча цей шлюб вона ніколи не згадувала пізніше. 24 грудня 1924 Metro-Goldwyn-Mayer запропонував ЛеСюр контракт на $ 75 на тиждень.

    На початку 1925 року вона вирушає в Голлівуд та майже відразу отримує роль у фільмі «Дівочі посиденьки», з Сейзу Піттс[en] в головній ролі. Підписує договір з «Metro-Goldwyn Pictures» і за наполяганням студії бере постійний псевдонім «Джоан Кроуфорд», який ненавиділа, кажучи, що Кроуфорд звучить як «рак». У тому ж році виконала невеликі ролі у фільмах Весела вдова та Старий одяг.

    Просування і перші успіхи

    [ред. | ред. код]

    За згадками сценариста MGM Фредеріка Сагора Мааса: «Ніхто не робив Джоан Кроуфорд зіркою. Джоан Кроуфорд стала зіркою, бо Джоан Кроуфорд вирішила стати зіркою». Вона почала відвідувати танці в післяобідній час в готелях по всьому Голлівуду, де часто вигравала танцювальні конкурси у стилі чарльстон і блек боттом.

    Стратегія ЛеСюр з самореклами спрацювала, і MGM взяла її у фільми, де вона вперше справила враження на аудиторію. У тому ж році Кроуфорд працювала в Леді ночі з Нормою Ширер в головній ролі (Кроуфорд працювала двійницею Ширер і її обличчя не показували). Кроуфорд прагнула ролей Ширер, але продюсер Ірвінг Тальберг гарантував їй головні ролі у всіх фільмах MGM.

    Наступного року Кроуфорд названа однією з Молодих зірок, разом з Мері Астор, Мері Брайан, Долорес Костелло, Долорес дель Ріо, Джанет Гейнор, та Фей Рей. У 1926 році вона знялась у фільмі Париж. Мала стрсунки з деякими провідними зірками MGM (Рамон Новарро, Вільям Гайнс, Джон Гілберт, Тім Маккой). В 1927 році з'явилася зі своїм другом, Вільямом Гейнсом, у фільмі Весняна лихоманка, першим з трьох, де вони працювали разом. Справжній успіх принесла ЛеСюр головна роль у фільмі «Наші танцюючі дочки» (1928), за яким були ще кілька успішних стрічок.

    3 червня 1929 ЛеСюр одружилися з Дугласом Фербенксом-молодшим в римо-католицькій церкві на Манхеттені, хоча католиками вони не були. Батько нареченого Дуглас Фербенкс і мачуха Мері Пікфорд були проти шлюбу. У тому ж році ЛеСюр знялася у своєму останньому німому фільмі Наші сучасні дівчата і першому звуковому: Неприручений з Робертом Монтгомері в головній ролі.

    У 1930-х кар'єра ЛеСюр успішно розвивалася, вона залишалася однією з провідних акторок «MGM» і знялася в таких важливих фільмах, як «Слизькі перли» (1931), «Гранд-готель» (1932), «Седі МакКі» (1934), «Дами більше не потрібно» (1935) і «Любов у бігах» (1936). Також акторка стала прототипом для створення образу Злої королеви для мультфільму «Walt Disney» «Білосніжка і сім гномів» (1937).

    Перехід до Warner Brothers

    [ред. | ред. код]

    У 1943 році ЛеСюр покидає «MGM», оскільки студія перестала пропонувати їй ролі, що відповідали її потребам, і переходить до «Warner Brothers». 1 липня 1943 року за $ 500 000 вона підписує з Warner Brothers угоду на три фільми. ЛеСюр казала, що однією з головних причин підписання контракту було бажання грати роль «Метті» в запланованій екранізації роману Едіт Вортон Ітан Фром 1944 року.

    У фільмі Мілдред Пірс

    Співпраця зі студією принесла акторці «Оскар» за головну роль у фільмі «Мілдред Пірс» (1945). Протягом кількох років вона була однією з найбільш шанованих і успішних акторок Голлівуду. У 1946 році знялася з Джоном Гарфілдом у фільмі Гумореска. З Ван Гефліном працювала у фільмі Одержима (1947), за який номінована на другий Оскар. Після третьої номінації, на початку 1950-х, знімається менше і з істотно меншим успіхом. До цього часу акторка відчула втрату інтересу студії до себе і вирішила рухатися далі. У 1953 році з'явилася у своєму останньому фільмі для MGM, Сумна пісня. Фільм отримав позитивні відгуки й помірний успіх у прокаті.

    Ле Сюр прийняла ще двох дітей у 1947 році, близнюків, яких назвала Сінді і Кеті.

    Бізнес

    [ред. | ред. код]

    Кроуфорд одружилася з Альфредом Стілом у готелі Фламінго в Лас-Вегасі 10 травня 1955 року. Зустріла його на вечірці PepsiCo в 1950 році, відновила знайомство під час новорічної вечірки 1954 року. Чоловік на той час став президентом Pepsi Cola, а пізніше головою правління і головним виконавчим директором.

    Після смерті чоловіка від серцевого нападу у квітні 1959 року ЛеСюр обрана заповнити вакантне місце в раді директорів. Вона отримала шосту щорічну премію «Pally Award» за найзначніший внесок у продажах компанії. У 1973 році ЛеСюр змушена піти у відставку з компанії за наказом виконавчого директора Дона Кендалла.

    Кінець кар'єри

    [ред. | ред. код]
    Джоан Кроуфорд у ролі Бланш Гадсон у фільмі Що сталося з Бебі Джейн?

    Після номінації на «Оскар» за фільм Раптовий страх (1952) ЛеСюр продовжує стабільно працювати протягом всього десятиліття. Залишившись після смерті Альфреда Стіла майже без коштів, прийняла невелику роль у фільмі Найкраще (1959), за який отримала позитивні відгуки. Проте на початку 1960-х її статус у кіно значно знизився. У 1962 ЛеСюр втілила Бланш Гадсон в успішному психологічному трилері Що сталося з Бебі Джейн? Фільм мав величезний успіх, покривши всі витрати протягом 11 днів після загальнонаціонального випуску. У тому ж році знялася в ролі Люсі Гарбін у фільмі жахів Вільяма Касла Гамівна сорочка (1964). 1965 року зіграла Емі Нельсон у фільмі Я бачила, що ви зробили (1965).

    Нічна галерея, 1969

    У 1969 році ЛеСюр з'явилася в телевізійному серіалі Нічна галерея (виходив протягом 1969—1973). Остання поява на великому екрані — роль докторки Броктон у фільмі жахів Германа Коена Трог (1970), у завершення 45-річної кар'єри з понад 80 фільмів.

    Останні роки

    [ред. | ред. код]

    У 1970 році ЛеСюр була представлена ​​разом з Сесілем Б. Де Міллем до премії Золотий глобус. Опублікувала автобіографію, Портрет Джоан, у співавторстві з Джейн Кеснер Ардмор, у 1962 році через видавництво Даблдей. Наступна книга, Мій спосіб життя, опублікована в 1971 році у видавництві Саймон і Шустер.

    Останній публічний виступ ЛеСюр відбувся 23 вересня 1974 року, у гостях у давньої подруги Розалінд Расселл, що хворіла тоді на рак молочної залози та артрит, у Нью-Йорку в ресторані Веселковий номер.

    Сліди рук і ніг Джоан Кроуфорд

    8 травня 1977 року ЛеСюр віддала улюблену ши-тцу «Принцесу лотос», оскільки була надто слабка, щоб про неї піклуватися, а через два дні померла у своїй квартирі в Нью-Йорку від серцевого нападу. Повідомляється також, що вона хворіла на рак підшлункової залози. Похорон відбувся на Кемпбелл Фанрел Гаус, Нью-Йорк, 13 травня 1977 року. У заповіті, підписаному 28 жовтня 1976 року, ЛеСюр заповіла двом своїм малим донькам, Сінді і Кеті, по $ 77500. Значну суму вона залишила різним благодійним організаціям. ЛеСюр кремовано, її прах був поміщений у склеп з Альфредом Стілом на кладовищі Фернкліфф у Нью-Йорку.

    Пам'ять

    [ред. | ред. код]

    Сліди рук і ніг Джоан Кроуфорд увіковічнені в зовнішньому дворі Китайського театру на Голлівудському бульварі в Голлівуді. Вона має зірку на Алеї слави в Голлівуді за адресою 1750 Вайн-стріт.

    Фільмографія

    [ред. | ред. код]

    Німі фільми

    [ред. | ред. код]
    Рік № Українська назва Оригінальна назва Кінокомпанія
    1925 1 Леді ночі Lady of the Night Metro-Goldwyn-Mayer
    2 Горда плоть Proud Flesh
    3 Раба моди A Slave of Fashion
    4 Весела вдова The Merry Widow
    5 Дівочі посиденьки Pretty Ladies
    6 Коло The Circle
    7 Мічман The Midshipman
    8 Витончений грішник The Exquisite Sinner
    9 Великий парад The Big Parade
    10 Бен-Гур: історія Христа Ben Hur
    11 Старий одяг Old Clothes
    12 Єдиний The Only Thing
    13 Саллі, Ірен і Мері Sally, Irene and Mary
    1926 14 Бродяга, бродяга, бродяга Tramp, Tramp, Tramp First National Pictures
    15 Йолоп The Boob Metro-Goldwyn-Mayer
    16 Париж Paris
    1927 17 Переможці пустелі Winners of the Wilderness
    18 Платні танцівниці The Taxi Dancer
    19 Розуміння серця The Understanding Heart
    20 Невідомий The Unknown
    21 На дванадцять миль геть Twelve Miles Out
    22 Весняна лихоманка Spring Fever
    1928 23 Вест-Пойнт West Point
    24 Закон хребта The Law of the Range
    25 Роза-Марія Rose-Marie
    26 Через Сінгапур Across to Singapore
    27 Чотири стіни Four Walls
    28 Наші танцюючі дочки Our Dancing Daughters Cosmopolitan Production
    29 Сон любові Dream of Love
    1929 30 Герцог йде геть The Duke Steps Out
    31 Наші сучасні дівчата Our Modern Maidens

    Звукові фільми

    [ред. | ред. код]

    Рік

    		№ Українська назва Оригінальна назва Кінокомпанія
    1929 32 Голлівудське рев'ю 1929 року The Hollywood Revue of 1929 Metro-Goldwyn-Mayer
    33 Неприручений Untamed
    1930 34 Місяць Монтани Montana Moon
    35 Наші сором'язливі наречені Our Blushing Brides
    36 Плата Paid
    1931 37 Танцюйте, дурні, танцюйте Dance, Fools, Dance
    38 Повна здача Complete Surrender
    39 Усміхнені грішники Laughing Sinners
    40 Цей сучасний вік This Modern Age
    41 Одержима Possessed
    1932 42 Гранд-готель Grand Hotel
    43 Летті Лінтон Letty Lynton
    44 Дощ Rain United Artists
    1933 45 Сьогодні ми живемо Today We Live Metro-Goldwyn-Mayer
    46 Танцююча леді Dancing Lady
    1934 47 Седі МакКі Sadie McKee
    48 Ланцюги Chained
    49 Забуваючи про всіх інших Forsaking All Others
    1935 50 Дами більше не потрібно No More Ladies
    51 Я живу своїм життям I Live My Life
    1936 52 Чудова інсинуація The Gorgeous Hussy
    53 Любов у бігах Love on the Run
    1937 54 Кінець місіс Чейні The Last of Mrs. Cheyney
    55 Наречена була в червоному The Bride Wore Red
    1938 56 Манекен Mannequin
    57 Світла година The Shining Hour
    1939 58 Льодове божевілля Ice Follies of 1939
    59 Жінки The Women
    1940 60 Дивний вантаж Strange Cargo
    61 Сьюзен і Бог Susan and God
    1941 62 Обличчя жінки A Woman's Face
    63 Коли дами зустрічаються When Ladies Meet
    1942 64 Вони всі цілували наречену They All Kissed the Bride Columbia Pictures
    65 Знову разом у Парижі Reunion in France Metro-Goldwyn-Mayer
    1943 66 Поза підозрою Above Suspicion
    1944 67 Голлівудська їдальня Hollywood Canteen Warner Brothers
    1945 68 Мілдред Пірс Mildred Pierce
    1946 69 Гумореска Humoresque
    1947 70 Одержима Possessed
    1948 71 Дейзі Кеньйон Daisy Kenyon 20th Century Fox
    1949 72 Шлях фламінго Flamingo Road Warner Brothers
    73 Це велике почуття It's a Great Feeling
    1950 74 Прокляті не плачуть The Damned Don't Cry!
    75 Гарріет Крейг Harriet Craig Columbia Pictures
    1951 76 Прощай, моя примха Goodbye, My Fancy Warner Brothers
    1952 77 Ці небезпечні жінки This Woman is Dangerous
    78 Раптовий страх Sudden Fear RKO Radio Pictures
    1953 79 Сумна пісня Torch Song Metro-Goldwyn-Mayer
    1954 80 Джонні Гітара Johnny Guitar Republic Pictures
    1955 81 Жінка на пляжі Female on the Beach Universal Pictures
    82 Королева бджіл Queen Bee Columbia Pictures
    1956 83 Осіннє листя Autumn Leaves
    1957 84 Історія Естер Костелло The Story of Esther Costello
    1959 85 Найкраще The Best of Everything 20th Century Fox
    1962 86 Що сталося з Бебі Джейн? What Ever Happened to Baby Jane? Warner Brothers
    1963 87 Сторож The Caretakers United Artists
    1964 88 Гамівна сорочка Strait-Jacket Columbia Pictures
    1965 89 Я бачила, що ви зробили I Saw What You Did Universal Pictures
    1967 90 Каратисти-вбивці The Karate Killers Metro-Goldwyn-Mayer
    1968 91 Берсерк! Berserk! Columbia Pictures
    1970 92 Трог Trog Warner Brothers

    Нагороди й номінації

    [ред. | ред. код]
    Нагорода Рік Категорія Робота Результат
    Оскар 1946 Найкраща жіноча роль Мілдред Пірс Перемога
    1948 Одержима Номінація
    1953 Раптовий страх Номінація
    БАФТА 1964 Найкраща іноземна акторка Що сталося з Бебі Джейн? Номінація
    Золотий глобус 1953 Найкраща жіноча роль — драма Раптовий страх Номінація
    1970 Премія імені Сесіля Б. Де Мілля Н/Д Перемога
    Національна рада кінокритиків США 1945 Найкраща жіноча роль Мілдред Пірс Перемога

    Цікаві факти

    [ред. | ред. код]
    • У фільмі «Вони всі цілували наречену» (1942) ЛеСюр зіграла роль, призначену Керол Ломбард, після її загибелі в авіакатастрофі в турі для збору коштів на допомогу армії. Весь гонорар за зйомки ЛеСюр перерахувала в Червоний Хрест і звільнила свого агента за утримання з цієї суми обумовлених контрактом 10 %.
    • Кроуфорд особисто відповідала на всі листи від фанатів. Надсилання автографів протягом багатьох років займало більшу частину її вільного часу. Виняток склали тільки однокласники зі Стівенс-коледжу, які цькували її під час навчання.
    • У ЛеСюр була манія чистоти.

    Примітки

    [ред. | ред. код]
    1. ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
    2. ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #118638556 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
    3. ↑ а б Find a Grave — 1996.
    4. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118638556 // Joan Crawford — 2012—2016.
    5. ↑ а б в Lundy D. R. The Peerage
    6. ↑ https://www.nytimes.com/1977/05/11/archives/joan-crawford-dies-at-home-joan-crawford-screen-star-dies-in.html

    Посилання

    [ред. | ред. код]
    Вікіцитати містять висловлювання від або про: Джоан Кроуфорд
    Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Джоан_Кроуфорд&oldid=43810111