Джованні Марія Наніно

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Джованні Марія Наніно
Зображення
Giovanni Maria Nanino
Giovanni Maria Nanino
Основна інформація
Дата народженнябл. 1544
Місце народженняВалерано або Тіволі
Дата смерті11 березня 1607(1607-03-11)
Місце смертіРим
ГромадянствоІталія Італія
Національністьіталієць
Професіякомпозитор, капельмейстер, викладач музики та співу
ВчителіДжованні П'єрлуїджі да Палестріна і Claude Goudimeld
Відомі учніFelice Aneriod, Antonio Maria Abbatinid, Antonio Cifrad, Domenico Mazzocchid, Francesco Sorianod і Antonio Brunellid
Співацький голостенор
Жанрмотет, мадригал, канцонета, меса
КолективиПапська музична капела[it]
СпівпрацяДжованні П'єрлуїджі да Палестріна, Джованні Бернардіно Наніно
Брати, сестриДжованні Бернардіно Наніно
CMNS: Файли у Вікісховищі

Джов'анні Мар'ія Нан'іно (італ. Giovanni Maria Nanino; (бл. 1544, Валлерано — 11 березня 1607, Рим) — італійський композитор пізнього відродження, видатний представник римської школи, кантор, викладач музики; старший брат композитора та викладача музики та співу Джованні Бернардіно Наніно.

Біографія

[ред. | ред. код]

Джованні Марія Наніно народився або у Валлерано (Провінція Вітербо на півночі Лаціо), або у Тіволі (Провінція Рим); не збереглося актів про його народження, якімабуть згоріли під час пожежі у архиві Рончильйоне, куди були перенесені різноманітні документи (Валлерано входило до Герцогства Кастро Та Рончільйоне під владою Фарнезе)[1].

Свідчення про перші студії братів Наніно належить Паоло Аґостіні; у присвяті до Четвертої книги мес у партитурі Паоло Аґостіні Лаусдео да Валлерано, Рим, 1627 він говорить про музичну капелу у Валлерано, як про таку, що у ній «Джо. Бернардіно та його брат Джо. Марія мали втіху вправлятися».

У 1562 році Наніно перебував на службі у кардинала Іпполіто II д'Есте. Потім служив кантором у Капелі Джуліа у Ватикані (1566–1568), відтак капельмейстером у Базиліці Санта-Марія-Маджоре (1571–1575) та у церкві Сан-Луїджі-дей-Франчезі (1575–1577) у Римі. 27 жовтня 1577 був взятий як тенор до Колегії Папських Канторів (лат. Collegio dei Cantori Pontifici — Папська музична капела[it]), де принаймні три роки обіймав посаду magister capellae (1598, 1604 та 1605).

Був особливо активним як викладач; його учнями були наступні видатні композитори римської поліфонічної школи: Франческо Соріано, Ґреґоріо Аллеґрі, Феліче Анеріо, Руджеро Джованнеллі та інші.

Помер у Римі 11 березня 1607 року та був похований у церкві Сан-Луїджі-дей-Франчезі, у підлозі перед капелою св. Маттео[2].

Єдиний портрет Наніно, виконаний живописцем Франческом Тревізані за прізвиськом Римлянин (Romano), має на собі напис «Джованні Марія Наніно да Валлерано Кантор Папської Капели»[3][4]

Твори

[ред. | ред. код]

Хоча Наніно й не був особливо плідним композитором, але був надзвичайно популярним і мав помітний вплив на музику свого часу. Він був автором, що, після Алессандро Стріджо, найчастіше включався до друкованих антологій у період між 1555 та 1620, переважаючи навіть Маренціо та Палестріну[5].

Його світський доробок складається з великої кількості мадригалів у класичному контрапунктичному стилі, але він послуговується також і більш легкою формою канцонети. Саме у цьому жанрі написана його знаменита «Перша книга канцонет на три голоси», вперше надрукована у Ґардано в Венеції у 1593 році, в якій музикуються тексти Франческа Петрарки. Її музична виразність нерідко порівнюється з такою Луки Маренціо.

Крім того, Наніно писав мотети, ламентації, канони та духовні пісні. У 1980 році було опубліковане неповне зібрання його творів, велика частина його творчої спадщини ще й досі знаходиться у манускриптах.

Сакральні

[ред. | ред. код]
  • Motecta … nova inventione elaborata, 3–5vv, Венеція, 1586
  • Missa ‘Vestiva i colli’
  • 3 мотети, 1614
  • 5 Ламентацій
  • 2 канони, 1605
  • Інші композиції

Світські

[ред. | ред. код]
  • Перша книга мадригалів на п'ять голосів (Il primo libro de’ madrigali), Benezia, ?1570–5, втрачена, збереглося видання 1579
  • Мадригали на п'ять голосів, Венеція, 1581, має в собі 13 композицій Аннібале Стабіле
  • Третя книга мадригалів на п'ять голосів (Il terzo libro de madrigali, Венеція, 1586, містить одну композицію брата Джованні Бернардіно Наніно
  • Перша книга канцонет на три голоси (Il primo libro delle canzonette), Венеція, 1593

Пам'ять

[ред. | ред. код]

У Валлерано, з середини 1800 року існує Музична Асоціація, що носить його ім'я. Її інструментальним проявом є духовий оркестр «Giovanni Maria Nanino», керований маестро Джузеппе Тронкареллі.

У Тіволі з 1998 року існує поліфонічний хор з тією ж назвою, що ставить собі на меті просувати музичну культуру взагалі та сприяти відновленню музичних традицій своєї місцевості.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ У Валлерано зберігалось листування між Джованні П'єрлуїджі да Палестріна та «Джованні Марією Наніно да Валлерано», у той час як у Тіволі ще й досі не знайдено згадок про родину композитора. На підтримку тези, що батьківщиною Наніно є Тіволі, Хаберл (Haberl) та інші вчені наводять відомий список двадцяти шести папських канторів 1594 року, у якому під номером дев'ять вказаний «S. Gio: M. Nanino, Tiburtino», тобто Тибуртієць=Тіволієць. Також у книзі померлих церкви Сан-Луїджі-дей-Франчезі за 1607 йдеться: «die vero eodem 12a eiusdem mensis Martii Dnus (= dominus) Joannes Maria Naninus Tiburtinen. Cantor Excellentissimus Summi Pontificis aetatis 63 annorum vel circa, receptis prius Sanctissimis Ecclesiae sacramentis, mortuus est ac eius corpus in pram (= praedictam) Eccliam (= Ecclesiam) translatum. In pavimento ante Capellam sancti Mathei sepultum fuit», тобто він знову називається Тіволійцем, і вказується, що на момент смерті йому було приблизно 63 роки, чому й прийнято вважати 1544 роком його народження.(Манфредо Манфреді, Валлерано та Музика, Рим 1990, стор. 78). Як повідомляє Манфреді, знахідка була зроблена монсеньйором Кашолі да Тіволі, та була опублікована у тіволійській газеті Il Vecchio Aniene, Anno VI, 1910, no 229.
  2. ↑ cfr. supra.
  3. ↑ «Giovanni Maria Nanino da Vallerano Cantore della Cappella Pontificia».
  4. ↑ Андреа Адамі да Больсена, у своїй праці Osservazioni per ben regolare il coro dei cantori della Cappella Pontificia, catalogo de' nomi, cognomi, e patria de i cantori pontifici, розміщує на стор. 180 портрет Наніно.
  5. ↑ Franco Piperno, Gli ‘Eccellentissimi musici della città di Bologna’ con uno studio sull'antologia madrigalistica del Cinquecento, Firenze, 1985, pp.21–22.

Бібліографія

[ред. | ред. код]
  • Gustave Reese Music in the Renaissance. — New York, W.W. Norton & Co., 1954. — ISBN 0-393-09530-4. (англ.)
  • La Musica. Dizionario, II. — Torino, 1971. (італ.)
  • Anthony Newcomb/R voce «Giovanni Maria Nanino» in The New Grove Dictionary of Music and Musicians, ed. Stanley Sadie, vol. 20, London, Macmillan Publishers Ltd., 1980. — ISBN 1-56159-174-2. (англ.)
  • Manfredo Manfredi Vallerano e la Musica // edito da Silvestro Chiricozzi. — Roma, 1990. (італ.)

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Джованні_Марія_Наніно&oldid=43777428