Джозеф Сілк
| Джозеф Сілк | |
|---|---|
| Joseph Ivor Silk | |
  | |
| Народився | 3 грудня 1942[1] (82 роки)  Лондон, Велика Британія[2] |
| Країна |  США.svg){kind=small} Велика Британія |
| Діяльність | астроном, астрофізик, викладач університету |
| Alma mater | Гарвардський університет (1968) |
| Галузь | космологія |
| Заклад | Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана Університет Каліфорнії (Берклі) Паризький університет Університет Оксфорда |
| Науковий ступінь | доктор філософії |
| Науковий керівник | David Layzerd[3] |
| Аспіранти, докторанти | Wayne Hud[4] James Bartlettd[4] James Lequeuxd[5] |
| Членство | Лондонське королівське товариство Національна академія наук США Американська академія мистецтв і наук МАС |
| Нагороди | |
 Джозеф Сілк у Вікісховищі | |
Джозеф Айвор Сілк (нар. 3 грудня 1942) — британсько-американський астрофізик і космолог, відомий, зокрема, дослідженням затухання Сілка для космічного мікрохвильового фону. З 1999 по вересень 2011 року він був Савіліановським завідувачем кафедри астрономії[en] в Оксфордському університеті.
Він є емеритом Нью-Коледжу в Оксфорді[6] і членом Лондонського королівського товариства (обраний у травні 1999 року). У 2011 році нагороджений премією Бальцана за свої роботи про ранній Всесвіт[7]. Сілк прочитав понад двісті запрошених лекцій на конференціях, в основному про утворення галактик і космологію.
Сілк здобув освіту в Тоттенемській окружній школі[en] (1954—1960) і далі вивчав математику в Кембриджському університеті (1960—1963), а потім здобув диплом з астрофізики в Манчестерському університеті під керівництвом Роджера Дженнісона[en][8]. У 1968 році він здобув ступінь доктора філософії з астрономії в Гарварді під керівництвом Девіда Лейзера[en][8]. Сілк обійняв свою першу посаду в Берклі в 1970 році, а в 1978 році очолив кафедру астрономії. Після майже 30-річної кар'єри там Сілк повернувся до Великої Британії в 1999 році, щоб стати Савіліановським завідувачем кафедри астрономії[en] в Оксфордському університеті. Потім він працював професором фізики в Паризькому астрофізичному інституті[en] Університету П'єра та Марії Кюрі, Гоумвудським професором фізики та астрономії в Університеті Джонса Гопкінса (з 2010 року) та професором астрономії в Грешем-коледжі з 2015 по 2019 рік.
У 1995 році Джозеф Сілк і Бен Мур для пояснення природи темної матерії висунули ідею RAMBO (англ. Robust associations of massive baryonic objects) — тьмяних зоряних скупчень, складених з коричневих або білих карликів[9].
Структура анізотропії космічного мікрохвильового фону в основному визначається двома ефектами: акустичними коливаннями і дифузійним затуханням. Останнє також називають затуханням Сілка на честь Джозефа Сілка.
- 1972 і 1974: Слоунівський стипендіат
- 1975: стипендіат Ґуґґенгайма
- 1995: член Американського фізичного товариства
- 1999: член Лондонського королівського товариства
- 2007: включений до Американської академії мистецтв і наук
- 2008: Золота медаль Королівського астрономічного товариства
- 2011: премія Бальцана за роботи про ранній Всесвіт
- 2014: член Національної академії наук США
- 2018: лектор Генрі Норріса Рассела
- 2019: премія Грубера з космології разом з Ніколасом Кайзером[en] «за їхній фундаментальний внесок у теорію формування космологічної структури та дослідження темної матерії»
- 2020: член Американського астрономічного товариства[10]
- 2020: лекція Ніка Кілафіса[en][11]
Сілк має понад 900 публікацій, майже у 200 з яких є першим автором. Три його публікації мають понад 1000 цитувань, понад 50 його статей опубліковані в Nature і 12 в Science. Він написав 4 книги:
- The Infinite Cosmos, Oxford University Press, 2006, ISBN 978-0-19-953361-9
- On the Shores of the Unknown: A Short History of the Universe, Cambridge University Press, 2005, ISBN 0-521-83627-1, Google Link
- The Big Bang, W.H. Freeman, 2005, ISBN 0-7167-1812-X
- Cosmic Enigmas, Springer, 1994, ISBN 1-56396-061-3, Google Link
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ Freebase Data Dumps — Google.
- ↑ Astronomy Genealogy Project
- ↑ а б Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
- ↑ https://www.theses.fr/1994PA077344
- ↑ New College, Oxford: Joseph Silk. Архів оригіналу за 22 December 2011. Процитовано 30 June 2012.
- ↑ Joseph Ivor Silk. International Balzan Prize Foundation. Архів оригіналу за 27 June 2016. Процитовано 29 July 2013.
- ↑ а б Zierler, David. Interview of Joseph Silk by David Zierler on March 31, 2021. Niels Bohr Library & Archives, American Institute of Physics, College Park, MD USA. 2021 (accessed 21 June 2024)
- ↑ Moore, B., & Silk, J. 1995, Astrophysical Journal, 442, L5-L8 (ADS entry [1])
- ↑ Four Johns Hopkins faculty members named American Astronomical Society fellows. The Hub (англ.). Johns Hopkins University. 4 березня 2020. Процитовано 6 березня 2020.
- ↑ Nick Kylafis Lectureship | Institute of Astrophysics. www.ia.forth.gr. Процитовано 4 червня 2021.
- Ознайомлювальні відео про професора Сілка та його роботу після його призначення в Грешем-коледж у 2015 році. [Архівовано 4 March 2016 у Wayback Machine.]
- Джозеф Сілк, Фонд премії Бальцана
- Народились 3 грудня
- Народились 1942
- Уродженці Лондона
- Випускники Гарвардського університету
- Науковці Мюнхенського університету
- Науковці Університету Каліфорнії у Берклі
- Науковці Сорбонни
- Науковці Оксфордського університету
- Доктори філософії
- Члени Лондонського королівського товариства
- Члени і члени-кореспонденти Національної академії наук США
- Члени Американської академії мистецтв і наук
- Члени Американського фізичного товариства
- Отримувачі гранту Ґуґґенгайма
- Бейкерівські лектори
- Нагороджені золотою медаллю Королівського астрономічного товариства
- Нагороджені медаллю Оскара Клейна
- Лауреати премії Бальцана
- Члени Американського астрономічного товариства
- Живі люди
- Астрономи США
- Британські астрономи