Перейти до вмісту

Джонатан де Гузман

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ф
Джонатан де Гузман
Джонатан де Гузман
Джонатан де Гузман
Особисті дані
Повне ім'я Джонатан Александер
де Гузман
Народження 13 вересня 1987(1987-09-13) (37 років)
  Торонто, Канада
Зріст 174 см
Вага 77 кг
Громадянство  Нідерланди
Позиція півзахисник
Інформація про клуб
Поточний клуб Греція ОФІ
Номер 33
Юнацькі клуби
1999–2005 Нідерланди «Феєнорд»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
2005–2010 Нідерланди «Феєнорд» 109 (23)
2010–2011 Іспанія «Мальорка» 34 (6)
2011–2014 Іспанія «Вільярреал» 20 (0)
2012–2014   Англія «Свонсі Сіті» 71 (9)
2014–2017 Італія «Наполі» 23 (3)
2016   Італія «Карпі» 5 (1)
2016–2017   Італія «К'єво» 27 (2)
2017–2020 Німеччина «Айнтрахт» Ф 52 (3)
2020– Греція ОФІ 16 (4)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
2008 Нідерланди Нідерланди U-21 4 (3)
2008 Нідерланди Нідерланди (ол.) 6 (0)
2013–2015 Нідерланди Нідерланди 14 (0)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.
Інформацію оновлено 25 квітня 2021.

Джонатан де Гузман (нід. Jonathan de Guzmán, нар. 13 вересня 1987, Торонто) — нідерландський футболіст, півзахисник грецького клубу ОФІ. Молодший брат футболіста збірної Канади Джуліана де Гузмана.

Виступав, зокрема, за «Феєнорд» та «Мальорку», а також національну збірну Нідерландів.

Клубна кар'єра

[ред. | ред. код]

Ранні роки

[ред. | ред. код]

Народився в канадському місті Торонто в родині філіппінця та ямайки[1], де був третьою дитиною після брата Джуліана та сестри Жанель[2].

Батько хотів, щоб його сини грати в баскетбол, але у зв'язку з їх невисоким зростом вони почали грати у футбол. Джонатан почав свою молодіжну кар'єру в Північному Скарборо в Канаді. Щоб поліпшити свої навички, хлопець тренувався шість разів на тиждень і брав активну участь у трьох різних командах. Коли його брат Джуліан покинув Канаду, щоб приєднатися молодіжної академії французького «Марселя», прагнення Гусмана також продовжити свою кар'єру в Європі значно виріс, так як Канада, на думку братів, була нефутбольною країною, де важко було покращувати свої здібності. У віці 12 років, через два роки після його брат відправився до Франції, Джонатан приєднався до молодіжної академії нідерландського «Феєнорда»[3].

«Феєнорд»

[ред. | ред. код]
Джонатан де Гузман під час виступів за «Феєнорд». 7 липня 2007 року

Джонатан пройшов усі щаблі академії «Феєнорда» і 2005 року був заявлений за основну команду. Його дебют відбувся в матчі проти «Геренвена». Свій перший м'яч за «Фейєноорд» Джонатан забив 30 вересня 2005 року в матчі проти клубу «Віллема II» на 9-ій хвилині. У своєму першому сезоні де Гузман провів 29 матчі та забив 4 м'ячі в Ередивізі сезону 2005/06, а його клуб посів третє місце в чемпіонаті.

У квітні 2008 року Джонатан продовжив контракт в клубом до літа 2010 року, де і грав до завершення контракту. Всього провів у Роттердамі п'ять сезонів, взявши участь у 109 матчах чемпіонату. Більшість часу, проведеного у складі «Феєнорда», був основним гравцем команди.

Виступи в Іспанії

[ред. | ред. код]

27 липня 2010 року на правах вільного агента перейшов в іспанську «Мальорку», де провів весь наступний сезон, після чого 31 серпня 2011 року, за кілька годин до закриття трансферного вікна, перейшов в «Вільярреал»[4], але закріпитись в основній команді не зумів.

У липні 2012 року Джонатан був орендований на сезон валлійським клубом «Суонсі Сіті»[5], з яким виграв Кубок англійської ліги, зробивши дубль у фінальному матчі проти «Бредфорд Сіті» (5:0). Влітку 2013 року валлійський клуб продовжив оренду гравця ще на один ігровий рік[6]. Відіграв за валійську команду 71 матч в національному чемпіонаті.

Переїзд до Італії

[ред. | ред. код]

20 серпня 2014 року уклав чотирирічний контракт з італійським «Наполі». Дебютував у новій команді 31 серпня в матчі Серії А проти «Дженоа» (2:1), замінивши Марека Гамшик на 74 хвилині і забивши переможний гол у компенсований час. 6 листопада 2014 року Джонатан зробив хет-трик у матчі групового етапу Ліги Європи проти «Янг Бойз» (3:0). 22 грудня того ж року де Гузман виграв свій перший трофей з клубом — Суперкубок Італії, в якому Джонатан провів на полі 106 хвилин, після чого був замінений на Жоржиньйо, а неаполітанці в серії пенальті здолали «Ювентус». Всього у своєму першому сезоні в італійському клубі Джонатан провів 36 матчів і 7 голів у чемпіонаті і кубку.

Проте у наступному сезоні новий тренер «блакитних» Мауріціо Саррі не бачив голландця у своїй команді[7], через що він не провів до кінця року жодного матчу за основну команду. Зважаючи на це голландця захотіли бачити у своїх лавах французьке «Монпельє», англійські «Борнмут» і «Свонзі», а також нідерландські ПСВ і «Вітесс»[8]. Однак де Гузман залишився в Італії і у січні 2016 року Джонатан перейшов на правах оренди до кінця сезону в інший італійський клуб «Карпі»[9].

Провівши у складі «Карпі» пів року, також на правах оренди приєднався до складу «К'єво»[10].

Подальша кар'єра

[ред. | ред. код]

10 липня 2017 підписав трирічний контракт з німецьким «Айнтрахтом»[11].

Після закінчення контракту, 19 жовтня 2020 року став гравцем грецького ОФІ[12].

Виступи за збірні

[ред. | ред. код]

Оскільки Джонатан народився в Канаді, а довгий час жив в Нідерландах, то він міг вибирати за збірну якої країни йому виступати. Після того, як у лютому 2008 року Джонатан отримав нідерландське підданство, він вирішив виступати за збірну Нідерландів. Його рішення було зустрінуте розчаруванням з боку Канади, подібно до випадку з Овеном Харгрівзом, який так само народився в Канаді, але вирішив виступати за збірну Англії. Старший брат Джонатана Джуліан, який так само народився в Канаді, виступає за збірну Канади.

Джонатан де Гузман під час виступів за молодіжну збірну Нідерландів. 24 березня 2008 року

Де Гузман дебютував у молодіжній збірній Нідерландів 26 березня 2008 року в матчі кваліфікаційного турніру до молодіжного Чемпіонату Європи проти Естонії, який завершився перемогою Нідерландів з рахунком 3:0, Джонатан зіграв значну роль у матчі. Всього на молодіжному рівні зіграв у 4 офіційних матчах, забив 3 голи.

Влітку 2008 року захищав кольори олімпійської збірної Нідерландів, разом з якою дійшов до чвертьфіналу Олімпійських іграх в Пекіні. У чвертьфіналі нідерландці поступилися майбутнім переможцям олімпіади збірної Аргентини з рахунком 2:1.

6 лютого 2013 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Нідерландів в товариській грі проти збірної Італії.

Наступного року потрапив у заявку збірної на чемпіонат світу 2014 року в Бразилії.

Всього провів у формі головної команди країни 14 матчів.

Титули і досягнення

[ред. | ред. код]
«Феєнорд»: 2007-08
«Свонсі Сіті»: 2012-13
«Наполі»: 2014
«Айнтрахт» (Франкфурт-на-Майні): 2017-18

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Notable Filipino Canadians. NotableFilipinos.com. Архів оригіналу за 9 червня 2009. Процитовано 15 червня 2009.
  2. The Last Word. Toronto Sun. 23 квітня 2006. Архів оригіналу за 15 липня 2012. Процитовано 5 жовтня 2009.
  3. Jonathan De Guzmán. Kameraadjes (Dutch) . Архів оригіналу за 8 вересня 2009. Процитовано 4 жовтня 2009.
  4. Official: Villarreal sign Jonathan de Guzman from Mallorca. Goal.com. 31 августа 2011. Архів оригіналу за 26 липня 2014. Процитовано 6 червня 2014.
  5. De Guzman's the man for Swans (англ.). swanseacity.net. Архів оригіналу за 13.07.2012. Процитовано 13.7.2012.
  6. Де Гузман продолжит выступать за «Суонси». Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 6 червня 2014.
  7. Агент: "Де Гузман перейдет в Суонси". Архів оригіналу за 4 лютого 2016. Процитовано 29 січня 2016.
  8. Ряд клубов заинтересовался де Гузманом. Архів оригіналу за 4 лютого 2016. Процитовано 29 січня 2016.
  9. Карпи: де Гузман пришел, Марроне ушел. Архів оригіналу за 30 січня 2016. Процитовано 29 січня 2016.
  10. Official: De Guzman to Chievo | Football Italia. www.football-italia.net. Архів оригіналу за 19 квітня 2021. Процитовано 1 травня 2021.
  11. De Guzman hat in Frankfurt unterschrieben. kicker (de-DE) . Архів оригіналу за 31 жовтня 2020. Процитовано 1 травня 2021.
  12. Ποδοσφαιριστής του ΟΦΗ ο Jonathan de Guzman. Ofi FC (амер.). 19 жовтня 2020. Архів оригіналу за 26 листопада 2020. Процитовано 1 травня 2021.

Посилання

[ред. | ред. код]