Джон Александр Лоббан
| Джон Александр Лоббан | ||||
|---|---|---|---|---|
| англ. John Alexander Lobban | ||||
 | ||||
| Джон Лоббан (1940-ві) | ||||
| Народження | 18 червня 1919 Саутгемптон, Гемпшир, Велика Британія | |||
| Смерть | 1996 | |||
| Лондон, Велика Британія | ||||
| Країна | .svg){kind=small} Велика Британія | |||
| Навчання | Центральна школа мистецтв та дизайнуd | |||
| Діяльність | художник, ілюстратор, скульптор | |||
|
| ||||
Джон Алекса́ндр Ло́ббан (англ. John Alexander Lobban, 1919—1996) — британський художник-скульптор, дизайнер, аквареліст, художник-нумізмат і медальєр. Член ради Британського товариства мистецьких медалей[en], президент Товариства нумізматичних художників і дизайнерів. Ілюстратор дитячих книжок, зокрема серії книг про ведмедика Паддінгтона[1][2]. Автор реверсу найпершої срібної монети України — «50 років ООН»[3].
Дід Джона Лоббана, шотландець із Глазго, служив пастором у церкві в Геббурні, парафіянами якої були робітники верфі на річці Тайн[en]. Батько Джона, Александр Лоббан, працював столяром. Під час Першої світової війни Александр переїхав до Саутгемптона (Гемпшир, Англія), де влаштувався в суднобудівній промисловості. Працював у британській авіабудівній компанії «Супермарин[en]», будуючи дерев'яні гідролітаки, які брали участь у Кубку Шнейдера. У цьому місті він одружився з Айві. Від шлюбу мали п'ятеро дітей. Першим, 18 червня 1919 року, народився Джон Лоббан[1].
1939 року Джона Лоббана призвали до Королівської артилерії. Начальство недолюблювало хлопця через його недоречне почуття гумору. Під час інспектування війська в Плімутській цитаделі[en] принцесою Мариною він відрекомендувався дружині принца Великої Британії Георга Кентського (за умовами парі з товаришами по службі) як кротолов[en], за що виграв ледь не ящик пива. Зрештою, його визнали «непридатним для офіцерського складу» через «схильність до нестандартного вирішення завдань під час розвідки»[1]. Натомість йому доручили створювати мапи і макети операцій, наприклад, таких як висадка військ союзників у Нормандії 1944 року. У червні 1944 року десантний катер, на якому перебував Джон, вийшов з ладу у Ла-Манші. Вояки висадилися на Голд-Біч лише через добу, коли вдалося полагодити човен. Пізніше Джон провів дев'ять місяців у Брюсселі і демобілізувався 1946 року[1].
Після служби в армії Лоббан займався діяльністю у рекламній сфері, де займав керівні посади в лондонських агенціях. Він працював з такими великими клієнтами, як Guinness. 1961 року Джон перевівся на Лондонську прес-біржу[en] в Кейптаун (Південна Африка). У 1964—1971 роках обнімав посаду креативного директора німецького офісу американського рекламного агентства «Ted Bates» у Франкфурті[1].
Близько 1932 року Джон Лоббан отримав стипендію в Саутгемптонській школі мистецтв. Згодом навчався у Центральній школі мистецтв у Лондоні[en]. Захоплювався творчістю Мікеланджело і Леонардо да Вінчі, які за його словами, завжди «дивилися йому через плече». Іншими майстрами, які надихали Лоббана, були Рембрант і Поль Сезанн. На нього також вплинули Ішервуд[en], Віндем Льюїс, Сітвелли[en], Генрі Мур, митці Баугауза та інші.
У 1970-х роках, залишивши рекламну кар'єру, Джон присвятив себе живопису, скульптурі, а також книжковому ілюструванню. Його талант у мистецтві проявився в ілюстраціях для книг, зокрема для серії книг Майкла Бонда про ведмедика Паддінгтона.
Твори Лоббана зберігаються в Британському музеї, Державному музеї Берліна, Почесному товаристві ювелірів[en], а також у приватних колекцій по всьому світу[1].
Джон Лоббан здобув визнання завдяки дизайну медалей і монет. Його роботи залишаються прикладом високого мистецького рівня та творчого підходу до нумізматичного мистецтва.
1975 року він обійняв посаду керівника скульптурного відділу на Монетному дворі Франкліна[en] у Міддлтауні (Пенсільванія). Основні зусилля докладав для створення дизайну монет і медалей. У Міддлтауні познайомився зі скульпторкою, ювеліркою і медальєркою Авріл Воган, з якою разом був до кінця життя[4].
Джон за свої твори отримав низку відзнак на різних конкурсах. 1986 року відзначили його дизайн монети в десять франків для Паризького монетного двору на честь Робера Шумана, батька Європейського Союзу. 1989 року художник взяв участь у конкурсі, організованому Королівським монетним двором, на якому здобув перемогу його дизайн двофунтової монети для Королівського монетного двору. Монета має англійську і шотландську версії: «Трьохсотріччя Білля про права» (англ. Tercentenary of Bill of Rights 1689) і «Трьохсотріччя Посилання про наявність права» (англ. Tercentenary of the Claim of Right 1689) для Шотландії[5][6]. На конкурсі, організованому Нідерландським монетним двором[en], відзначили його дизайн монети на честь британського внеску в битву під Ватерлоо. А 1992 року отримав приз за найкращу медаль, підготовлену для конгресу Міжнародної федерації медалей, що проходив у Британському музеї[1].
1995 року Джон Лоббан розробив дизайн і вигравірував українську монету «50-річчя Організації Об'єднаних націй» у сріблі та мідно-нікелевому сплаві номіналами 2 000 000 і 200 000 карбованців. Монета у сріблі стала найпершою срібною монетою України.
Ювілейні монети викарбували на Королівській монетарні у Великій Британії[1][7][8].
1942 року Джон Лоббан одружився з Терезою (Тесс) Віве, з якою мав двох дітей — Ендрю і Жаклін. Після розлучення одружився вдруге з Фейт Кассі. Від шлюбу, який тривав тринадцять років, вони мали ще двох дітей — Керолайн і Майкла. Останні роки свого життя Джон прожив з Авріл Воган (англ. Avril Vaughan, 1937—2006).
Помер від раку 1996 року[1].
- ↑ а б в г д е ж и к Christopher S Lobban. John Alexander Lobban (1919-1996): life and art. The Lobban One-Name Study. 2020. Архів оригіналу за 8 серпня 2020.
- ↑ John Alexander Lobban (1919-1996). The Lobban One-Name Study. 2020. Архів оригіналу за 9 серпня 2020.
- ↑ 50 років ООН (срібна монета). Національний банк України (стара версія). Архів оригіналу за 27 квітня 2020.
- ↑ Avril Vaughan. The British Museum.
- ↑ 300th Anniversary of the Claim of Right (£2). Change Range. Архів оригіналу за 22 лютого 2022.
- ↑ Tercentenary Of The Claim Of Right. Online Coin Club. Архів оригіналу за 28 вересня 2023.
- ↑ Джон Лоббан. «50 років ООН». Національний банк України (стара версія). Архів оригіналу за 1 грудня 2021.
- ↑ Монети України, 2015, с. 49, 51, 98, 101.
- Загреба Максим. Монети України: Каталог. — 10-е вид., перероб. та допов. — К. : Логос, 2015. — 244 с. — ISBN 978-966-171-839-4.