Перейти до вмісту

Джузеппе Піацці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Джузеппе Піацці
італ. Giuseppe Piazzi Редагувати інформацію у Вікіданих
Портрет Джузеппе Піацці, 1787
Портрет Джузеппе Піацці, 1787
Портрет Джузеппе Піацці, 1787
Ім'я при народженніітал. Gioacchino Giuseppe Maria Ubaldo Nicolò Piazzi[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився16 липня 1746(1746-07-16)[2][3][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
Понте-ін-Вальтелліна, Венеційська республіка[5][1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер22 липня 1826(1826-07-22)[2][3][…] (80 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Неаполь, Неаполітанське королівство[6][5][1] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняЦерква Святого Домініка (Палермо)d[7] Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьастроном, викладач університету, математик, ксьондз, discoverer of astronomical objects, відкривач астероїдів Редагувати інформацію у Вікіданих
ГалузьАстрономія, Математика
ЗакладОбсерваторія Палермо, Неаполітанська обсерваторія
ВчителіЖозеф Жером ле Франсуа де Лаланд Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоЛондонське королівське товариство
Баварська академія наук
Петербурзька академія наук
Прусська академія наук
Національна академія наук Італіїd
Туринська академія наук[5] Редагувати інформацію у Вікіданих
Відомий завдяки:Відкривач Церери
Нагороди
CMNS: Джузеппе Піацці у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Піацці.

Джузе́ппе Піа́цці (італ. Giuseppe Piazzi; 16 липня 1746, Понте-ін-Вальтелліна — 22 липня 1826, Неаполь) — італійський астроном, священик, член ордену театинців.

Біографія

[ред. | ред. код]

Освіту здобув в Турині і Римі, де вивчав філософію і богослов'я. У 1764 вступив в орден театінців (Мілан). У 1780 переїхав на Сицилію, щоб повністю присвятити своє життя астрономії та математиці, в тому ж році став професором математики в Палермському університеті. У 1787—1788 р. їздив до Парижу і Лондона для знайомства з роботою провідних європейських обсерваторій, після чого виступив з ініціативою створення обсерваторії в Палермо, яка була побудована на кошти герцога Караманіко. Будівництво обсерваторії в норманському палаці Палермо було завершено в 1791, Піацці очолював її до кінця життя. У 1817—1826 він одночасно очолював обсерваторію в Неаполі.

Спроектував великий півтораметровий вертикальний круг, який було виготовлено в Англії Д. Рамсденом і встановлено у Палермській обсерваторії. Склав два зоряних каталоги, в 1803 — «Praecipuarum stellarum inerantium positiones mediae ineunte seculo XIX», в 1814 — друге видання. Перше видання містило координати 6748 зірок, друге — 7646 зірок. Зіставляючи дані своїх спостережень з даними Лакайля і Майера, Піацці визначив власні рухи ряду зірок.

Першовідкривач астероїда Церери. 1 січня 1801 відкрив нове світило, орбіта якого, вперше обчислена Гаусом, виявилася між орбітами Марса і Юпітера. Піацці назвав нову планету Церерою на честь богині родючості та землеробства — покровительки Сицилії. У 1803 нагороджений Премією Лаланда Паризької Академії Наук. Іноземний почесний член Петербурзької АН (1805).

У його честь названий астероїд 1000 Піацці і кратер на Місяці.

Публікації

[ред. | ред. код]
  • Della specula astronomica di Palermo libri quatro (Palermo, 1792)
  • Sull'orologio Italiano e l'Europeo (Palermo, 1798)
  • Della scoperta del nuovo planeta Cerere Ferdinandea (Palermo, 1802)
  • Praecipuarum stellarum inerrantium positiones mediae ineunte seculo 19. ex observationibus habitis in specula Panormitana ab anno 1792 ad annum 1802. (Palermo, 1803)
  • Præcipuarum stellarum inerrantium positiones mediæ ineunte seculo XIX ex obsrvationibus habitis in specula Panormitana ab anno 1792 ad annum 1813. (Palermo, 1814) PDF copie
  • Codice metrico siculo (Catania, 1812)
  • Lezioni di astronomia (Palermo, 1817) t. 1, t. 2
  • Ragguaglio del Reale Osservatorio di Napoli eretto sulla collina di Capodimonte (Napoli, 1821).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Архів історії математики Мактьютор — 1994.
  2. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ а б Encyclopædia Britannica
  4. ↑ а б SNAC — 2010.
  5. ↑ а б в www.accademiadellescienze.it
  6. ↑ Пиацци Джузеппе // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  7. ↑ Find a Grave — 1996.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Джузеппе_Піацці&oldid=36482288