Перейти до вмісту

Джуліана Мінуццо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Джуліана Мінуццо
Загальна інформація
Громадянство Італія Редагувати інформацію у Вікіданих
Народження26 листопада 1931(1931-11-26) Редагувати інформацію у Вікіданих
Vallonarad, Маростіка, Провінція Віченца, Венето, Італія Редагувати інформацію у Вікіданих
Смерть11 листопада 2020(2020-11-11)[1] (88 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Аоста[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Спорт
Країна Італія Редагувати інформацію у Вікіданих
Вид спортугірськолижний спорт[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Джуліана Мінуццо у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мінуццо.

Джуліана Кеналь-Мінуццо (італ. Giuliana Chenal-Minuzzo; нар. 26 листопада 1931, Маростіка, Провінція Віченца, Венето, Італія — пом. 11 листопада 2020, Аоста, Італія) — італійська гірськолижниця, яка виступала в слаломі, слаломі-гіганті та швидкісному спуску. Представляла збірну Італії з гірськолижного спорту в 1949—1963 роках, володарка двох бронзових медалей зимових Олімпійських ігор, триразова бронзова призерка чемпіонатів світу, дев'ятикратна чемпіонка італійської національної першості.

Біографія

[ред. | ред. код]

Джуліана Мінуццо народилася 26 листопада 1931 року в італійській комуні Маростіка провінції Віченца, Венеція. Дитинство провела в автономній області Валле-д'Аоста.

Вперше заявила про себе в 1949 році, ставши третьою на чемпіонаті Італії в заліку швидкісного спуску. Того ж року увійшла до складу італійської національної збірної та здобула дві перемоги на міжнародних жіночих змаганнях Femina Cup, обійшовши всіх суперниць у швидкісному спуску та слалому. Протягом двох наступних років увійшла до еліти світового гірськолижного спорту, додавши в послужний список ще кілька нагород і титулів. У 1951 році вперше перемогла на чемпіонаті Італії, ставши найкращою в програмі гігантського слалому[4][5].

Завдяки низці вдалих виступів удостоїлася права захищати честь країни на зимових Олімпійських іграх 1952 року в Осло — посіла восьме місце в слаломі, закрила двадцятку найсильніших гігантського слалому, тоді як у швидкісному спуску фінішувала третьою. Завоювала бронзову олімпійську медаль вона пропустила поперед себе тільки австрійку Труде Байзер і німкеню Аннемарі Бухнер. Таким чином, Мінуццо стала першою італійською спортсменкою, яка зуміла виграти медаль на зимовій Олімпіаді.

Перебуваючи в числі лідерів гірськолижної команди Італії, Джуліана Мінуццо благополучно пройшла відбір на домашні Олімпійські ігри 1956 року в Кортіна-д'Ампеццо, причому на церемонії відкриття їй довелося вимовити олімпійську клятву (це було вперше в історії олімпійського руху, коли клятву вимовляла жінка). Тим не менш, на цей раз потрапити до числа призерів їй не вдалося. Джуліана Мінуццо показала четвертий результат у слаломі та швидкісному спуску, в той час як в гігантському слаломі фінішувала тринадцятою. Також, Мінуццо взяла бронзу в комбінації, хоча ця дисципліна тоді не входила до програми Олімпійських ігор і пішла тільки в залік чемпіонату світу.

У 1960 році вирушила представляти країну на Олімпійських іграх в Скво-Веллі. По сумі двох спроб у слаломі закрила десятку найсильніших. У гігантському слаломі виграла бронзову медаль, поступившись швейцарці Івонн Рюегг та американці Пенні Піту.

Залишалася діючою спортсменкою аж до 1963 року, весь цей час залишалася в складі італійської національної збірної і продовжувала брати участь у найбільших міжнародних змаганнях. За свою довгу спортивну кар'єру в загальній складності 16 разів піднімалася на подіум чемпіонатів Італії, в тому числі дев'ять раз була переможницею: чотири рази в слаломі, двічі в гігантському слаломі і тричі в швидкісному спуску.

Після завершення спортивної кар'єри Джуліана Кеналь-Мінуццо відкрила магазин спортивних товарів у гірськолижному курорті Брей-Червінія, який працював до 2011 року. Брала участь у церемонії відкриття Олімпійських ігор 2006 року в Турині, тримала прапор в той час як гірськолижник Джорджо Рокка виголошував олімпійську клятву.

Померла 11 листопада 2020 року[6].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Décès de Giuliana Chenal-Minuzzo, première femme à avoir prononcé le serment olympique
  2. ↑ Marangoni M. Lo sci piange Giuliana Minuzzo, prima medaglia azzurra olimpica — 2020.
  3. ↑ ski-db.com
  4. ↑ È sorta a Cervinia una rivale di Celina. Stampa Sera. 8 marzo 1949. Архів оригіналу за 5 квітня 2016. Процитовано 26 marzo 2016.
  5. ↑ La brillante carriera dell'allieva di Gasperl. Stampa Sera. 2 marzo 1951. Архів оригіналу за 5 квітня 2016. Процитовано 26 marzo 2016.
  6. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 12 листопада 2020. Процитовано 30 березня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Джуліана_Мінуццо&oldid=39807192