Дзбановський Борис Вікторович

Борис Вікторович Дзбановський
Народження	4 (17) лютого 1909  Умань, Уманський повіт, Київська губернія, Російська імперія
Смерть	28 листопада 2000(2000-11-28) (91 рік)  Київ, Україна
Країна (підданство)	Російська імперія  СРСР  Україна
Навчання	Київський будівельний інститут
Діяльність	архітектор
Праця в містах	Київ, Донецьк, Лисичанськ
Нагороди	Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)» Медаль «За трудову доблесть» Медаль «За трудову відзнаку» Медаль «За відбудову вугільних шахт Донбасу» Нагрудний знак «Шахтарська слава» Нагрудний знак «Шахтарська слава»
Автограф

Дзбано́вський Бори́с Ві́кторович (4 (17) лютого 1909 , Умань, Уманський повіт, Київська губернія, Російська імперія  — 28 листопада 2000(2000-11-28) , Київ ) — український радянський архітектор, член Спілки архітекторів України з 1939 року.

Біографія

Народився 4 (17) лютого 1909(19090217) року в Умані, у 1926–1930 роках навчався на будівельному факультеті Індустріального технікуму в Умані, у 1931–1937 роках — на факультеті інженерних споруд Київського будівельного інституту. У 1926–1931 роках працював в Умані, з 1932 року — у різних проєктних організаціях Києва. У 1941–1944 роках у евакуації в м. Анжеро-Судженськ, працював проєктувальником у проєктному інституті «Кузбассшахтопроект». У 1944 році повертається з евакуації, працює в Харкові та Донецьку в проєктному інституті «Південшахтопроект». З 1948 по 1964 рік — головний архітектор, заступник головного інженера проєктного інституту «Укрдіпрошахт», з 1959 року — «УкрНДІпроект». З 1964 року — головний інженер проєктного інституту «КиївНІІПмістобудування». З 1971 року на пенсії.

Зробив серію рисунків одностроїв військ, що брали участь у Франко-російській війні 1812 року (зберігаються в Музеї історії Києва).

Автор текстів до музичних творів М. М. Жербіна «Шахтарський вальс», «Донбас бойовий», «Батьківщина».

Жив у будинку № 11а по вулиці Пушкінській. Помер у Києві 28 листопада 2000 року.

Творчість

Автор і співавтор проектів

• Адміністративні і житлові будівлі в Умані (1927–1932);
• Споруди радіостанції в Броварах Київської області (1936–1937);
• ТЕЦ в Києві, Дніпропетровську, Воронежу (1937–1941);
• Ламповий завод і збагачувальна фабрика в Прокоп'євську (1941–1944);
• Рудоремонтні заводи в Горлівці, Стаханові, Красному Лучі (1944–1948);
• Будівлі інституту «Укрдіпрошахт» в Києві (1949–1956, вул. Богдана Хмельницького, 4, нині тут розташоване ДП «Вугілля України»);
• Драматичний театр в Макіївці Донецької області (у співавторстві з І. П. Насєдкіним, В. П. Фадеїчевим, 1951);
• Будинок техніки в Луганську (у співавторстві з В. П. Фадеїчевим, М. М. Сиркіним, 1950–1953);
• Клуб ІТП в Лисичанську (у співавторстві з В. П. Фадеїчевим, Є. Л. Івановим, 1951);
• Палац культури в Краснодоні (1958), Червонограді (1960);
• Інститут автоматики в Києві (1962), лабораторно-інженерний корпус Інституту надтвердих матеріалів ім. В. М. Бакуля в Києві (1964);
• Обчислювальний центр Інституту економіки в Києві, бульвар Миколи Міхновського, 28 (у співавторстві з Є. Єжовою, М. Сиркіним, інженери В. Бронштейн, М. Щиголь, 1968);
• Генеральний план Нововолинська Львівській області (1958), Дніпрорудного (1961), Буйнакська, смт Асканія-Нова;
• Станції Київського метрополітену: «Університет» (1960), «Політехнічний інститут» (1963).

Зображення

• 
  Будинок техніки у Луганську
• 
  Наземний вестибюль станції метро «Університет»
• 
  Станція метро «Політехнічний інститут»
• 
  Будівля інституту «Укрдіпрошахт»

Посилання

• Маслов Александр. Айсберг ушел в океан вечности // Еженедельник 2000. — № 27 (421). — 2008. — 4-10 июля. (рос.) [Архівовано з першоджерела 7 квітня 2014.]

Джерела

• Головко Г. В., Коломиец Н. С. Киевский метрополитен. — К., Государственное издательство литературы по строительству и архитектуре УССР, 1963. — 42 с. (рос.)
• Дзбановський Борис Вікторович // Мистецтво України : Біографічний довідник. / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1997. — С. 203 . — ISBN 5-88500-071-9.
• Дзбановський Борис Вікторович // Словник художників України / відпов. ред. М. П. Бажан. — Київ : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — 272 с.
• Дзбановский Борис Викторович [Изоматериал]: лич. лист чл. СА УССР. — К. : [б. и.], 1956. — 5 л. // ДНАББ ім. В. Г. Заболотного. (рос.)
• Дзбановський Борис Вікторович: особова справа чл. НСА України (1974 — 28 листопада 2000) // Національна спілка архітекторів України
• Днестров И., Игнаткин И. Киевский метрополитен // Архитектура СССР. — 1961. — № 9. — С. 27—34. (рос.) [Архівовано 9 серпня 2014 у Wayback Machine.]
• Заремба Ф. М., Целиковская Т. А., Марченко М. В. Киевский метрополитен. — Изд. 2-е. — К.: Будівельник, 1980. — 168 с., ил. (рос.) (укр.)
• Касьянов О. М. Третій метрополітен // Вісник Академії будівництва і архітектури УРСР. — 1961. — № 1. — С. 7—9, іл. [Архівовано 9 серпня 2014 у Wayback Machine.]
• Рішення виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів від 21 січня 1986 року № 49 «Про затвердження переліку пам'ятників архітектури місцевого значення» // Бюлетень виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів. — 1986. — № 2. — С. 8–14. [Архівовано з першоджерела 19 жовтня 2013.]
• Об'єкти культурної спадщини в м. Києві. (Об'єкти культурної спадщини Шевченківського району в м. Києві.)
• Плотницька Н. А., Шита Т. В. Дзбановський Борис Вікторович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2007. — Т. 7 : Ґ — Ді. — С. 535. — ISBN 978-966-02-4457-3. [Архівовано 30 жовтня 2017 у Wayback Machine.]