Дзвоники ріпчасті
| Дзвоники ріпчасті | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Айстериди (Asterids) |
| Порядок: | Айстроцвіті (Asterales) |
| Родина: | Дзвоникові (Campanulaceae) |
| Рід: | Дзвоники (Campanula) |
| Вид: | Дзвоники ріпчасті (C. rapunculus)
|
| Біноміальна назва | |
| Campanula rapunculus | |
| Синоніми | |
|
Campanula elatior Hoffmanns. & Link | |
Дзвоники ріпчасті[1][2], дзвоники рапунцель[3] (Campanula rapunculus L.) — вид квіткових рослин родини дзвоникові (Campanulaceae).
Дворічна трав'яниста рослина. Має прямовисні, прості, квадратні, голі або злегка волохаті стебла до 100 см заввишки. Прикореневі листки оберненояйцеподібні, верхні — лінійно-ланцетні. Квітки зібрані в суцвіття. Віночок — дзвінок або воронкоподібний, світло-блакитний, 13–21 мм. Фрукти в формі капсули перевернутого конуса 4–12 мм, який відкривається через маленькі отвори. Насіння 0,5–0,7 × 0,25–0,4 мм. Він цвіте навесні й влітку.
Північна Африка: Алжир; Марокко; Туніс. Кавказ: Грузія; Росія — Передкавказзя, європейська частина. Азія: Іран; Ізраїль; Джордан; Ліван; Сирія; Туреччина. Європа: Молдова; Україна; Австрія; Бельгія; Німеччина; Угорщина; Нідерланди; Польща; Словаччина; Швейцарія; Албанія; Боснія і Герцеговина; Болгарія; Хорватія; Греція; Італія; Македонія; Чорногорія; Румунія; Сербія; Словенія; Франція; Португалія; Іспанія. Натуралізований: Чехія; Швеція; Об'єднане Королівство.
Населяє луки, чагарники, ліси й соснові насадження. Надає перевагу більш-менш сухим, багатим поживними речовинами, суглинним ґрунтам.
Мають членисті, потовщені, ріпчасті, м'ясисті та солодкуваті на смак кореневища, що нагадують брукву та турнепс, використовується в їжу як селера. У багатьох країнах Європи, на Кавказі та в Малій Азії солодкі й багаті на поживні речовини корені дзвоників уживають у їжу нарівні з волоською ріпою (топінамбуром). Споживають їх сирими, відварюють, тушкують. Але найчастіше використовують для приготування овочевих гарнірів.[4]
Листки додають у салат. У середні віки, рослини збирали й культивували в садах.
- ↑ Campanula rapunculus // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
- ↑ Фотовизначник рослин Українських Карпат. Архів оригіналу за 11 березня 2016. Процитовано 4 лютого 2016.
- ↑ С. П. Гриценко, О. Ю. Балалаєва Латинська мова для студентів-агробіологів. Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 4 лютого 2016.
- ↑ М. Л. Рева, Н. Н. Рева Дикі їстівні рослини України / Київ, Наукова думка, 1976—168 с. — С.69
- GRIN-Global Web v 1.9.4.2 [Архівовано 8 лютого 2016 у Wayback Machine.]
- Flora Vascular [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.]
- The Euro+Med PlantBase [Архівовано 5 лютого 2016 у Wayback Machine.]