Перейти до вмісту

Дзьобак гімалайський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Дзьобак гімалайський
Самиця гімалайського дзьобака (Чітван[en], Непал)
Самиця гімалайського дзьобака (Чітван[en], Непал)
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Дятлоподібні (Piciformes)
Родина: Дятлові (Picidae)
Рід: Дзьобак (Dinopium)
Вид: Дзьобак гімалайський
Dinopium shorii
(Vigors, 1832)
Підвиди

(Див. текст)

Синоніми
Picus shorii
Посилання
Вікісховище: Dinopium shorii
Віківиди: Dinopium shorii
ITIS: 554149
МСОП: 22681496
NCBI: 381869

Дзьоба́к гімалайський[2] (Dinopium shorii) — вид дятлоподібних птахів родини дятлових (Picidae). Мешкає в Південній Азії

Самець гімалайського дзьобака
Самець гімалайського дзьобака

Довжина птаха становить 30-32 см, вага 101 г. У самців номінативного підвиду потилиця і верхня частина спини чорні, решта спини, плечі і покривні пера крил оливково-зелені, пера на них мають золотисто-жовті або червонуваті кінчики і краї. Нижня частина спини і надхвістя яскраво-червоні, верхні покривні пера хвоста чорнувато-оливково-коричневі. Махові пера чорнувато-коричневі, внутрішні опахала у них поцятковані білими плямками, другорядні махові пера мають жовтувато-оливкові зовнішні опахала.Стернові пера чорні. Підборіддя, горло і верхня частина грудей білуваті, посередині грудей іде охристо-коричнева смуга, окаймлена з боків чорними плямками. Решта нижньої частини тіла біла, пера на ній поцятковані чорнувато-оричневими смужками і мають чорні кінчики, що формують нечіткий лускоподібний візерунок. Нижня сторона крил коричнева, поцяткована білими плямками. Нижні покривні пера хвоста чорнувато-коричневі, крайні пера мають жовтувато-оливковий відтінок.

Лоб охристо-червонуватий, тім'я червоне, на ньому є характерний чуб. Від верхнього краю очей до шиї з боків ідуть широкі білі "брови", від заднього краю очей до потилиці ідуть широкі чорні смуги. Від основи дзьоба через щоки до шиї і грудей з боків ідуть білі смуги. Під дзьобом чорні "вуса", які ідуть до верхньої частини грудей, біля дзьоба вони червонуваті. Райдужки червоні, червонувато-карі або темно-карі. Дзьоб середньої довжини, вузький біля основи, загострений, чорнуватий, лапи зеленувато-сірі або коричнювато-сірі.

У самиць червоні плями в оперенні відсутні: лоб оливковий або охристий. тім'я і чуб чорнувато-коричневі або чорні, поцятковані білими смугами, "вуса" біля дзьоба білі з чорними краями. Представники підвиду D. s. anguste вирізняються короткими крилами, хвостом і дзьобом. Верхня частина тіла у них менш червона, ніж у представників номінативного підвиду, у самиць білі смужки на тімені більш тонкі, а на задній частині тімені вони майже відсутні.

Підвиди

[ред. | ред. код]

Виділяють два підвиди:[3]

Поширення і екологія

[ред. | ред. код]

Гімалайські дзьобаки мешкають в Індії, Непалі, Бутані, М'янмі і Бангладеш. Вони живуть у старих широколистяних і напіввічнозелених тропічних лісах, в яких переважають салові дерева, фікуси і бомбакси (Bombax). Зустрічаються в передгір'ях, на висоті до 1220 м над рівнем моря, переважно на висоті до 700 м над рівнем моря, в Непалі на висоті до 300 м над рівнем моря. Іноді приєднуються до змішаних зграй птахів разом з індокитайськими дзьобаками. Живляться комахами та іншими безхребетними. Сезон розмноження у гімалайських дзьобаків триває з березня по травень. Вони гніздяться в дуплах дерев. В кладці 2-3 яйця.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. BirdLife International (2016). Dinopium shorii: інформація на сайті МСОП (версія 2022.2) (англ.) 15 лютого 2023
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Woodpeckers. IOC World Bird List Version 13.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 15 лютого 2023.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Hans Winkler, David A. Christie and David Nurney: Woodpeckers. A Guide to the Woodpeckers, Piculets and Wrynecks of the World. Pica Press, Robertsbridge 1995, ISBN 0-395-72043-5, S. 72–73, 230–231.