Дзядик Владислав Кирилович/Хроніка

Хроніка подій життя

Початок, Сахновщина, 1919-37

Початок життя Владислава Кириловича припав на найскладніші і найтяжчі часи в історії України.

1919, 18 лютого, народився у Сахновщині, Дар-Надеждинська волость, Костянтиноградський повіт, Полтавська губернія, УНР.

1929-30. Батько, родом з Сокаля у Галичині, був працьовитим, у часи НЕПу своїми руками збудував млин. Коли почалася т.зв. політика індустріалізації, після чергового додаткового податку змушений був усе продати, став годинниковим майстром.

1932-33. Голодомор, коли і дома, і на вулиці помирали друзі. Однокласник, Петро Никифорович Жигир, зі сльозами на очах пригадував, як померла дівчина, яка йому була симпатична.

1927-37. Навчався у Сахновщинській школі № 1. Був відмінником, завзятим шахістом.

Суворі часи, 1937-53

1937. Влітку 1937 року, коли Владислав у Києві складав вступні іспити в університет, батька заарештували. За офіційною довідкою, помер у 1941 році від хвороби серця. За іншими даними, був розстріляний відразу, у 1937 році.

Півстоліття по тому, у 1988 році, свою монографію, головну працю життя, Владислав Кирилович починає словами: «{\sl Светлой памяти моего отца Кирилла Павловича посвящается}».

1937-1941, чотири курси романо-германського відділення факультету іноземних мов Київського університету.

1941-43. Війна. Два оточення, з яких ледь сота доля бійців виходили живими. Загинув однокласник, друг, партнер по грі в шахи, Лейзерович. Не раз підтримував його сім'ю, дочка Аня поступила і навчалася у Луцьку.

1943. Шалене кохання, одруження. Софія Іванівна Гримайло (30 жовтян 1925, Межирич - 10 жовтня 2005, Київ). Усі роки спільного життя називав її "киценька", "Сонюрка".

1943-45. Разом з дружиною на примусових працях у Німеччині, у Бранденбурзі на Гафелі. До кінця життя пункти анкети: перебував на окупованій території, перебував у Німеччині. Інколи вдавалося перевдягнутися і потайки з дружиною помилуватися архітектурою німецького міста.

1945, 30 квітня. Звільнення радянськими військами. До вересня - у армії, перекладач з німецької мови. З Німеччини В. К. везе трофейні шахи зі слонової кістки і томики Гете німецькою мовою, С. І. у своєму рюкзачку - двотомник Валле-Пуссена "Курс математического анализа".

1945-46. Вчитель німецької мови, фізики і астрономії у Волоській Балаклії Харківської області. 1946, хлібні картки. У 1946 отримав паспорт.

1946. Сімейною нарадою вирішено залишити працю вчителя і поступати, замість 5-го курсу філології, на 1-й курс фізмату. "Ти математик! У тебе такий талант! Перетерпимо якось". Поступив у Дніпропетровський університет на фізмат.

1946, 27 жовтня. Народження сина Юрія.

1946-48. Дружина з сином у Сахновщині. Якось у студента вкрали хлібні картки. Виразка шлунку від нерегулярного харчування.

1948. С. І. поступила у Дніпропетровський медінститут. Виразку наче виліковано, але шлунок тривожитиме все життя.

1950. Таємне хрещення у Дніпропетровську сина (привезла дідусь і бабуся). Куплено матроску, щоб було пояснення: це якір. Якби хтось взнав, дідуся і бабусю звільнили би з роботи, батьків - з вузів.

1950-51. Перший свій сильний результат В. К. Дзядик отримав ще студентом у 1950 році, коли знайшов розв'язок задачі Фавара. Над цією задачею працювали такі математики, як Ж. Фавар, Н. І. Ахієзер, М. Г. Крейн, Б. Секефальфі-Надь, С. М. Нікольський, С. Б. Стєчкін, О. П. Тіман та інші. 1950 та 1951 Перші дві наукові статті у ДАН СССР.

З 1950 вчителем, потім другом до кінця життя (1998) стає С. М. Нікольський (1905-2008).

1951. Направлення на роботу вчителем у с. Затурці Волинської області.

1951-53 Вчитель у селах Луків та Цумань. Організовує математичні гуртки.

Луцьк, творчий злет, 1953-1960

1953, 5 березня. Кінець доби Сталіна.

1953. Сільський вчитель В. К. Дзядик позичив гроші у професора С. І. Зуховицького, і запросив до ресторану, де розповів, зокрема, про свої наукові праці. Після чого професор С. І. Зуховицький запросив В. К. Дзядика на посаду асистента кафедри математики / матаналізу фізмату Луцького педінституту.

Довідка. Професор С. І. Зуховицький у 1952 році змушений був втекти з Києва. З 1953 по 1957 рік він завідувач кафедри математики Луцького педінституту, створює математичну школу, веде семінар з теорії функцій. У 1958 повернувся до Києва.

1953-60 Робота у Луцькому педінституті імені Лесі Українки.

1953. Заснування Наукових записок Луцького педінституту, починаючи з фізико-математичної серії. Праці у №№ 1 (1953), 2 (1955), 3 (1958).

1955. Захист кандидатської дисертації у Дніпропетровському університеті

1957, 11 травня. Народження доньки Надії

1957. Завідувач кафедри матаналізу

1960. Стажування у Москві, проживання у МДУ. Захист докторської дисертації у МІАН СРСР імені В. М. Стєклова.

На 1953-60, час перебування у Луцьку, припадає його надзвичайно яскравий творчий злет. У ці роки, за відгуком опонента (1960) С. Б. Стєчкіна, він розв'язав найскладнші задачі теорії функцій, які не піддавалися зусиллям багатьох першокласних математиків, і тим самим поставив своєрідний неофіційний рекорд серед математиків.

Його ім'я як найсильнішого математика стає назавжди відомим математикам світу.

Під час прощання з В. К. у жовтні 1998 року його учень, О. І. Степанець, зачитував телеграми з десятків країн.

У конференції з теорії наближення функцій та її застосувань, присвяченій пам’яті В. К. Дзядика, яка відбулася у Києві 23–31 травня 1999 року, взяли участь понад 130 математиків, серед них з Росії, та інших країн СНД, Туреччини, Франції, Польщі, Болгарії, Ізраїлю, Китаю, США, Румунії, Єгипту, Канади, Німеччини.

Злет навряд чи був би можливим, якби не сприятлива атмосфера, захист від отрути доносів.

Зокрема, допомагав Євген Карпович Юхимук, до війни директор Сахновщинської школи № 2, у якій навчалась мама, у 1950-ті роки секретар Волинського обкому. Вони жили у триповерховому будинку, потім він опинився у дворі нашого будинку по Леніна, 15.

Захищала Клавдія Олексіївна Нечипоренко, фронтовичка, про яку розповідав П. В. Задерей.

Київ, 1960-90. На вершинах

1960. Після захисту у 1960 році у МІАН СРСР докторської дисертації В. К. Дзядика запрошують на роботу у Київ.

1960–98. В. К. Дзядик працює у Інституті математики. Тут він у 1963 році створює відділ теорії функцій, яким керує до 1990 року. Тут під його керівництвом у 1963-1994 роках захистилося 46 кандидатів наук, з яких 9 чи 10 стали докторами наук.

Виникла наукова школа В. К. Дзядика. Втім, у 2018 єдиної школи фактично не існує.

1964, 27 жовтня. Об'ява у газеті "Вечірній Київ", що С. І. Дзядик подає на розлучення.

1965, лютий. Розлучення у суді з першою дружиною, С. І. Дзядик.

1965 або кінець 1964. Друге одруження. Світлана Юріївна Борисова (з 1967 Дзядик), нар. 19 серпня 1936 у Сталіно, випускниця мехмату КНУ (1954-59). Син, Вовчик (Кранченко Володимир Васильович, 23 травня 1960 - 28 серпня 1986).

1967. Професор КНУ.

1969, 26 грудня. Обрання членом-кореспондентом АН УРСР.

1974, 3 квітня. Народження доньки Тетяни.

1979. Ювілей, конференція на Світязі, велика стаття в УМН

1980, перший раз за кордоном, конференція у Будапешті

1983, другий і останній раз за кордоном, Варшава

1986, 28 вересня. Загинув Володя Кранченко (Вовчик). Криза у світобаченні.

1988. Друга монографія

1989. Ювілей, стаття в УМН, номер УМЖ (три статті)

Київ, 1990-98. Схил

1990, зав. відділом стає О. І. Степанець

1991. Заслужений діяч науки і техніки УРСР.

1991. Лауреат премії АН УРСР імені М. М. Крилова

1998, 26 жовтня, вночі перед світанком. Смерть.

Адреси мешкання

Сахновщина, 1917-37

• По вулиці, яка йде від кінотеатру чи лікарні за нинішнім парком, після закінчення парку за перехрестям.

Київ, 1937-41

• Гончарна, 32/1
• Жертв Революції, 4-II/126

1941-1945

• 1941-1943. Червона Армія, два оточення, виходи з оточень (без жодного полону)
• 1943. Сахновщина, вул. Калініна, тоді буд. 16, тепер номер десь 32 (від вул. Куйбишева третя хата зліва, між хатами Штанько та Шажко, напроти Куніцина та Кравченко).
• 1943 - 30 квітня 1945. Бранденбург на Гафелі. [Wil]helmshor Lager II [Ba]racke 27 ...
• 1945, травень - вересень. Червона Армія.

1945-1953

• жовтень 1945 - серпень 1946. Волоська Балаклія, Сахновщина.
• 1946-51. Дніпропетровськ, гуртожитки, влітку Сахновщина та Охтирка.
• 1951-53. Волинь, села Затурці, Луків та Цумань, влітку Сахновщина та Охтирка

Луцьк, 1953-60

Роки вказано приблизно

• 1953-54, гуртожиток педінституту, вул. Сталіна, двоповерхова будівля, знаходилася поблизу нинішнього Собору
• 1954-57, вул. Ковельська 16 кв. 4, дві кімнати у комунальній квартирі на третьому поверсі
• 1957-60, вул. Леніна 15 кв. 17, трикімнатна квартира (кімнати по 24 кв.м.) у новому будинку поблизу обкому партії (нині це головний корпус СНУ).

Київ, 1960-98

• 1960-69. вул. Капітанівська 4 кв. 70, трикімнатна квартира у Академмістечку, після перебудови усі кімнати роздільні. У дворі котельня.
• 1969-98. вул. Володимирська 51-53 кв. 63, чотирикімнатна квартира у академічному будинку напроти Оперного театру (арх. Вадим Гопкало).

Визнання

1969. Член-кореспондент АН УРСР / АН України / НАН України.

1991. Заслужений діяч науки і техніки України.

1991. Дзядик В. К., Коновалов В. М., Шевчук І. О. за цикл праць "Наближення диференційовних функцій та апроксимаційні методи розв'язання диференціальних та інтегральних рівнянь" стали лауреатами премії НАН України імені М. М. Крилова.

Риси характеру

Він у всьому любив перемагати. Взяв участь у шаховому турнірі, став чемпіоном Волині з шахів.

Десь у 1962 році випадково виявилося, що сусід на пляжі — чемпіон України з шахів, здається, Леонід Штейн. В. К. представився, розповів про свої результати, потім запропонував пограти в шахи. Чемпіон розслабився, і здивовано програв першу партію. Мініматч завершився внічию.

Коли грав у карти, не лише пам'ятав усю гру, але й вираховував карти партнерів.

У 1953 році В. К. знайшов розв'язок проблеми Фавара для $0<r<1$. Коли китайський математик Сунь Юн-шен у 1959 році знайшов розв'язок для $r>1$, В. К. повернувся до задачі Фавара, розробив нові методи, і у 1959 знайшов розв'язок для $r>0$; задача Фавара була повністю розв'язана.