Перейти до вмісту

Дзядко Філіп Вікторович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Дзядко.
Дзядко Філіп Вікторович
рос. Филипп Викторович Дзядко
Народився12 березня 1982(1982-03-12) (42 роки)
Москва, СРСР
Країна Росія
Діяльністьжурналіст, головний редактор, телеведучий, письменник, редактор, філолог
Галузьтворче та професійне письмоd[1], журналістика[1], редагування[1], educational projectd[1] і філологія[1]
Alma materРосійський державний гуманітарний університет (2004)
Науковий ступінькандидат філологічних наук (2009)
Знання мовросійська[1]
ЧленствоКоординаційна рада російської опозиціїd
Посадаголовний редактор
ПартіяКоординаційна рада російської опозиціїd
МатиZoya Svetovad
Брати, сестриTimofey Dzyadkod і Тихон Дзядко
Нагороди
IMDbID 7976411

Філіп Вікторович Дзядко (нар.. 12 березня 1982) — російський журналіст, головний редактор освітнього проєкту Arzamas, колишній головний редактор журналу «Большой город», директор зі спецпроєктів журналу The New Times[2], ведучий програми «Дзядко3»[3] на телеканалі «Дождь», член Координаційної ради опозиції[4].

Біографія

[ред. | ред. код]

У 1999 році закінчив ліцей «Воробйові гори». У 2004 році закінчив навчання на кафедрі античної культури Інституту історії й філології Російського державного гуманітарного університету (РДГУ). Під час навчання друкувався в журналі «Недоторканний запас». У 2007 році захистив кандидатську дисертацію з теми: «Культурна програма А. Ф. Мерзлякова в контексті літературного руху 1800-1810-х рр.» З 2004 року працював редактором відділу культури «Політ.ру», вів програму на «Радіо Культура», був редактором журналу Esquire, редактором книжкової серії «Вільна людина» «Нового видавництва»[5], редактором книжкової серії «Опір». Входив до ініціативної групи з висунення дисидента Володимира Буковського у якості кандидата в президенти Росії[6].

З 2007 — головний редактор журналу «Большой город»[6].

З травня 2010 року разом з рідними братами Тихоном і Тимофієм вів щотижневу публіцистичну програму «Дзядко3»[3] на телеканалі «Дождь».

У червні 2012 року був звільнений з посади головного редактора журналу «Большой город»[7]. За словами власника «БГ» Олександра Винокурова, Філіп Дзядко був звільнений в зв'язку з відмовою змінювати контент журналу для поліпшення аудиторних показників і більшої привабливості для рекламодавця[8].

Прибутковість журналу — річ, звісно, важлива, але всі розуміють, що рівень тиску, якого зазнають ваші інвестори, для них, очевидно, зашкалив. У кожного своя червона межа спротиву. Вони, очевидно, вирішили, що жертва пішака (вибачте) важливіша для збереження слона (Slona) і ферзя (Дождя).

— Олексій Венедиктов головний редактор радіостанції «Ехо Москви»[9]


Я думаю, що його, звісно, поперли з політичних міркувань, тому що його журнал був достатньо опозиційним. Влада проводить зачистку інформаційного поля як може.

— Андрій Васильєв, колишній редактор видавництва «Коммерсантъ»[10]

У вересні 2012 став директором зі спецпроєктів журналу The New Times[2]. Разом з колишнім артдиректором «Великого міста» Юрієм Остроменцкім придумав новий макет журналу The New Times[11].

Брав участь разом з Петром Мансілья-Круз в роботі над розвитком музею Булгакова[12].

Філіп Дзядко[13][14][15] і засновник сайту «Теорії і практики» Данило Петрушев[13][15] заснували проєкт «Arzamas». Сайт був запущений вранці 29 серпня 2015 року[13].

Філіп Дзядко в Координаційній раді опозиції

[ред. | ред. код]

22 жовтня 2012 Філіп Дзядко був обраний в Координаційну раду опозиції.

Я переконаний, що КР повинна почати свою роботу з обміркування максимально маштабної акції або акцій на підтримку політв'язнів. Я сподіваюся, що люди, що стали членами КР, зможуть максимально довго залишатися на спільних позиціях з ключових питань: підтримка тих, проти кого застосовуються репресії, максимальне залучення громадської уваги і до проблеми політв'язнів, і до інших цілей руху ненасильницького опору.

— Філіп Дзядко, [16]

Філіп Дзядко в кіно

[ред. | ред. код]

Філіп Дзядко став одним з героїв документального проєкту «Термін» (Lenta.doc)[17][18] Олексія Пивоварова, Павла Костомарова та Олександра Расторгуєва.

Нагороди

[ред. | ред. код]

У 2011 році програма «Дзядко3»[3] телеканалу «Дощ» отримала приз «Клубу телепреси» в номінації «Подія сезону»[19].

Родина

[ред. | ред. код]
  • Бабуся — Зоя Крахмальнікова (1929—2008) — літературознавець, православна письменниця, публіцист, правозахисниця, учасниця радянського дисидентського руху.
  • Дід Фелікс Свєтов (1927—2002) — російський радянський письменник, дисидент.
  • Прадід — Григорій (Цві) Фрідлянд, видатний радянський історик-марксист та перший декан історичного факультету МДУ.
  • Мати — журналіст і правозахисник Зоя Свєтова.
  • Батько — Дзядко Віктор Михайлович (нар.. 31 жовтня 1955) — програміст.
  • Брат — Тимофій Дзядко — редактор журналу «Forbes».
  • Брат — Тихон Дзядко — кореспондент і ведучий ефіру радіостанції «Ехо Москви».

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д е Чеська національна авторитетна база даних
  2. ↑ а б Бывший главред «Большого города» займется спецпроектами The New Times. Lenta.ru. 10 вересня 2012. Архів оригіналу за 15 травня 2013. Процитовано 13 травня 2013.
  3. ↑ а б в Дзядко3. «Дождь». Архів оригіналу за 21 травня 2013. Процитовано 16 травня 2013.
  4. ↑ Дзядко Филипп Викторович. Члены КС. Координационный совет российской оппозиции. Архів оригіналу за 21 травня 2013. Процитовано 16 травня 2013.
  5. ↑ Главным редактором «Большого города» стал Филипп Дзядко. Новости. Полит.ру. 19 жовтня 2007. Архів оригіналу за 21 травня 2013. Процитовано 16 травня 2013.
  6. ↑ а б Новый главред «Большого города» не планирует «решительных изменений». Медиа. Lenta.ru. 23 жовтня 2007. Архів оригіналу за 24 травня 2013. Процитовано 16 травня 2013.
  7. ↑ Главный редактор «Большого города» объявил об отставке. Медиа. Lenta.ru. 7 червня 2012. Архів оригіналу за 24 травня 2013. Процитовано 23 травня 2013.
  8. ↑ Глеб Морев (8 червня 2012). Александр Винокуров: «Интернет и журнал в кафе — непопулярные каналы дистрибуции контента у служб режима». Медиа. OpenSpace.ru. Архів оригіналу за 21 травня 2013. Процитовано 16 травня 2013.
  9. ↑ Алексей Венедиктов (8 червня 2012). Я-то знаю. Блог. Радио Эхо Москвы. Архів оригіналу за 21 травня 2013. Процитовано 16 травня 2013.
  10. ↑ Елена Поляковская (7 червня 2012). Казалось бы, при чем тут Дзядко и Кудрявцев?. Радио «Свобода». Архів оригіналу за 21 травня 2013. Процитовано 16 травня 2013.
  11. ↑ Журнал The New Times сменил дизайн и структуру. Медиа. Lenta.ru. 12 листопада 2012. Архів оригіналу за 15 травня 2013. Процитовано 13 травня 2013.
  12. ↑ Елена Ванина (1 травня 2013). «Чем лучше человек знает Булгакова, тем больше у него будет вопросов»: Пётр Мансилья-Круз о будущем музея Булгакова. «Афиша». Архів оригіналу за 15 травня 2013. Процитовано 13 травня 2013.
  13. ↑ а б в Филипп Дзядко запустил просветительский проект Arzamas. Slon.ru. Архів оригіналу за 10 вересня 2017. Процитовано 10 вересня 2017.
  14. ↑ Запустился образовательный сайт Arzamas. Look At Me. Архів оригіналу за 10 вересня 2017. Процитовано 10 вересня 2017.
  15. ↑ а б Лихачёв, Никита (28 січня 2015). Бывший главный редактор «Большого города» Филипп Дзядко запускает просветительский проект Arzamas. TJ. Архів оригіналу за 10 вересня 2017. Процитовано 10 вересня 2017.
  16. ↑ Екатерина Смирнова, Роман Доброхотов, Софья Шайдуллина (23 жовтня 2012). Алексей Навальный, Ксения Собчак, Дмитрий Быков и другие о своей победе на выборах в КС. Slon.ru. Архів оригіналу за 21 травня 2013. Процитовано 16 травня 2013.
  17. ↑ Дмитрий Быков на заседании КС. Lenta.doc. Lenta.ru. 25 січня 2013. Архів оригіналу за 21 травня 2013. Процитовано 16 травня 2013.
  18. ↑ Бастрыкин vs. Лесные братья. «Срок». Youtube. 18 червня 2012. Архів оригіналу за 26 червня 2012. Процитовано 16 травня 2013.
  19. ↑ Клуб телепрессы назвал событием сезона передачи канала «Дождь». Lenta.ru. 14 жовтня 2011. Архів оригіналу за 21 травня 2013. Процитовано 16 травня 2013.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Дзядко_Філіп_Вікторович