Дигідроартемізинін
 | Зауважте, Вікіпедія не дає медичних порад! Якщо у вас виникли проблеми зі здоров'ям — зверніться до лікаря. |
| |
| Систематична назва (IUPAC) | |
| (3R,5aS,6R,8aS,9R,12S,12aR)-Decahydro-3,6,9-trimethyl-3,12-epoxy-12H-pyrano[4,3-j]-1,2-benzodioxepin-10-ol | |
| Ідентифікатори | |
| Номер CAS | |
| Код ATC | |
| PubChem | |
| Хімічні дані | |
| Формула | C15H24O5 |
| Мол. маса | 284,352 г/моль |
| SMILES | & |
| Фармакокінетичні дані | |
| Біодоступність | ? |
| Метаболізм | ? |
| Період напіврозпаду | ? |
| Виділення | ? |
| Терапевтичні застереження | |
| Кат. вагітності |
? |
| Лег. статус | |
| Шляхи введення | перорально |
Дигідроартемізинін (англ. Dihydroartemisinin) — напівсинтетичний антипротозойний препарат, який застосовується для лікування малярії. Дигідроартемізинін є активним метаболітом всіх складових артемізиніну (артемізиніну, артесунату, артеметру та інших), які також застосовуються як лікарські засоби. Він є напівсинтетичним похідним артемізиніну, а також часто використовується як проміжний продукт у синтезі інших антималярійних препаратів, отриманих з артемізиніну.[1] Він може застосовуватися також у поєднанні з піпераквіном, і ця комбінація є еквівалентною комбінації артеметр/люмефантрин.[2]
Дигідроартемізинін застосовується для лікування малярії, як правило, у комбінації із піпераквіном.[3] У систематичному огляді рандомізованих контрольованих досліджень показано, що як комбінація дигідроартемізинін/піпераквін, так і артеметр/люмефантрин, є дуже ефективними при лікуванні малярії (високоякісні докази). Проте при застосуванні комбінації дигідроартемізинін/піпераквін виліковується дещо більше хворих, ніж при застосуванні комбінації артеметр/люмефантрин, і ця комбінація після проведеного курсу лікування також запобігає подальшим інфікуванням малярійним плазмодієм протягом довшого терміну (високоякісні докази). Комбінації препаратів дигідроартемізинін/піпераквін та артеметр/люмефантрин, ймовірно, мають подібні побічні ефекти (докази помірної якості). Всі дослідження проводились в Африці. У дослідженнях на хворих, які живуть в Азії, комбінація дигідроартемізинін/піпераквін настільки ж ефективна, як і комбінація артесунат та мефлохін при лікуванні малярії (помірні докази якості). Артесунат та мефлохін, ймовірно, частіше спричинюють нудоту, блювання, запаморочення, безсоння та тахікардію, ніж комбінація дигідроартемізинін/піпераквін (докази помірної якості).[4]
Згідно даних досліджень, механізм дії артемізиніну полягає в розщепленні ендопероксидних містків заліза з утворенням вільних радикалів (гіпервалентні сполуки заліза, епоксиди, альдегіди та дикарбонільні сполуки), які пошкоджують біологічні макромолекули, спричинюючи окислювальний стрес у клітинах паразитів.[5] Збудником малярії є представники типу апікомлексних, зокрема Plasmodium falciparum, які переважно живуть та розмножуються в еритроцитах, та в яких міститься багато заліза у вигляді гемо-групи (у формі гемозоїна).[6] У 2015 році було показано, що артемізинін зв'язується з великою кількістю сполук-мішеней, що свідчить про те, що він не має чітко вираженого механізму дії.[7] У нових дослідженнях препарату показано, що артемізинін діє на широкий спектр білків у протеомі ракової клітини людини шляхом активованого гемами радикального алкілювання.[8]
Кілька досліджень показують, що дигідроартемізинін та інші ендопероксидні сполуки з подібною до артемізиніну хімічною будовою можуть бути ефективними як експериментальні хіміотерапевтичні засоби для лікування раку.[9] Останні дані досліджень показують, що дигідроартемізинін діє на метастатичні клітини меланоми людини з індукцією NOXA-залежного апоптозу мітохондрій, що спричинює генерацію залізозалежного цитотоксичного окислювального стресу.[10] Також дигідроартемізинін включений до переліку препаратів, які потенційно можуть застосовуватися в лікуванні коронавірусної хвороби 2019.[11]
- ↑ Woo, Soon Hyung; Parker, Michael H.; Ploypradith, Poonsakdi; Northrop, John; Posner, Gary H. (1998). Direct conversion of pyranose anomeric OH→F→R in the artemisinin family of antimalarial trioxanes. Tetrahedron Letters. 39 (12): 1533—6. doi:10.1016/S0040-4039(98)00132-4. (англ.)
- ↑ Arinaitwe, Emmanuel; Sandison, Taylor G.; Wanzira, Humphrey; Kakuru, Abel; Homsy, Jaco; Kalamya, Julius; Kamya, Moses R.; Vora, Neil та ін. (2009). Artemether‐Lumefantrine versus Dihydroartemisinin‐Piperaquine for Falciparum Malaria: A Longitudinal, Randomized Trial in Young Ugandan Children. Clinical Infectious Diseases. 49 (11): 1629—37. doi:10.1086/647946. PMID 19877969.(англ.)
- ↑ Tilley, Leann; Straimer, Judith; Gnädig, Nina F.; Ralph, Stuart A.; Fidock, David A. (9 червня 2016). Artemisinin Action and Resistance in Plasmodium falciparum. Trends in Parasitology. 32 (9): 682—696. doi:10.1016/j.pt.2016.05.010. ISSN 1471-4922. PMC 5007624. PMID 27289273. (англ.)
- ↑ Zani, B; Gathu, M; Donegan, S; Olliaro, PL; Sinclair, D (20 січня 2014). Dihydroartemisinin-piperaquine for treating uncomplicated Plasmodium falciparum malaria (PDF). The Cochrane Database of Systematic Reviews. 1 (1): CD010927. doi:10.1002/14651858.CD010927. PMC 4470355. PMID 24443033. Архів оригіналу (PDF) за 29 липня 2020. Процитовано 30 листопада 2020. (англ.)
- ↑ Cumming JN; Ploypradith P; Posner GH (1997). Antimalarial activity of artemisinin (qinghaosu) and related trioxanes: mechanism(s) of action. Adv. Pharmacol. Advances in Pharmacology. 37: 253—97. doi:10.1016/S1054-3589(08)60952-7. ISBN 9780120329380. PMID 8891104. (англ.)
- ↑ Gary H. Posner & Paul M. O’Neil (2004). Knowledge of the Proposed Chemical Mechanism of Action and Cytochrome P450 Metabolism of Antimalarial Trioxanes Like Artemisinin Allows Rational Design of New Antimalarial Peroxides. Acc. Chem. Res. 37 (6): 397—404. doi:10.1021/ar020227u. PMID 15196049. (англ.)
- ↑ Zhou Y, Li W, Xiao Y (2016). Profiling of Multiple Targets of Artemisinin Activated by Hemin in Cancer Cell Proteome. ACS Chemical Biology. 11 (4): 882—8. doi:10.1021/acschembio.5b01043. PMID 26854499. (англ.)
- ↑ Zhou, Yiqing; Li, Weichao; Xiao, Youli (10 лютого 2016). Profiling of Multiple Targets of Artemisinin Activated by Hemin in Cancer Cell Proteome. ACS Chemical Biology (англ.). 11 (4): 882—888. doi:10.1021/acschembio.5b01043. PMID 26854499.
- ↑ Efferth, Thomas (2006). Molecular Pharmacology and Pharmacogenomics of Artemisinin and its Derivatives in Cancer Cells. Current Drug Targets. 7 (4): 407—21. doi:10.2174/138945006776359412. PMID 16611029. (англ.)
- ↑ Cabello, Christopher M.; Lamore, Sarah D.; Bair, Warner B.; Qiao, Shuxi; Azimian, Sara; Lesson, Jessica L.; Wondrak, Georg T. (2011). The redox antimalarial dihydroartemisinin targets human metastatic melanoma cells but not primary melanocytes with induction of NOXA-dependent apoptosis. Investigational New Drugs. 30 (4): 1289—301. doi:10.1007/s10637-011-9676-7. PMC 3203350. PMID 21547369. (англ.)
- ↑ WHO R&D Blueprint. COVID 19ь Experimental Treatments. 27 April 2020 [1] [Архівовано 22 травня 2020 у Wayback Machine.] (англ.)
- Jansen FH (Липень 2010). The pharmaceutical death-ride of dihydroartemisinin. Malar. J. 9: 212. doi:10.1186/1475-2875-9-212. PMC 2916014. PMID 20649950.
{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання) (англ.) - Dihydroartemisinin. Drug Information Portal. U.S. National Library of Medicine. Архів оригіналу за 29 липня 2020. Процитовано 26 листопада 2020. (англ.)