Династія Чен

Династія Чен
303 – 347
Столиця	Ченду
Мови	китайська
Форма правління	Монархія
Історія
- Заснування	303
- Повалення	347

Дина́стія Чен (інші назви Чен-Хань, Рання Шу, спрощ.: 成汉; кит. трад.: 成漢; піньїнь: Chénghàn) — династія періоду шістнадцяти варварських держав, що правила частиною північного Китаю після падіння династії Західна Цзінь у 304 році до свого повалення у 347 році державою Східна Цзінь. Ця династія керувалася імператорами з роду Лі, першим з яких був Лі Те.

Історія

Засновниками були вожді племені цзун, родичів тибетського племені ді. Китайці називали їх ба або ба-шу. Цзуни прийшли до Китаю за часів династії Хань. В їх обов'язок входив захист країни із південного заходу. Зрештою вони поселилися на території сучасної провінції Ганьсу. Надалі вірно служили імператорам з династії Хань, володарям Вей та Цзінь. Втім послаблення останнього у 290-х роках, а також сильний голод спричинив до мігрування цзунів на чолі із вождем Лі Те на північ імперії. Зрештою у 303 році він оголосив про створення незалежної держави Чен.

Проте справжнім засновником держави став Лі Сюн, який протягом 30 років успішно відбив атаки інших північних держав й оголосив себе імператором. У державних паперах загалом використовувалася китайська мова. Сам Лі Сюн всіляко намагався довести спорідненість з китайським впливовим родом Лі. Перед смертю він допустив помилку, передавши владу братові, а не синові. Це призвело до конфлікту, що значно послабило державу Чен. У 338 році її було перейменовано на Хань. Втім у 347 році послаблену Чен-Хань захопили війська Східної Цзінь.

Імператори

Посмертне ім'я	Особисте ім'я	Роки правління	Девіз і роки правління
Цзін-ді 景帝 Jǐngdì	Лі Те 李特 Lǐ Tè	303	Цзяньчу (建初 Jiànchū) або Цзінчу (景初 Jǐngchū) 303
Цінь-вень-ван 秦文王 Qínwénwáng	Лі Лю 李流 Lǐ Liú	303]
У-ді 武帝 Wǔdì	Лі Сюн 李雄 Lǐ Xióng	303–334	Цзяньсін (建興 Jiànxīng) 303–305 Яньпін (晏平 Yànpíng) 305–311 Юйхен (玉衡 Yùhéng) 311–334
Ай-ді 哀帝 Āidì	Лі Бань 李班 Lǐ Bān	334	Юйхен (玉衡 Yùhéng) 311–334
Ю-гун 幽公 Yōugōng	Лі Ці 李期 Lǐ Qī	334–338	Юйхен (玉衡 Yùhéng) 311–334
Чжао Вень-ді 昭文帝 Zhāowéndì	Лі Шоу 李壽 Lǐ Shòu	338–343	Ханьсін (漢興 Hànxīng) 338–343
Гуй І-хоу 歸義侯 Gūiyìhóu	Лі Ши 李勢 Lǐ Shì	343–347	Тайхе (太和 Tàihé) 343–346 Цзянін (嘉寧 Jiāníng) 346–347

Джерела

• Kleeman, Terry F., Great Perfection: Religion and Ethnicity in a Chinese Millennial Kingdom, ISBN 0-8248-1800-8