Динозаври в культурі
Динозаври посідають значне місце в сучасній культурі, передусім як персонажі фантастичних творів. У переносному значенні «динозавр» — щось застаріле, відстале від сучасності.
Традиційно динозаврів представляють і зображають як велетенських істот, та зараховують до них численних інших істот, які до динозаврів не належать, проте мають корінь «-завр» у назві (це наприклад плезіозаври, птерозаври, мозазаври та іхтіозаври).
Перші спроби реконструювати вимерлих тварин за скам'янілими останкам здійснювалися ще в античності. Стародавні греки, а за ними і римляни вважали, що кістки динозаврів належать міфічним гігантам. В християнській Європі Середньовіччя й Відродження кістки динозаврів та інших велетенських вимерлих істот приписувалися допотопним велетням і тваринам, яких Ной не взяв на ковчег. Наприкінці XVIII — початку XIX століття стали застосовуватися наукові методи, засновані на знаннях зоології, анатомії і систематики видів. При цьому траплялися помилки класифікації через порівняння динозаврів з сучасними рептиліями як покритими лускою холоднокровними істотами[1].
У 1824 Вільямом Баклендом вперше був описаний представник надряду Динозаври, а саме мегалозавр. Пізніше, у 1826 році, Гедеон Мантелл виявив ігуанодона, а у 1833 році він же описав гілеозавра. 1942 року британський палеонтолог Річард Оуен, побачивши відмінність цих трьох видів від інших рептилій, виокремив їх в надряд Динозаври. 1851 року статуї мегалозавра й ігуанодона були виставлені серед інших досягнень британської науки і техніки в лондонському Кришталевому палаці. Після цієї виставки слово «динозавр» увійшло в загальновживаний лексикон, а їхній образ як велетенських неповоротких істот поширився світом. Перша згадка динозавра в літературі відноситься до 1852 року — це слово зустрічається в романі Чарльза Діккенса «Холодний дім». 1858 року на території США було знайдено повний скелет динозавра, і науковий світ Америки й Європи охопила «диноманія». Уяву громадськості захопили, як тоді вважалося, велетенські і неповороткі ящери. Пошуки скам'янілостей стали поширеним хобі, а в 1864 році Жуль Верн написав роман «Подорож до центру Землі», де описав підземний світ, населений, крім інших вимерлих на поверхні істот, і динозаврами. Ідея про те, що динозаври не вимерли, а продовжують десь існувати, набула особливої популярності після виходу роману Артура Конан Дойла «Загублений світ» (1912). 1918 року Едгар Райс Берроуз написав наслідування «Загубленого світу» — роман «Земля, забута часом», а Володимир Обручев — «Плутонію» (1924).
У 1925 році режисером Гарі О. Хойтом був знятий фільм «Загублений світ» — знаменита екранізація однойменного роману Артура Конан-Дойля. Цей фільм разом з книгою Поля дю Шая про Африку надихнув Меріана Купера на знімання фільму «Кінг-Конг» 1933 року. Меріан Купер разом з Едгаром Воллесом вигадали сценарій, у якому люди вирушають на острів Черепа, населений гігантською горилою Кінг-Конгом та динозаврами. Хоча у цьому фільмі головну роль грає Конг, динозаври грають не набагато меншу роль. Наприклад, у фільмі з'являється стегозавр та бронтозавр, які тут, на відміну від реальних стегозавра і бронтозавра, були показані як небезпечні хижі тварини, та тиранозавр, битва якого з Кінг-Конгом стала одною з найвпізнаваніших сцен фільму. Цей фільм розпочав одну із найстаріших і найвідоміших франшиз у світі — «Кінг-Конг». У тому ж році вийшов трохи менше успішний сиквел, в якому крім реальних динозаврів, були показані й вигадані.
В той час активно почали випробовуватися й використовуватися атомні бомби. У 1950-х роках почали з'являтися фільми, у яких присутній образ жахливого динозавра-монстра, який з'явився завдяки атомній бомбі. 1953 року Єжен Лур'є зняв на основі оповідання Рея Бредбері «Туманний ріг» фільм «Чудовисько з глибини 20 000 сажнів». У цьому фільмі випробування атомних бомб в Арктиці пробуджують стародавнього ящера редозавра, який нападає на Нью-Йорк і заражає людей невідомим вірусом. Фільм доносив до глядача небезпеку атомних бомб в цілому.
У той час в Японії розроблявся фільм «Ґодзіра», про гігантський гібрид горили і кита. Фільм був натхненний фільмом «Кінг-Конг» 1933 року. Однак після того, як продюсер Томоюкі Танака переглянув фільм «Чудовисько з глибини 20 000 сажнів», він вирішив, що Ґодзіра буде динозавром. На відмінну від «Кінг-Конга» 1933 року і «Чудовиська з глибини 20 000 сажнів», титульні монстри в яких були зображені за допомогою stop-motion, головний монстр фільму «Ґодзіра» був зображений людиною у костюмі. Був виготовлений костюм динозавра-теропода з великими лапами, маленькою головою і шкірою, яка нагадувала шкіру виживших після бомбардування Хіросіми і Нагасакі. Це було зроблено, щоб підкреслити спорідненість монстра з атомними бомбами. Пізніше цей фільм був частково перероблений і вийшов в США як «Ґодзілла, король монстрів!». У американській версії фільму було вирізано багато сцен, проте було додано і нові сцени, які разом утворювали додаткову сюжетну лінію американського журналіста Стіва Мартіна.
У 1970-80-і відбувся так званий «Ренесанс динозаврів». Американські палеонтологи Джон Остром і його учень Роберт Беккер дійшли висновку, що динозаври вели досить активний спосіб життя, мали швидкий метаболізм і були теплокровними. За їхніми уявленнями, динозаври були набагато ближчими до птахів, ніж до рептилій. Крім того, вони дбали про своє потомство, володіли складною поведінкою. Замість неповоротких гігантських ящірок в динозаврах стали вбачати рухливих, складно організованих і кмітливих істот. У зображеннях динозаврів з'явилися риси птахів і сучасних звірів. Ще одним відкриттям «Ренесансу динозаврів» стала «метеорна теорія», згідно з якою динозаври вимерли через падіння на землю величезного небесного тіла.
Фантаст Гаррі Гаррісон видав 1984 року роман «Захід Едему», де описував світ, в якому динозаври не вмерли, а розвинулися в мислячих істот. В результаті на планеті довелося боротися з наслідками наступу льодовиків двом цивілізаціям: розумним динозаврам, орієнтованим на біотехнології, і дикунам-людям.
Найбільш знаменитим твором часу «Ренесансу динозаврів» став роман Майкла Крайтона «Парк Юрського періоду» (1990), за яким Стівеном Спілбергом у 1993 році було знято однойменний фільм. Тут динозаври відроджувалися в сучасності завдяки експериментам з генної інженерії задля відкриття парку розваг. Екранізація «Парку Юрського періоду» повернула динозаврів на екрани, в тому числі у документальних і псевдодокументальних фільмах[2].
У 1992 році ілюстратор і письменник Джеймс Ґарні започаткував серію книг «Динотопія», в якій зобразив утопічну країну, де люди та розумні динозаври живуть у єдиному гармонійному суспільстві[3].
Значною мірою образ активних, граційних динозаврів популяризував телесеріал «Прогулянки з динозаврами» (2000).
Істоти, схожі на динозаврів, присутні в міфах і легендах, як стародавніх, так і сучасних. Прикладами таких є дракони, рептилоїди. Криптозоологія вивчає, окрім інших, міфічних істот, які можуть бути динозаврами, що дожили до сучасності — лох-несське чудовисько, мокеле-мбебме тощо.
-
Мокеле мбембе
- Ґодзілла — популярний ящер, що умовно зараховується до динозаврів. В різних творах це або пробуджена доісторична істота, або сучасний ящер-мутант. Франшиза «Ґодзілла» багата й на інших вигаданих ящерів, які традиційно вважаються динозаврами. Проте, це часто умовність, адже мутантів чи іншопланетян немає наукових підстав вважати представниками надряду плазунів динозаври.
- Горозавр (не плутати зі справжнім горгозавром) — тероподний динозавр-кайдзю з фільмів про Ґодзіллу.
- Ангірус — анкілозавр-мутант, переважно союзник Ґодзілли.
- Родан — летюча істота, мутант, породжений впливом радіації на птеранодона.
- Комодітраксжінка Ґодзілли.
- Варан — другорядне чудовисько з фільмів про Ґодзіллу. Космічний дракон.
- Ґабара — противник Ґодзілли, створіння подібне на неї, але кумеднішого вигляду.
- Зілла — американський відповідник Ґодзілли, ящірка-мутант.
- Спинозілла — спинозавр-мутант.
- Органічний Гайган — космічний динозавр, предок Гайгана.
- Ґодзіллазавр — тиранозавр-мутант, який породив Ґодзіллу, з фільму «Мехагодзілла проти Кінга Гідори».
- Кінґ Ґідора—гігантський космічний дракон,схожий на Змія Горинича.
- Індомінус рекс — гібридний динозавр із «Парку Юрського Періоду» (2016), виведений для розваги відвідувачів.
- Вастатозавр — тиранозавр з острова Черепа, сусід Кінг-Конга.
- Рептилианець — теропод, виведений іншопланетянинами.
- ДРАГМА — динозавр, схожий на хазмозавра.
- Кетцалькоатль—оперений динозавр з кратера вулкана, який живе на півострові Юкатан.
- Біолланте — динозавр неясного систематичного положення,подібний по будові на троянду.
- Рептил—це персонаж з коміксів Marvel . Він відомий перш за все як член Академії Месників в коміксах.
Псевдонаука, так звана спекулятивна біологія, розглядає гіпотетичних і завідомо фантастичних тварин, у тому числі динозаврів. Наприклад, «Нові динозаври: Альтернативна еволюція» — це типова книга спекулятивної біології. В ній оповідається про те, якими були б динозаври в сучасності, якби не сталося крейда-палеогенового вимирання.
Існує напрям сучасного живопису, присвячений зображенню вимерлих істот, зокрема динозаврів. Часом зображення динозаврів не відповідають прийнятим академічною наукою. До прикладу, вони малюються густо покритими пір'ям (його наявність доведена лише в окремих видів), з жировими складками, лусковими виростами тощо.
Тоді динозаврів малювали подібно великим пузатим ящіркам, які повільно повзали по землі.
- ↑ Доисторические животные, которых не было | Наука на МирФ — Мир фантастики, фэнтези, фильмов и geek-культуры. МирФ (ru-ru) . Архів оригіналу за 20 листопада 2016. Процитовано 19 листопада 2016.
- ↑ Место действия. Затерянные миры и их обитатели - Александра Королёва - МИР ФАНТАСТИКИ И ФЭНТЕЗИ. old.mirf.ru. Архів оригіналу за 20 листопада 2016. Процитовано 19 листопада 2016.
- ↑ Dinotopia. www.dinotopia.com (амер.). Архів оригіналу за 23 листопада 2010. Процитовано 21 вересня 2018.