Перейти до вмісту

Динько Андрій Васильович

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Динько Андрій Васильович
Народився17 січня 1974(1974-01-17) (51 рік) Редагувати інформацію у Вікіданих
Берестя, Білоруська РСР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Білорусь Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьперекладач, журналіст, публіцист, редактор Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьпубліцистика[1], редагування[1] і переклад[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materМінський державний лінгвістичний університет (1996) Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовбілоруська[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладМінський державний лінгвістичний університет, ARCHE Пачатак, Наша Ніва, Білоруський ПЕН-центр і Nasha Historyiad Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоБілоруський ПЕН-центр (2019) Редагувати інформацію у Вікіданих
Брати, сестриБабіна Наталка Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди

Андрій Васильович Динько (біл. Андрэй Васілевіч Дынько; нар. 13 січня 1974, Берестя) — головний редактор журналу «Наша історія», редактор видання «Наша Нива». Політичний в'язень.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився в 1974 році в Бресті. Починав творчу діяльність як перекладач, публіцист. Перекладає з англійської, італійської, польської, французької, української мов.

Викладач Мінського державного лінгвістичного університету у 1997—2000 рр. Співредактор журналу «Arche» з 1998 року до 2004 року.

З 1999 року редактор газети «Наша Нива», у 2000 році змінив Сергія Дубовця на посаді головного редактора цієї газети. Він обіймав посаду головного редактора до 2006 року. Член Білоруського ПЕН-центру, у 2002—2004 роках був віце-президентом. Вийшов з ПЕН-центру в 2019 році[2].

8 липня 2021 року разом з іншими журналістами «Нашої Ниви» заарештований нібито за організацію післявиборчих протестів[3][4], спочатку був підозрюваним за ст. 342 Кримінального кодексу («Організація та підготовка дій, що грубо порушують громадський порядок, або активна участь у них»). 12 липня 2021 року спільною заявою десяти організацій, включаючи Правозахисного центру «Весна», Білоруської асоціації журналістів, Білоруського Гельсінського комітету, Білоруського ПЕН-центру, визнаний як політичний в'язень[5][6]. Після закінчення трьох діб арешту звинувачення за нібито підготовку протестів не було пред'явлено, але затримання продовжено вже за ч. 2 ст. 216 Кримінального кодексу («Нанесення майнової шкоди без ознак розкрадання»)[7]. Правозахисний центр «Весна» повідомив, що редакторів «Нашої Ниви» тримають за гратами за нібито несплату комунальних послуг на суму 3500 рублів[7]. Весь час ув'язнення в ізоляторі на Акрестіна редактори «Нашої Ниви», як і інші політичні в'язні, сидять без змінної білизни, додаткової їжі і пиття. Їм не видають матраци та постільну білизну, сплять вони на підлозі або голих металевих ліжках[8]. 21 липня звільнений з обов'язком про явку[9].

Нагороди

[ред. | ред. код]

У 2003 році Вацлав Гавел передав йому премію за цивільні заслуги імені Ганни Елленбоген (він став першим іноземцем, якому була передана ця Чеська премія).

Лауреат премій Oxfam-Novib (2006), "За журналістську мужність і професіоналізм" (2006), Lorenzo Natali (2007).

Нагороджений медаллю 100 років БНР Ради Білоруської Народної Республіки[10].

Сім'я

[ред. | ред. код]

Одружений з Наталією Динько, має синів Якуба та Василя, та доньку Устинью.

Посилання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г Чеська національна авторитетна база даних
  2. ↑ Я выйшаў з ПЭНа ў той жа вечар, калі даведаўся пра выключэнне Севярынца //nashaniva.by 24 кастрычніка 2019
  3. ↑ Massive crackdown on independent media throughout Belarus (англ.). Белсат. 8 липня 2021. Процитовано 8 липня 2021. 
  4. ↑ Силовики пришли в издание «Наша Ніва»: у сотрудников и в офисе провели обыски, сайт недоступен (обновляется) (рос.). ZERKALO.IO. 8 липня 2021. Процитовано 8 липня 2021. 
  5. ↑ Коваль, Илья (13 липня 2021). В Беларуси ряд сотрудников издания "Наша Нива" признали политзаключенными (рос.). Deutsche Welle. Архів оригіналу за 13 липня 2021. Процитовано 13 липня 2021. 
  6. ↑ Праваабаронцы прызналі палітвязнямі чатырох супрацоўнікаў "Нашай Нівы" (біл.). Європейське радіо для Білорусі. 12 липня 2021. Архів оригіналу за 12 липня 2021. Процитовано 13 липня 2021. 
  7. ↑ а б Хроніка палітычнага пераследу 19 ліпеня. spring96.org. 19-7-2021. Процитовано 19-7-2021. 
  8. ↑ Андрэй Скурко не вызвалены. Яго затрымалі ізноў, за што — невядома. novychas.by. 19-7-2021. Процитовано 19-7-2021. 
  9. ↑ Старонка Андрэя Дынько на сайце Праваабарончага цэнтра «Вясна». Процитовано 27-7-2021. 
  10. ↑ Алексіевіч, Пазьняк, Вольскі, Эрыксан, Белавус. Хто яшчэ ўзнагароджаны мэдалём у гонар БНР-100
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Динько_Андрій_Васильович&oldid=39509354