Перейти до вмісту

Дмитренко Ігор Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Дмитренко.
Ігор Михайлович Дмитренко
Ігор Михайлович Дмитренко (2007 р.)
Ігор Михайлович Дмитренко (2007 р.)
Ігор Михайлович Дмитренко (2007 р.)
Народився24 липня 1928(1928-07-24)
СРСР Харків
Помер17 травня 2009(2009-05-17) (80 років)
Харків, Україна
КраїнаУкраїна Україна
Національністьукраїнець
Діяльністьфізик
Alma materНТУ «ХПІ»
ГалузьНадпровідність, низькотемпературне матеріалознавство
ЗакладННЦ ХФТІ
ФТІНТ імені Б. І. Вєркіна НАН України
Вчене званняпрофесор
Науковий ступіньДоктор наук
Науковий керівникЛазарєв Борис Георгійович
Членствоакадемік НАН України
Відомий завдяки:Працям у галузі надпровідності
НагородиОрден «Знак Пошани» Державна премія України в галузі науки і техніки Заслужений діяч науки УРСР
Особ. сторінкаМузейна кімната акад. І. М. Дмитренка

Ігор Михайлович Дмитренко (рос. Игорь Михайлович Дмитренко, * 24 липня 1928, Харків — † 17 травня 2009, Харків) — український науковець-фізик, фахівець у галузі надпровідності та низькотемпературного матеріалознавства. Академік Національної академії наук України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, Заслужений діяч науки УРСР, кавалер ордену «Знак Пошани», доктор фізико-математичних наук, професор.[1][2]

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 24 липня 1928 року в Харкові.

Під час Німецько-радянської війни працював в авіаремонтних майстернях слюсарем.

Закінчивши середню школу екстерном в 1946 році, став студентом фізико-технічного факультету Харківського політехнічного інституту. Закінчивши його в 1952 році[3], працював на заводі ім. Малишева інженером-дослідником у лабораторії радіоактивних методів.

Наприкінці 1953 року вступив до аспірантури Українського фізико-технічного інституту (УФТІ) у відділ фізики низьких температур, де працював до травня 1960 р. В 1958 році захистив кандидатську дисертацію по дослідженнях ефекту де Гааза — ван Альфена. З травня 1960 року працює у Фізико-технічному інституті низьких температур АН УРСР (ФТІНТ) на посаді керівника відділу фізичних основ надпровідникової електроніки. В 1970 р. захистив докторську дисертацію за результатами досліджень ефекту Джозефсона в слабкозв'язаних надпровідниках. Протягом 1970—1982 рр. працював першим заступником директора з наукової роботи ФТІНТ[3]. З 1972 р. — професор. Із 1988 р. — академік Академії наук Української РСР[4][5].

Останнім часом працював головним науковим співробітником відділу надпровідних і мезоскопічних структур ФТІНТ. Помер 17 травня 2009 р.[2]


Основні наукові результати

[ред. | ред. код]
  • Експериментально підтвердив існування електромагнітного випромінювання тунельного контакту  при нестаціонарному ефекті Джозефсона (у співавт).
  • При експериментальному дослідженні класичної та квантової динаміки високочастотних надпровідних квантових інтерферометрів виявив явища хаосу, макроскопічного квантового тунелювання  та інтерференції квантових станів макросистеми в умовах слабкої дисипації.
  • Виявив явище осциляцій опору багатозв'язних неупорядкованих провідників з нормального металу в магнітному полі з періодом, що дорівнює кванту магнітного потоку. Виявив критичні флуктуації поблизу надпровідного переходу металів з малою довжиною вільного пробігу носіїв заряду.
  • Створив надпровідний квантовий магнітометр, градієнтометр надвисокої чутливості, магнітокардіограф (перший у СРСР), болометр і тепловізор на основі високотемпературних надпровідників, кріогенний лазерний сканувальний мікроскоп (зі співробітниками)[2].

Вибрані публікації

[ред. | ред. код]
  • И. К. Янсон, В. М. Свистунов, И. М. Дмитренко / Экспериментальное наблюдение туннельного эффекта для куперовских пар с излучением фотонов // ЖЭТФ, 1965, т. 48, с. 976. (Робота цитована в нобелівський лекції Браяна Джозефсона[6])
  • И. М. Дмитренко / Квантовые эффекты в сверхпроводимости. Москва: Знание, 1968, 48 с.
  • И. М. Дмитренко / В мире сверхпроводимости. Киев: Наукова думка, 1981, 194 с.
  • И. М. Дмитренко / Резистивное состояние широких сверхпроводящих пленок и линии проскальзывания фазы (Обзор) // ФНТ. 1997. Т. 22, № 8, с. 849—869.
  • И. М. Дмитренко  Экспериментальные исследования слабосвязанных сверхпроводников (Обзор) // ФНТ. 2004. Т. 30, № 7/8, с. 698—704.
  • І. М. Дмитренко / Електроніка i надхолод. Наукова думка, Київ, 1969, 155 с.
  • І. М. Дмитренко / Приборкання надпровідності. Наукова думка, Київ, 1974, 207 с.

Відзнаки

[ред. | ред. код]

1986 р. отримав звання «Заслужений діяч науки УРСР». 2000 р. став лауреатом Державної премії України в галузі науки і техніки. Нагороджений орденом «Знак Пошани».[7]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Дмитренко Ігор Михайлович. Національна академія наук України. Архів оригіналу за 21 квітня 2021.
  2. ↑ а б в В. С. Боровиков (2016). Дмитренко Ігор Михайлович. Енциклопедія Сучасної України. Архів оригіналу за 7 серпня 2020.
  3. ↑ а б Випускники НТУ «ХПІ». Архів оригіналу за 16 квітня 2016. Процитовано 18 травня 2009.
  4. ↑ До 120-річчя НТУ «ХПІ» [Архівовано 6 лютого 2006 у Wayback Machine.] (рос.)
  5. ↑ Игорь Михайлович ДМИТРЕНКО (1928 - 2009). Фізико-технічний інститут низьких температур імені Б. І. Вєркіна НАН України. Архів оригіналу за 12 серпня 2020.
  6. ↑ Б. Джозефсон. ОТКРЫТИЕ ТУННЕЛЬНЫХ СВЕРХПРОВОДЯЩИХ ТОКОВ. // УСПЕХИ ФИЗИЧЕСКИХ НАУК, Том 116, вып. 4, с. 597—603 (1975)
  7. ↑ Физика низких температур, 2003, т. 29, № 7, с. 821

Джерела

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Дмитренко_Ігор_Михайлович&oldid=40950206