Дмитро Козинський
| Дмитро Козинський | ||
 | ||
| Кирдій | ||
| ||
|---|---|---|
| Смерть: | після 1577 | |
| Підданство: | Велике Князівство Литовське, Корона Польська | |
| Рід: | Козинські | |
| Батько: |
Q123337646?  | |
| Мати: |
Q130283488? | |
| Шлюб: | Софія кн. Масальська, Богдана Красносельська | |
| Діти: | Іван, Олехно, Павло, N син, Таміла, N донька, N донька, N донька | |
Дмитро́ Олехно́вич Ко́зинський (? — після 1577) — руський (український) боярин, представник роду Кирдійовичів, гербу Кирдій. Зем'янин у Луцькому, Володимирському та Кременецькому повітах Волинської землі Великого князівства Литовського, Волинському воєводстві Корони Польської (з 1569). Державний та військовий діяч.
Дмитро Козинський син королівського дворянина Олехна Гриньковича Козинського. Рід Козинських є однією з гілок волинсько-холмських Кирдійовичів. Найдавнішим з відомих репрезентантів цієї гілки є Гринько Мжачич Козинський.[1] Дмитро Козинський один поміж дванадцяти дітей Олехна Козинського, який був у шлюбі з Софією Петрівною княгинею Головнянкою-Острожецькою.[2] Основні володіння Козинських розташовувалися у Володимирському, Луцькому, Кременецькому повітах Волинського воєводства. Відомі з тих, що належали Дмитру Олехновичу це частина села Томахів, Пруси, Тишиця на Случі. Станом на 1563 рік обіймав посаду вінницького підстарости. У 1569 році серед іншої волинської знаті брав участь у підписанні Люблінської унії.
Відомо, що Дмитро Козинський був у шлюбі двічі. Вперше із Софією княгинею Масальською, від якої мав синів Івана, Олехна, Павла та вочевидь старшу доньку Тамілу. Другим шлюбом з Богданою Красносельською. Всього мав близько восьми дітей, з них чотирьох синів та щонайменше чотири доньки.[3] Як відомо, у 1577 році склав тестамент який є не єдиним, а вочевидь доповненням попереднього.[4]
Син — Іван Дмитрович Козинський у шлюбі з Софією Бабинською — донькою Андрія Бабинського. Відомо, що мали синів Костянтина, Івана та Андрія. Костянтин Іванович Козинський у шлюбі з Галшкою Бруякою (на 1606).
Ганна Гостська з Козинських — фундаторка Почаївського монастиря (двоєрідна сестра Дмитра Козинського).
- ↑ Яковенко Н.М. (2008). «Українська шляхта з кін. XIV - до сер. XVII ст. Волинь і Центральна Україна» (українська) . Київ. с. 148.
- ↑ Ворончук, Ірина (2012). «Населення Волині в XVI – п., пол., XVII ст.: родина, домогосподарство, демографічні чинники.» (українська) . Київ. с. 128.
- ↑ Ворончук, Ірина (2012). «Населення Волині в XVI – п., пол., XVII ст.: родина, домогосподарство, демографічні чинники.» (українська) . Київ. с. 469, 487.
- ↑ Ворончук І.О. (2012). «Населення Волині в XVI – п., пол., XVII ст.: родина, домогосподарство, демографічні чинники.» (українська) . Київ. с. 46.
- Ворончук І. О. «Населення Волині в XVI — п., пол., XVII ст.: родина, домогосподарство, демографічні чинники.» К.: 2012. — 712 с. Ст. 46, 128, 469, 487.
- Яковенко Н. М. «Українська шляхта з кін. XIV — до сер. XVII ст. Волинь і Центральна Україна» Київ. 2008 р. – 409 ст. Ст. 148.
- Олег Однороженко. Геральдика Кирдійовичів. Студії і матеріали з історії Волині. 2018 УДК 929.624.8. Ст. 60-62. [Архівовано 7 жовтня 2021 у Wayback Machine.]
- Безносюк Сергій. Шляхта руських земель. [Архівовано 11 січня 2022 у Wayback Machine.]