Дмитро Цибрівський
| Дмитро Цибрівський | |
|---|---|
 | |
| Народилася | 1 листопада 1889 С. Підсосів, Львівський округ,Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина - |
| Померла | 13 листопада 1943 (54 роки) Станіславів, Дистрихт Галичина, Третій Рейх |
| Громадянство | Австро-Угорщина → ЗУНР → Друга Річ Посполита → Третій Рейх |
| Національність | українець |
| Alma mater | Віденський університет |
| Посада | війт |
| Партія | Українське національно-демократичне об'єднання |
| У шлюбі з | Наталія Кміцикевич |
| Діти | Юрій, Тетяна |
Дмитро Цибрівський (нар. 1 листопада 1889, Підсоснів, Львівський округ, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина — пом. 11 листопада 1943, Станіславів,Дистрикт Галичина, Третій Рейх) — український громадсько-культурний діяч, фундатор читальні, футбольного клубу «Бескид», хору та Пласту у м. Надвірній.[1]
Народився 1 листопада 1889 року в с. Підсоснів на Львівщині. Закінчив Львівську гімназію та політехнічні студії Віденського університету у 1921 році. Після завершення навчання переїхав до Надвірної, де почав працювати в польській державній установі, що займалась відбудовою міста, зруйнованого в роки Першої світової війни. За те, що розмовляв виключно українською мовою у 1922 році звільнений з роботи. У 1932–1936 роках був війтом Пньова, Пасічної, Стримби та Лоєви. Брав участь у проєктуванні й реконструкції будинку надвірнянської «Просвіти», розробив проєкт приміщення пнівської школи. У грудні 1932 у Надвірній створили місцевий комітет Українського національно-демократичного об'єднання на чолі із Валер'яном Банахом, то його заступником став саме Дмитро Цибрівський.[1]
11 листопада 1943 року заарештований гестапо. Після жорстоких катувань помер.[2]
Саме за ініціативи Цибрівського Рада старійшин села продала частину пнівських земель під цегельню і з цього будівельного матеріалу побудували двоповерхове шкільне приміщення, в якому учні й навчаються дотепер. Саме він розробив проєкт, а керівником будівництва виступив Іван Гречківський.[3]
Команда існувала з 1927 року, більшість його учасників жила у передмісті Млини (між Надвірною і селом Пньовом). Заходами Михайла Волинського й Д. Цибрівського громадська рада Пньова подарувала «Бескиду» спортову площу, яка стала базою тренувань для команди.[4] Михайло Дем'янчук зазначає, що меценатами клубу були лікар д-р Дутковський, Василь Кочержук, Іван Луців, Мішкевич, адв. д-р Микола Николайчук, Микола Полатайко, інж. Дмитро Цибрівський, о. Дмитро Шевчук та Емілія Кузнярська.
Хор був у місті. Ним керували свого часу д-р М. Николайчук, інж. Д. Цибрівський і парох о. І. Луцик. Усі ті хори існували при читальнях «Просвіта». В Надвірній існувала школа, де навчали гри на фортепіано, викладала у ній дружина Цибрівського — Наталка, випускниця віденської консерваторії.[5]
Проживав у Надвірній на вулиці Володимира Великого. Був одружений з Наталією Кміцикевич-Цибрівською (померла 7 березня 1986 р.). Після закінчення війни працювала в музичній школі та училищі у м. Станіславі У шлюбі народилося двоє дітей: син Юрій — після навчання у Станіславі, Львові та Відні, переїхав до США, де викладав в українській музичній школі, та дочка Тетяна[6].
- ↑ а б Ганзюк Р. Надвірна: історичний нарис від найдавніших часів до наших днів. Івано-Франківськ: Сіверія, 1999. 276 с.
- ↑ С.Небеш НАДВІРНА ПІД КІГТЯМИ ҐЕСТАПО. Альманах Станиславівської землі. Збірник матеріялів до історії Станиславова і Станиславівщини. Том II. Нью-Йорк – Париж – Сідней – Торонто: Видання Центрального Комітету Станиславівщини. 1985.
- ↑ Сторінками історії. Лівун Наталія.
- ↑ М. Дем'янчук. Спорт. Альманах Станиславівської землі. Збірник матеріялів до історії Станиславова і Станиславівщини. Том II. Нью-Йорк – Париж – Сідней – Торонто: Видання Центрального Комітету Станиславівщини. 1985.
- ↑ Осип Залеський. МУЗИЧНЕ ЖИТТЯ СТАНИСЛАВОВА. Альманах Станиславівської землі. Збірник матеріялів до історії Станиславова і Станиславівщини. Том II. Нью-Йорк – Париж – Сідней – Торонто: Видання Центрального Комітету Станиславівщини. 1985.
- ↑ Пнівчани віддали шану Дмитрові Цибрівському. volya.if.ua. 2018.