Дмитрієв Іван Сергійович
| Дмитрієв Іван Сергійович | ||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||
| Ім'я при народженні | рос. дореф. Іоанн Сергѣевъ Дмитріевъ | |||||||||
| Народження | 1804 Херсонська губернія, Російська імперія | |||||||||
| Смерть | 26 серпня (7 вересня) 1881 Санкт-Петербург, Російська імперія | |||||||||
| Поховання | Новодівочий цвинтар | |||||||||
| Країна |  Російська імперія | |||||||||
| Вид збройних сил |  Російський імператорський флот | |||||||||
| Роки служби | 1814 — 1881 | |||||||||
| Член | Адміралтейств-рада | |||||||||
| Звання | корабельний інженер-генерал | |||||||||
| Нагороди |
| |||||||||
Іва́н Сергі́йович Дми́трієв (рос. дореф. Іоанн Сергѣевъ Дмитріевъ; 1804, Херсонська губернія, Російська імперія — 26 серпня (7 вересня) 1881, Санкт-Петербург, Російська імперія) — російський кораблебудівник XIX століття, корабельний інженер-генерал, голова кораблебудівного відділення Морського технічного комітету.
Народився 1804 року в Херсонській губернії. Здобув домашню освіту[1]. 15 червня 1814 року у віці одинадцяти років вступив тіммерманським учнем на службу до кораблебудівної команди Чорноморського флоту[2].
1 січня 1821 року проведений в тіммермани унтерофіцерського рангу. До 1827 року служив у нижніх чинах флоту. 1 липня 1827 року перейменований у кондуктори 1-го класу[2]. 22 вересня 1827 року отримав перший офіцерський чин — Дмитрієв проведений у прапорщики корпусу корабельних інженерів, а 23 січня 1829 року — у підпоручники[1].
У 1833 році отримав чин поручника. У тому ж році відряджений до ескадри Чорноморського флоту віцеадмірала М. П. Лазарєва, яка в той час перебувала в Константинополі. В Константинополі займався переважно ремонтом кораблів і побудував на азіатському березі Босфору дві пристані для висадки десанту і артилерії російських військ[1]. Склав креслення турецького 100-гарматного лінійного корабля «Султан Махмуд» і фрегата, що будувався в адміралтействі американськими будівельниками. У тому ж році нагороджений орденом Святого Станіслава III ступеня і турецькою золотою медаллю на згадку про перебування російських військ у Босфорі[2][3].
21 червня 1834 року заклав у Миколаївському адміралтействі свій перший корабель — пароплав «Північна зірка», спущений на воду 1 серпня 1835 року[4]. Вже 12 вересня того ж року заклав 10-гарматну яхту «Стріла», спущену на воду 27 квітня 1835 року[5][3].
У 1837 році, після добудови пароплава «Північна зірка» і будівництва вантажного бота, Дмитрієва направлено у відрядження до британської військово-морської бази Портсмут задля покращення знань в галузі кораблебудування. Отримав дозвіл відвідати верфі і заводи Північної Америки, де був допущений до огляду всіх верфей, доків, морських арсеналів із правом купувати креслення, моделі та малюнки. Після піврічного перебування в Америці повернувся до Англії, де продовжив вивчення іноземного кораблебудування[6]. Перебуваючи у відрядженні, 29 грудня 1835 року проведений у штабскапітани, а 2 листопада 1838 року — у капітани корпусу корабельних інженерів[1].
Навесні 1839 року повернувся із закордонного відрядження до Миколаєва, де до 1858 року будував лінійні кораблі та пароплави. 6 грудня 1847 року проведений у підполковники, а 26 вересня 1855 року у полковники корпусу корабельних інженерів[2]. На початку 1850-х років опікувався введенням до ладу 84-гарматного флагманського корабля П. С. Нахімова «Імператриця Марія», шхуни «Досвід» і транспорту «Кишинів»[3].
Протягом 1855—1858 років у Миколаївському адміралтействі Дмитрієв будував першу чорноморську імператорську 4-гарматну колісну яхту-пароплав «Тигр», спущену на воду 9 жовтня 1858 року. Дерев'яний пароплав мав парову машину потужністю 400 кінських сил[7][8].
У 1858 році переведений на службу до Санкт-Петербурга і призначений на посаду старшого будівельника на Охтенську верф, де протягом 1858—1861 років займався будівництвом двох гвинтових фрегати: 45-гарматного «Ослябя» і 54-гарматного «Олександр Невський»[9].
З 1 квітня 1860 року обіймав посаду інспектора кораблебудівних робіт Петербурзького порту з призначенням у генерал-майори корпусу корабельних інженерів. У тому ж році тимчасово відряджений до Архангельська для виправлення пошкоджень після невдалого спуску на воду гвинтового фрегата «Пересвіт»[2].
У 1864 році направлений за кордон для вивчення особливостей залізного і панцерного суднобудування[10]. Після повернення, 28 квітня 1866 року, у дерев'яному елінгу Нового адміралтейства в присутності імператора Олександра II і генерал-адмірала князя Костянтина Миколайовича заклав дерев'яну колісну імператорську яхту «Держава»[7][3], за побудову якої в 1870 році отримав нагороду 10 000 рублів[1].
1 січня 1868 року за відзнаки проведений у генерал-лейтенанти корпусу корабельних інженерів. 14 червня 1868 року призначений головою кораблебудівного відділення Морського технічного комітету, брав активну участь у здійсненні переходу до будівництва залізних парових суден. У 1877 році обраний членом Конференції Миколаївської морської академії[2][8].
Протягом 1870—1873 років за проєктом А. О. Попова і корабельних інженерів І. С. Дмитрієва і М. Є. Кутейнікова на верфі Охтенського адміралтейства збудовано перший у світі океанський панцерний крейсер російського імператорського флоту «Генерал-адмірал»[11].
У 1879 році Дмитрієва нагороджено діамантовим перснем із вензелевим зображенням цісаревича «за труди по розробці ідеї сучасного крейсера і технічній перевірці суднових проектів»[10]. 1 січня 1880 року призначений корабельним інженером-генералом із призначенням членом Адміралтейств-ради[8].
Помер 26 серпня 1881 року[2][12]. Похований на Новодівичому кладовищі в Санкт-Петербурзі[13].
- Орден Святого Станіслава III ступеня (1833).
- Орден Святої Анни III ступеня (1842).
- Орден Святого Володимира IV ступеня (1843).
- Орден Святої Анни II ступеня (1853).
- Орден Святого Володимира III ступеня (1863).
- Орден Святого Станіслава II ступеня (1865).
- Орден Святої Анни I ступеня (1870).
- Орден Святого Володимира II ступеня (1874).
- Орден Білого орла (1877).
- Медалі, зокрема турецька золота медаль на згадку про перебування російських військ у Босфорі у 1833 році (1833).
- ↑ а б в г д Половцов, А. А. (1905). Дмитриев, Иван Сергеевич. Русский биографический словарь (рос.). Санкт-Петербург: Типография товарищества «Общественная польза». с. 454—455.
- ↑ а б в г д е ж Веселаго, Ф. Ф. (1898). Царствование императора Николая I. Д — М. Общий морской список от основания флота до 1917 года (рос.). Т. 10. Санкт-Петербург: Типография морского ведомства. с. 53—56.
- ↑ а б в г Усенко, П. Г. (2004). Дмитрієв Іван Сергійович. Енциклопедія історії України (PDF). Т. 2. Київ: Наукова думка. с. 404. ISBN 966-00-0632-2.
- ↑ Широкорад, А. Б. (2007). 200 лет парусного флота России (рос.). Москва: Вече. с. 337. ISBN 978-5-9533-1517-3.
- ↑ Широкорад, 2007, с. 378.
- ↑ Сацкий, Анатолий (2004). Профессиональная подготовка адмиралтейских специалистов за рубежом. Краєзнавчий альманах: історія, культура, освіта (рос.). Миколаїв: Миколаївський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти.
- ↑ а б Ларионов, А. Л. Из истории императорских яхт российского флота. № 22—24 (рос.). Санкт-Петербург: Гангут. Архів оригіналу за 6 листопада 2007.
- ↑ а б в Зеленский, А. Г.; Крючков, Ю. С.; Костюк, Л. П.; Кухар-Онышко, Н. А.; Январев, Э. И.; Миронов, Ю. А. (1999). Дмитриев Иван Сергеевич. Николаевцы. Энциклопедический словарь (рос.). Николаев: Возможности Киммерии. с. 125. ISBN 966-7676-00-5.
- ↑ Дмитриев Иван Сергеевич (рос.). Люди Петербурга. 13 лютого 2011. Архів оригіналу за 13 квітня 2014.
- ↑ а б Крючков, Ю. С. (2008). Алексей Самуилович Грейг и его время (рос.). Николаев: Издательство Ирины Гудым. с. 235—236. ISBN 978-966-8592-60-7.
- ↑ Быков, Н. Г. (1996). Прожитое и пережитое (рос.). Москва: Андреевский флаг. с. 5. ISBN 5-85608-034-3.
- ↑ И. С. Дмитриев, генерал корпуса корабельных инженеров (некролог). Всемирная иллюстрация (рос.). Т. 26. Санкт-Петербург: Издательство Германа Гоппе. 1881. с. 339, 342. Архів оригіналу за 11 квітня 2021.
- ↑ Список кавалеров ордена Святого равноапостольного князя Владимира (PDF) (рос.). Санкт-Петербург: Санкт-Петербургский Князь-Владимирский собор. с. 23. Архів оригіналу (PDF) за 4 квітня 2018.
- Широкорад, А. Б. 200 лет парусного флота России. 1696—1891. — Москва : Вече, 2007. — 448 с. — ISBN 978-5-9533-1517-3.
- Народились 1804
- Поховані на Новодівочому цвинтарі (Санкт-Петербург)
- Кавалери ордена Святого Станіслава 3 ступеня
- Кавалери ордена Святої Анни 3 ступеня
- Кавалери ордена Святого Володимира 4 ступеня
- Кавалери ордена Святої Анни 2 ступеня
- Кавалери ордена святого Володимира 3 ступеня
- Кавалери ордена Святого Станіслава 2 ступеня
- Кавалери ордена Святої Анни 1 ступеня
- Кавалери ордена святого Володимира 2 ступеня
- Кавалери ордена Білого Орла (Російська Імперія)
- Померли в Санкт-Петербурзі
- Кораблебудівники Російської імперії
- Уродженці Херсонської губернії