Координати: 48°47′34″ пн. ш. 34°1′2″ сх. д. / 48.79278° пн. ш. 34.01722° сх. д. / 48.79278; 34.01722
Очікує на перевірку

Дніпровокам'янка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Дніпровокам'янка
Країна Україна Україна
Область Дніпропетровська область
Район Кам'янський район
Тер. громада Верхньодніпровська міська громада
Код КАТОТТГ UA12040050160086763
Облікова картка Дніпровокам'янка 
Основні дані
Засноване до 1754 р.
Населення 589
Поштовий індекс 51612
Телефонний код +380 5658
Географічні дані
Географічні координати 48°47′34″ пн. ш. 34°1′2″ сх. д. / 48.79278° пн. ш. 34.01722° сх. д. / 48.79278; 34.01722
Середня висота
над рівнем моря
75 м
Водойми р. Дніпро
Найближча залізнична станція Верхньодніпровськ
Місцева влада
Адреса ради 51612, с. Дніпровокам'янка, вул. Центральна, 11
Староста Нор Валентина Василівна
Карта
Дніпровокам'янка. Карта розташування: Україна
Дніпровокам'янка
Дніпровокам'янка
Дніпровокам'янка. Карта розташування: Дніпропетровська область
Дніпровокам'янка
Дніпровокам'янка
Мапа
Мапа

CMNS: Дніпровокам'янка у Вікісховищі

Дніпровока́м'янка — село в Україні, у Кам'янському районі Дніпропетровської області. Населення за переписом 2001 року складало 589 осіб. Входить до складу Верхньодніпровської міської громади.

Географія

[ред. | ред. код]

Село Дніпровокам'янка знаходиться на правому березі Кам'янського водосховища, у місці впадання в нього річки Омельник, вище за течією примикає село Калужине, нижче за течією примикає село Суслівка.

Археологічні розвідки

[ред. | ред. код]

2005 року експедицією Миколи Теліженка знайдено Дніпровокам'янський скарб кам'яних ливарних форм бронзової доби.

Історія

[ред. | ред. код]

У 1754-59 й 1761-64 під назвою Омельницька Кам'янка входило до складу Новослобідського козацького полку.

За даними на 1859 рік у казенному селі Верхньодніпровського повіту Катеринославської губернії існувало 271 дворове господарство, у яких мешкало 1760 осіб (850 чоловічої статі та 870 — жіночої), існувала православна церква[1].

Станом на 1886 рік в селі Мишуринорізької волості мешкала 2001 особа, налічувалось 435 дворових господарств, існували православна церква, школа та 2 лавки, 2 щорічних ярмарки[2].

1896 року побудовано кам'яну однопридільну Миколаївську церкву[3].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 2991 особи (1493 чоловічої статі та 1498 — жіночої), з яких 2959 — православної віри[4].

У 1908 році кількість мешканців становила 4147 осіб (2315 чоловіків та 1832 жінок), налічувалось 733 дворових господарства[5].

Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 26 жителів села[6].

Населення

[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[7]:

Мова Відсоток
українська 94,7 %
російська 4,6 %
інші/не вказали 0,7 %

Економіка

[ред. | ред. код]
  • ПП «Яцина».

Об'єкти соціальної сфери

[ред. | ред. код]
  • Школа.
  • Дитячий садочок.
  • Клуб.
  • Фельдшерсько-акушерський пункт.

Відомі люди

[ред. | ред. код]

У селі височить хрест на могилі козака Мартюка, учасника Полтавської битви (1709), а потім переправи через Дніпро разом з гетьманом Іваном Мазепою і королем Карлом XII. На могилі похованого на кургані козака його онук встановив згодом кам'яний хрест. Йому майже триста років. З могили видно Мазепин острів.

У селі народився український художник Потапенко Андрій Ілліч. Крім того, село знане завдяки герою визвольної війни 1917-1921 рр. Спиридону Тропку. Цей чоловік народився у 1895 році в селі Дніпровокам'янка. Добровольцем вступив до Армії УНР. В ранзі козака брав участь у бойових діях за самостійну Україну. Під час вуличних боїв за Катеринослав загинув у бою з махновцями (16 грудня 1918 року). Похований у рідному селі на сільському кладовищі. У 2013 році, коштом Благодійного фонду «Героїка» на могилі бійця було встановлено петлюрівського хреста — традиційний пам'ятник воїнів Армії УНР.[8]

У селі живе унікальна людина, український патріот Василь Артемович Сідак, народжений 1925 року, який протягом усього життя збирав скарби рідної землі. З його колекціями добре знайомі учні шкіл усього району. Це він зберіг пам'ять про козака Мартюка і про похованого в селі наприкінці 1918 року українського гайдамаку.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Екатеринославская губернія съ Таганрогскимъ градоначальствомъ. Списокъ населенныхъ местъ по сведениям 1859 года. Изданъ Центральнымъ Статистическимъ Комитетомъ Министерства Внутреннихъ Делъ. Обработанъ редакторомъ И Вильсономъ. 1859. — IV + 452 с., (стор. 1273) (рос. дореф.)
  2. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  3. Справочная книга Екатеринославской Епархии. Издание Екатеринославской духовной консистории. Екатеринослав. 1908 (рос.), (стор. 390)
  4. Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-60. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
  5. Списокъ населенныхъ мѣстъ Верхнеднепровскаго уѣзда Екатеринославской губерніи съ приложеніемъ карты. Изданіе Екатеринославской Губерной Земской Управы. Екатеринославъ. Типографія Губернскаго земства. 1911 (рос. дореф.)
  6. Дніпровокам'янка. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  7. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  8. На Дніпропетровщині відкрили пам'ятні знаки воїнам Армії УНР. ФОТО. Архів оригіналу за 27 липня 2013. Процитовано 23 липня 2013.

Джерела

[ред. | ред. код]