Перейти до вмісту

Дніпровська Академія музики

Координати: 48°27′55″ пн. ш. 35°03′38″ сх. д. / 48.4652° пн. ш. 35.0606° сх. д. / 48.4652; 35.0606
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Дніпропетровська консерваторія імені М. Глінки)
Дніпровська Академія музики
48°27′55″ пн. ш. 35°03′38″ сх. д. / 48.4652° пн. ш. 35.0606° сх. д. / 48.4652; 35.0606
Типконсерваторія
Країна Україна
РозташуванняУкраїна Україна, м. Дніпро
Назва на честьГлінка Михайло Іванович
Засновано1898
РекторЮрій Михайлович Новіков
ВипускникиКатегорія:Випускники Дніпропетровської консерваторії
Адреса49044, Дніпро, вул. Ливарна, 10
Сайтdk.dp.ua
Мапа

Дніпровська академія музики — комунальний вищий навчальний заклад Дніпропетровської обласної ради, розташований у м. Дніпро. Нині навчальний заклад суміщає в собі академію, училище та центральну музичну школу.

Історія

[ред. | ред. код]

До 1901 року

[ред. | ред. код]

Перша спроба створити у Катеринославі музичний навчальний заклад була здійснена ще наприкінці XVIII століття. За ідеєю Григорія Потьомкіна та згідно з наказом Катерини II 1784 року в новому місті було заплановано відкриття університету з Академією мистецтв і музики при ньому. Очолити цей заклад запропонували Максиму Березовському, а майбутній оркестр - Івану Хандошці. Створений заклад функціонував у Катеринославі в 1786- на початку 1787 року, після чого був переведений до Кременчука, де функціонував за наявними відомостями до 1792 року.

У червні 1898 року головна за підтримки губернатора Петра Святополка-Мирського у місті відкрито Катеринославське відділення ІРМТ з музичними класами при ньому, в яких початково навчались 62 учні: по класу фортепіано — 34, скрипки — 22, співу — 5, віолончелі — 1. Директором музичних класів був призначений Дмитро Петрович Губарєв. Викладачами музичних класів були випускники Санкт-Петербурзької консерваторії:

  • Д. П. Губарєв — по класу співу і віолончелі; * М. М. Лівен — викладач теорії музики, сольфеджіо, гармонії;
  • А. Діамант і Е. До. Ейзенберг — викладачі по класу фортепіано;
  • І. Солнишкін — викладач по класу скрипки.

Навчання було платним. Річна плата становила 100 рублів.

Музичне училище

[ред. | ред. код]

У 1901 року музичні класи було реорганізовані в музичне училище з науковими класами. В ньому навчалося 135 учнів за класами: фортепіано, спів, скрипка, віолончель, контрабас, кларнет і труба. Був відкритий клас ансамблю. Оперна студія училища під керівництвом викладача оперного класу Д. Іванова компенсувала відсутність постійної оперної трупи в Катеринославі.

Динаміка зростання контингенту учнів училища свідчить про великий інтерес і попит на музичну освіту серед жителів Катеринославщини. Станом на 1917 рік кількість учнів становила майже 1000 осіб. Училище давало можливість оволодіти практично всіма музичними інструментами, lo роботи в училищі запрошували відомих музикантів Росії і Європи, випускників Петербурзької, Московської, Празької, Пармської, Лейпцизької і Віденської консерваторій.

1919 року на базі училища створено консерваторію, директором якої з 1920 по 1922 роки був Михайло Михайлович Енгель-Крон.

1923 року, у зв'язку з реорганізацією навчальних закладів країни, в тому числі і України, Катеринославська консерваторія була перетворена на музично-театральний технікум зі статусом вищого навчального закладу. З 1924 по 1926 роки обов'язки директора музичного технікуму виконувала М. Ю. Гейман. У 1930-ті роки директором був призначений П. С. Бочаров.

1930 року технікум втрачає статус вищого навчального закладу, а 1937 року реогранізується в музичне училище з правами середнього спеціального навчального закладу.

19401973 року училище очолював талановитий організатор, музикант, піаніст Михайло Львович Оберман.

Під час німецько-радянської війни училище було евакуйоване в місто Тобольськ Омської області (нині — Тюменська область), де продовжувало свою навчальну та творчу роботу. У 1943 року, коли Дніпропетровськ було відвойовано, колектив училища повернувся в рідне місто.

21 грудня 1948 року, з нагоди відзначенням 50-річчя училища, Рада міністрів УРСР прийняла постанову № 2994 про присвоєння училищу імені М. І. Глінки, який однак, не мав стосунку до цього навчального закладу.

У повоєнні часи училище активно розбудовується. Відкриваються нові відділи: народних інструментів, хорового диригування, теорія музики. Колектив училища докладає багато зусиль до розвитку системи музичної освіти області.

Дніпровська консерваторія, що побудована у 1988 році

З 1973 по 1992 роки директором училища є музикознавець Людмила Іванівна Царегородцева. У цей період відкрито нову будівлю училища по вулиці Ливарній, 10, яке будувалося за спеціальним проєктом, з урахуванням особливостей навчального закладу.

19922003 року училище очолював Заслужений діяч мистецтв України, диригент Микола Шпак.

У 2004 році директором училища призначений заслужений діяч мистецтв України, піаніст Юрій Михайлович Новіков.

Консерваторія

[ред. | ред. код]

Відповідно з рішенням Дніпропетровської обласної ради № 775-33/IV від 22 березня 2006 року Дніпропетровське обласне музичне училище імені М. І. Глінки перейменовано в «Дніпропетровську консерваторію імені Михайла Глінки». Ректором консерваторії був призначений заслужений діяч мистецтв України Ю. М. Новіков.

У 2016 році керівництво закладу звернулося із клопотанням про перейменування консерваторії на академію, проте із збереженням прикметника «Дніпропетровська», що й було здійснено[1].

Нагороди та рейтинги

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Протокол засідання постійної комісії Дніпропетровської обласної ради від 22 березня 2016 року. Архів оригіналу за 3 січня 2018. Процитовано 2 січня 2018.
  2. Перелік закладів вищої освіти за ступенями ризику у 2023 році
  3. Перелік суб’єктів господарювання за ступенями ризику від провадження господарської діяльності у сфері вищої освіти
  4. В Україні оприлюднили рейтинг університетів з високим ступенем ризику. 21.10.2024, 23:47
  5. Диплом можно не получить: Государственная служба качества образования обнародовала список вузов, куда не стоит идти учиться. Парламент.UA (ru-RU) . 28 жовтня 2024. Процитовано 12 грудня 2024.

Посилання

[ред. | ред. код]