Добринський Олександр Григорович

Олександр Григорович Добринський
рос. Александр Григорьевич Добринский
Народження	10 грудня 1905(1905-12-10) Романов-Борисоглібськ, Ярославська губернія, Російська імперія
Смерть	1992(1992) Одеса, Україна
Поховання	Одеса
Національність	росіянин
Країна	СРСР→ Україна
Приналежність	Радянська армія
Вид збройних сил	сухопутні війська
Рід військ	артилерія
Освіта	Військова академія імені М. В. Фрунзе
Роки служби	1927—1962
Партія	КПРС
Звання	Генерал-майор
Командування	336th Rifle Divisiond, Одеське вище артилерійське командне училищеd і Tula Artillery Engineering Instituted
Війни / битви	Німецько-радянська війна
Нагороди	Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)» Медаль «За оборону Ленінграда» Медаль «За оборону Москви» Медаль «За взяття Берліна» Медаль «За визволення Праги» Медаль «Ветеран праці» Медаль «Ветеран Збройних сил СРСР» Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту» Медаль «40 років Збройних Сил СРСР» Медаль «50 років Збройних Сил СРСР» Медаль «60 років Збройних Сил СРСР» Медаль «70 років Збройних Сил СРСР» Медаль «У пам'ять 250-річчя Ленінграда» Медаль «У пам'ять 1500-річчя Києва» Медаль «За бездоганну службу» III ст. (СРСР) Медаль «За Одру, Нису і Балтику» Медаль Перемоги і Свободи 1945

Олександр Григорович Добринський (рос. Александр Григорьевич Добринский; 1905–1992) — радянський воєначальник, генерал-майор артилерії (20.04.1945).

Життєпис

Народився в місті Романов-Борисоглібськ, нині — Тутаєв Ярославської області Росії.

До лав РСЧА призваний Ульяновським МВК Куйбишевської області у 1927 році. У 1930 році закінчив Київську артилерійську школу. Член ВКП(б) з 1930 року. Командував взводом, батареєю, дивізіоном, артилерійським полком. Закінчив заочний факультет Військової академії імені М. В. Фрунзе.

Початок німецько-радянської війни зустрів на посаді командира 653-го артилерійського полку у Прибалтійському ОВО, воював на Північно-Західному фронті. З вересня 1941 року — у Приволзькому ВО, де йшло формування 336-ї стрілецької дивізії. Обійняв посаду командира 909-го артилерійського полку і, одночасно, заступника начальника артилерії дивізії. Після формування дивізії брав участь у боях на Західному фронті. З січня 1943 року — командир 1-ї гаубичної артилерійської бригади РГК. Воював на Брянському, 2-му Прибалтійському, 1-му Українському фронтах. З березня 1945 року — командир 4-ї артилерійської дивізії прориву РГК.

Після закінчення війни продовжив військову службу. Командував артилерійською дивізією у Закавказькому ВО, був заступником командира дивізії у Ленінградському ВО. З вересня 1952 року — начальник Білгородського, а з лютого 1953 року — начальник Одеського артилерійських училищ. У 1957—1959 роках перебував у службовому відрядженні у Китаї. З червня 1959 року — начальник Тульського артилерійського училища.

Звільнений у запас 16 жовтня 1962 року.

Нагороди

Нагороджений орденом Леніна (21.08.1953), трьома орденами Червоного Прапора (24.01.1943, 03.01.1944, 06.11.1947), орденами Суворова 2-го ступеня (06.04.1945), Кутузова 2-го ступеня (21.05.1945), Суворова 3-го ступеня (31.10.1943), Вітчизняної війни 1-го ступеня (11.03.1985), Червоної Зірки (03.11.1944), медалями, нагородами іноземних держав.

Посилання

• Біографія на сайт «Бессмертный полк» [Архівовано 23 лютого 2020 у Wayback Machine.].(рос.)