Добруджанське плато
|
Добруджанське плато Добруджанско плато | ||||
|
43°48′ пн. ш. 28°06′ сх. д. / 43.8° пн. ш. 28.1° сх. д.  | ||||
| Країна | Болгарія | |||
|---|---|---|---|---|
| Регіон | Добрицька область Варненська область | |||
| Система | Східна Дунайська рівнина | |||
| Тип |
плато[1]  | |||
| Висота | 350 м | |||
  Добруджанське плато Добруджанське плато (Болгарія) | ||||
 | ||||
Добруджанське плато — плато в північно-східній Болгарії, на Східній Дунайській рівнині, Добрицької і Варненської областей, що займає східну частину Добруджської історико-географічної області.[2]
Межі плато:
- на західі — плато поступово переходить у вище Лудогорське плато;
- південь — межа чітко не визначена, але приблизна лінія між плато Стана заході і Франгенським плато на сході і долиною річки Батової;
- на південному сході - круто спускається до чорноморського узбережжя в районі Балчик і Каварна;
- на сході — плато поступово спускається до Чорноморської рівнини;
- на півночі і північному сході — до державного кордону з Румунією, але фактично плато продовжується на території Румунії[2], де відоме як Плато Північна Добруджа.
Довжина плато з південного заходу на північний схід (до кордону з Румунією) становить близько 70 км, а її ширина від північного заходу до південного сходу - близько 60 км. Висота коливається від 150 до 200 м на північному сході та до 300-350 м на південному заході.[2]
Все Добруджанське плато має невеликий схил на схід і північний схід. На заході і південному заході розсікається каньйоновидними долинами, а на північному заході і сході — суходолами. Плато складається з нижньокрейдових і третинних (сарматських) вапняків і піщаних мармурових плоских шарів, з лесовими відкладами у 30-40 м. На півдні лесовий покрив розрізається, звужується до 5-10 м і переходить у лесові утворення. На вододілах є фосилізирні карстові форми.[2]
У східній частині плато, на північ від Каварни, на глибині 1300 - 1900 м знаходяться піздньокарбонні вугілля, відкладення якого затоплені і важко використовувати.[2]
Клімат помірно-континентальний з відносно холодною зимою і теплим літом. Переважають північний і північно-східний вітри; влітку це можуть бути суховії, теплі вітри. Весна (березень-квітень) і літо (липень-серпень) часто є посушливою. Середньорічна температура повітря від 11 °С на заході, і до 12 °С на сході і в середньому у січня від -0,5 °С до 1 °С, а середня липня — 21—22 °С[2]
Для плато характерне велика кількість підземних вод. Річки маловодні, на півночі перетворюються у каньоноподібні суходоли. Головна річка - Суха ріка з притоками Карамандере і Добричка на заход, а на сході - Шабленська річка.[2]
Типовими для Добруджанського плато є типові і вилужені чорноземи і сірі лісові ґрунти з високою природною родючістю. Переважають сухолюбиві степові рослини, які витісняються сільськогосподарськими культурами. Понад 80% площі плато — рілля. В основному вирощуються зернові культури (головним чином пшениця та ячмінь), соняшник, кукурудза, цукровий буряк, боби та ін. Часткове зрошення проводиться в окремих частинах. Характерною особливістю Добруджанського плато є лісосмуги, які запобігають знікненню сніжного покриву взимку, таким чином захищаючи осінні культури від морозу.[2]
- Аркуш карти K-35-8 Крушари. Масштаб: 1 : 100 000. Стан місцевості на 1978 р. Видання 1983 р. (рос.)
- Аркуш карти K-35-9 Генерал-тошево. Масштаб: 1 : 100 000. Стан місцевості на 1972 р. Видання 1983 р. (рос.)
- Аркуш карти K-35-20. Масштаб: 1 : 100 000.
- Аркуш карти K-35-21. Масштаб: 1 : 100 000.
)/K35-008%20%20%20КРУШАРИ%20%2078-83%20%20(+).jpg){kind=link}
)/K35-009%20%20%20ГЕНЕРАЛ-ТОШЕВО%20%2072-78-83%20%20(+).jpg){kind=link}
- ↑ а б GEOnet Names Server — 2018.
- ↑ а б в г д е ж и Николай Мичев (1980). Географски речник на България. София: Наука и изкуство. с. 173. (болг.)