Перейти до вмісту

Добрі Войніков

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Добрі Войніков
болг. Добри Войников
Ім'я при народженніболг. Добри Попов Войников Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився22 листопада 1833(1833-11-22)
Шумен
Помер27 березня 1878(1878-03-27) (44 роки)
Тирново
·тиф Редагувати інформацію у Вікіданих
ГромадянствоБолгарія Болгарія
Діяльністьпедагог, журналіст, письменник, драматург, публіцист
Alma materколедж «Сен Беноа»
Мова творівболгарська Редагувати інформацію у Вікіданих
Жанрдрама
ЧленствоБолгарська академія наук Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоВасил Войніков

CMNS: Добрі Войніков у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
S:  Роботи у  Вікіджерелах

Добрі Войніков (болг. Добри Войников; нар. 22 листопада 1833 року, Шумен — пом. 27 березня 1878 року, Тирново) — болгарський учитель, драматург, політик і журналіст, музичний і театральний діяч. Він є засновником болгарського театру, першим болгарським режисером і автором театральних п'єс.

Біографія

[ред. | ред. код]
Пам'ятник Войнікова в Шумені

Народився 22 листопада 1833 в місті Шумен, в сім'ї Васила Войнікова. Спочатку він навчався у своєму рідному місті з Савою Філаретовим, Іваном Богоровим та Савою Доброплодним. Закінчив французький коледж «Сен Беноа» в Цариграді (18561858). Протягом всього свого життя був учителем — спочатку в Шумені (18581864), де розпочав суспільно-політичну діяльність. Невдовзі був вимушений емігрувати до Румунії, де викладав у Бреїлі (18641870) та Джурджу (18731874).

У 1860 Войніков випустив «Колекцію різних творів», яка викликала полеміку в пресі. Пізніше опублікував «Коротку болгарську історію» (1861) і «Інструкція з вербаліки» (1874), яка відпоситься до одного кращих прикладів болгарської літературної теорії 1870-х років.

Взимку 1865 року Войніков організував в Бреїлі аматорську театральну трупу, якою керував до 1870. У 1869 році він став одним із засновників Болгарського літературного товариства (сьогоднішньої Болгарської академії наук). З 1870 по 1876 продовжує театральну діяльність в Бухаресті, Джурджу та Шумені. Під час Російсько-турецької війни (1877—1878) був волонтером притулку в Тирново, де помер від тифу. Його могила розташована в парку «Дружба» у Велико-Тирново поруч із могилою Колю Фічето.

Історичні п'єси

[ред. | ред. код]
  • Райна княгиня (1866)
  • Покръщение на Преславски двор (1868)
  • Велислава, българска княгиня (1870)
  • Възцаряването на Крума Страшний (1871)

Комедії

[ред. | ред. код]
  • Криворазбраната цивилизация (1871)
  • Чорбаджията (1881)
  • По неволя доктор (1862)

Побутова драма

[ред. | ред. код]
  • Диманка или вярна пръвнинска любов (рукопис — 1876)

Джерела

[ред. | ред. код]